Річницю національно-визвольної війни угорського народу урочисто відзначили на Берегівщині

21 травня на Берегівщині відзначили одну з ключових подій в історії угорського народу – річницю початку національно-визвольної війни 1703-1711 років під проводом князя Ференца Ракоці ІІ. Попри складні реалії сьогодення – війну та пов’язані з нею безпекові обмеження – мешканці краю та представники угорської громади гідно вшанували пам’ять героїв минулого.

Навесні 1703 року в північно-східній частині Угорського королівства, зокрема в Тісахаті та селах Угочанського й Березького комітатів, спалахнуло повстання куруців – народне збройне протистояння проти габсбурзького панування. Одним із перших його провідників став Томаш Еше – простий селянин із Березького комітату, який підняв повстанський прапор у Варі, Тарпі та Берегові.

Цей прапор – родинний стяг Ракоці з гаслом «Cum Deo pro Patria et Libertate» («З Богом за Вітчизну і волю») – став символом боротьби за свободу, гідність і національну самобутність.

Щороку річницю повстання відзначає громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, яка займається збереженням угорської історико-культурної спадщини на Закарпатті. Цьогоріч урочистості, як і минулого року, пройшли у скромному форматі – без масових заходів, проте з глибокою повагою до історії.

У селі Вари відбулася традиційна церемонія розгортання історичних прапорів. Відтак учасники поклали вінки до меморіальної дошки на стіні місцевої реформатської церкви.

Особливої уваги заслуговує той факт, що повстання куруців не було суто етнічно угорським рухом. Серед найвідданіших союзників Ракоці були русини – мешканці нинішнього Закарпаття.

На цьому наголосив консул Угорщини в Берегові Іштван Дьєбнар, виступаючи під час меморіального заходу. Він зазначив, що спадщина Ракоці – це не лише минуле, а й моральна опора в нашому непростому сьогоденні. Віце-президент Товариства угорської культури Закарпаття Йожеф Шін підкреслив, що ідеали Ракоці – свобода, гідність, мир – і сьогодні надихають закарпатських угорців.

У Берегові учасники урочистостей вшанували пам’ять біля бюста Томаша Есе. Тут звучали куруцькі мелодії у виконанні Імре Холожая на тараґоту, а студентський хор інституту Ракоці виконав куруцьку пісню. Куруцькі традиціоналісти в автентичному вбранні виголосили Брезанський маніфест, а потім присутні поклали вінки – символ незламної пам’яті.

Річниця національно-визвольної боротьби під проводом Ракоці – це не лише сторінка минулого. Це живий приклад боротьби за свободу, що надихає сучасні покоління. Це спільна історія, яка об’єднує угорців, русинів, українців та представників інших народів, що разом борються за мир, волю та гідне життя.

І допоки є ті, хто пам’ятає, – ця історія житиме.

Наталія ВАРОДІ, фото автора