У Хусті відбулися родинні посиденьки, що об’єднали ВПО та місцевих

17 вересня у Хустському краєзнавчому музеї відбулася подія, що згуртувала тих, хто вимушено змушений був через війну змінити місце проживання із мешканцями Хустської громади. Символічно зустріч присвятили святу Віри, Надії, Любові та Софії, утім насправді значення такого зібрання було набагато глибшим. Передусім це – інтеграція ВПО у життя на новій локації, нові знайомства та творчий культурний відпочинок у колі, схожому на родинне.

Із нагоди зустрічі колектив «Нанківчанка» подарував учасникам зібрання в’язанку закарпатських народних пісень.

«Так історично склалося, що Закарпаття протягом тривалого часу входило до складу Угорщини та Австро-Угорщини, а східні області України – до росії. Тож культурні надбання у нас різні. Проте це не означає, що різними є ми, люди. Такі зустрічі саме спрямовані на те аби всіх нас гуртувати, аби ми обмінювалися досвідом, знаннями, духовними скарбами. І те, що цей обмін відбувається у музеї – знаково, адже тут зібрана колекція нашого минулого, а воно було справді дуже цікавим. Маємо що показати і про що розповісти новим членам нашої закарпатської родини. Між іншим, дехто проживає в нашій громаді ще з 2014 року, хоча більшість – із 2022-го», – розповів «Карпатському об’єктиву» директор Хустського краєзнавчого музею Борис Прокопів.

Організатором події виступив новостворений клуб із числа внутрішньо переміщених «Родина».

«Ми прагнемо створити родинну атмосферу для тих, хто волею долі опинився у нашому краї. Тому при нашому фонді вирішили заснувати клуб «Родина». Його ядром є саме ті, хто змушений був переїхати на Хустщину у 2014 та 2022 роках через війну, – зазначила Тетяна Вовчок, яка саме й стала ініціаторкою проведення свята єднання. – Ми прагнемо інтегрувати в життя ВПО, зробити будні цих людей більш насиченими, яскравими та цікавими. На жаль, у нас людям старшого віку у нас немає куди піти вечорами. Та часто й молоді… Тож таким чином вони зможуть реалізувати себе, адже серед них – багато творчих особистостей, які малюють, створюють ляльки, співають, танцюють».

«Клуб ми назвали «Родина», аби він об’єднав місцевих і тих, хто приїхав, щоб ми були як одна сім’я. Це – перший захід клубу, – наголосила його очільниця Зінаїда Мамай. – А на 11 жовтня готуємо великий благодійний концерт у театрі, де покажемо і творчість на сцені, і роботи наших умілиць. Ми вже влилися в життя Закарпаття, але треба це показати людям, аби знали, що ми дружимо, що любимо свій новий дім. У нас будуть зустрічі з письменниками, будемо вчитися лозоплетінню, проводитимемо турніри для діток, покази фільмів та мультфільмів. Планів – багато!»

Відтак у рамках зустрічі представниці імен Віра, Надія, Любов та Софія ділилися з присутніми своїми історіями.

«Свого часу мама прочитала роман американського письменника Теодора Драйзера «Дженні Герхардт». І їй дуже сподобалося ім’я Веста. Так мене й вирішила назвати. Але священник, коли мене понесли до церкви хрестити, сказав, що дитині потрібне церковне ім’я. Таким чином мене назвали Вірою», – розповіла директорка Ізянського будинку культури Віра Вучкан.

Також про своє ім’я розповіла Віра Стойка, очільниця одного із салонів краси.

«На жаль, зараз у нас непрості часи, тому ми з колективом посильно завжди допомагаємо ВПО, нужденним. А щодо свого імені, то мама мене назвала на честь своєї першої вчительки. Я так само пішла її стопами і стала педагогинею, навіть працювала у школі. Утім життя змучило згодом шукати себе і в інших сферах. Навіть зараз вчуся… у магістратурі… на психолога. Напевно, це карма імені. Але не шкодую, бо знання роблять нас сильнішими та мудрішими й зайвими вони ніколи не бувають».

Свої історії розповіли також інші присутні на заході. Завершилася подія дружнім спілкуванням та знайомством учасників зустрічі між собою.

Марина АЛДОН