Закарпатка із зефіру будує міста та вирощує гриби

Талановиті закарпатські майстрині вигадують все нові і нові цікавинки. Їхній фантазії немає меж. І стосується це не тільки сувенірів, прикрас та виробів декоративно-прикладного мистецтва, але й їстівних смаколиків. А готувати вміють наші господині дійсно дуже смачно.

Мукачівка Ольга Курта третій рік створює унікальні вироби із зефіру. Вони не просто тішать смаковими якостями, але й візуально гарні. Чого тільки немає у її колекції – і зефірні машинки, і рослини, і канапки, і тварини і навіть цілі вулиці з будинками…

Тож як умілиці вдається перетворити звичайну зефірну масу у вишукані творчі вироби? Які смаки має її зефір? Чи має вона власні кулінарні секрети? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Працювати з зефіром треба швидко

Зефір – цікавий матеріал для творчості. Так вважає пані Ольга. Саме через здатність набувати різних форм вона називає його харчовим пластиліном.

«Моє захоплення зефіром почалося з того, що я пекла на замовлення торти. Одна клієнтка попросила оздобити виріб для сина ведмедиками із зефіру. Я раніше не працювала з цим матеріалом, бо використовувала для декорування зовсім інші. Спочатку хотіла відмовити, а потім усе ж зацікавилась, вирішила, що треба спробувати. Почала шукати в мережі відео, майстер-класи, рецепти. Довелося замовляти й матеріали, технічні пристосування. Перші вироби вийшли не дуже вдалими, але замовниця цього не помітила. Мені ж було трохи прикро, тож твердо вирішила, що неодмінно навчуся працювати з зефіром так, щоб могла йому надати будь-яких форм, щоб не соромно було показати творіння своїх рук нікому», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» мукачівка.

Зараз виготовляти зефірні солодощі для умілиці – одне задоволення. Нова справа її захопила навіть більше, ніж самі тортики.

«Я завжди любила зефір. І хоч мені подобається готувати, ще кілька років тому купувала його. Але кожен, хто хоч раз спробував самотужки із натуральних продуктів без хімії приготувати натуральний домашній продукт, більше ніколи не придбає магазинну продукцію. Не той склад, не ті смаки і не той аромат. Про форми навіть не говорю. А готується він просто і з доступних продуктів», – стверджує майстриня.

Рецептів зефіру багато. У кожної майстрині є свої тонкощі. У Ольги Курти також.

«У основі – яблучна маса. До неї додаються будь-які фрукти чи ягоди, суха яєчна білкова маса (магазинна, бо натуральні яйця можуть бути з сальмонелою, згадаймо тільки нещодавні отруєння у Львові), агар-агар для згущення. Барвники можуть бути як харчовими, так і натуральними. Яблука чистяться, запікаються у духовці, подрібнюються за допомогою блендера і для однорідності пропускаються через сито. Це – головний компонент зефіру. Саме до цього пюре додаються всі інші складові. Маса вариться на повільному вогні до потрібної густини. Ну а секретний інгредієнт має кожна майстриня, яка займається зефіром. Додам, що працювати з масою треба дуже швидко, поки вона не застигла. Тому моторика рук є дуже важливою. Через це початківцям найважче. Із часом кожна дія відточена до автоматизму», – наголошує вона.

Зефір повітряний і неймовірно ніжний

Ольга Курта любить постійно експериментувати зі смаками, не тільки з формами.

«Зефір може мати смак ванілі, вершковий, кави, полуниці, яфини, кавуна, лимонний, кардамону, кориці, горіховий, кокосовий. Усе залежить від того, що саме додаю до яблучного пюре. А аромати навіть словами описати важко – такі духмяні. Чоловік любить мій зефір навіть більше за м’ясо, бо каже, що він так апетитно пахне, що йому важко встояти перед спокусою скуштувати, – зізнається майстриня. – Особисто мені найбільше до душі шоколадний смак. Василь же обожнює ягідні. Сину до душі горіховий. Проте кожен смак цікавий, чимось особливий, доповнює інші, бо зефір повітряний і неймовірно ніжний».

Фігурки створює закарпатка практично вручну, але з допомогою кондитерського мішка та різних насадок.

«Для однієї навіть простої квітки треба 4 і більше насадок. На початковому етапі може бути доволі складно оперативно їх чергувати, коли пелюстки одного кольору. Для того, аби все виходило якомога краще, бажано все необхідне мати під руками. Перші ж успіхи дуже тішать. А похвала від близьких є найкращим мотиватором для подальшого саморозвтку, – зізнається пані Ольга. – Але власне квіткові композиції з зефіру нині вже нікого не здивують. Ними займається чимало майстринь. Тому мені спало на думку створювати різні їстівні фігурки. Вони незвичні, а в той же час доволі цікаві».

Тож зараз умілиця виготовляє справді унікальні зефірні вироби, серед яких не тільки рослинні, але й тваринні мотиви, елементи їжі, навіть архітектурні композиції.

«Люблю працювати над звірятами. Вони до душі як дітям так і дорослим. Та й тварини зі мною завжди поруч. Вдома у нас цілий зоопарк: три собаки, два коти канарки, кролик, черепаха і навіть гусак. Тож із зефіру створювала ведмедиків, котиків, собачок, оленів, слоників, зайчиків, левів, рибок, раків, усіляких птахів, метеликів, бджілок, жучків. Також маю досвід роботи над зефірними деревами, писанками і навіть прикрасами на ялинку. Та найбільш цікавою роботою б назвала вулицю з будиночками, деревами й автомобілями, яку робила для батька-будівельника до професійного свята. Від цієї композиції були в захваті всі його друзі», – запевнила мукачівка.

Зараз умілиця має власні рецепти зефіру, власні способи його висушування та власні секрети надання зефірній масі усіляких форм. Але є в неї і мрії, і бажання розвиватися далі.

«Дуже хочеться досягти ідеального смаку і при цьому продовжити термін зберігання смаколиків. Просто багато хто шкодує мої кондитерські вироби з’їдати одразу, а вони ж не з полімерної глини… Їх треба спожити протягом двох тижнів. Потім втрачають смакові якості. Загалом планів у мене багато. Не всі хочеться озвучувати. Але точно буду працювати над собою і тішити інших новими смаколиками, експериментувати над формами та, можливо, колись навіть почну проводити майстер-класи для молоді. Мені приємно дарувати людям радість та приємні емоції, тішити оточуючих своїми солодкими творіннями і дивувати їх щоразу новими на вигляд виробами», – наголошує Ольга Курта.

Марина АЛДОН