У Берегові відбулася меморіальна конференція

11 березня в Греко-католицькому центрі ім. Елемира Ортутая відбулася конференція, присвячена життю та мучеництву Петра-Павла Ороса.

Петро-Павло Орос народився 1917 року в селі Бірі, Угорщина, навчався у Сваляві, Ужгороді, Хусті та Олмоуці. У 1942 році єпископ Олександр Стойка висвятив його на священника. Свою душпастирську діяльність розпочав у селі Великі Ком’яти Виноградівського району. У 1949 році радянська влада заборонила йому займатися душпастирською працею, але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно таємно обслуговувати греко-католицьких вірників Іршавщини та Виноградівщини. У 1953 році був застрелений міліціонером біля села Сільце. Перепоховання тлінних останків отця Петра Ороса з усіма почестями, які належать його сану, стало можливим лише після зміни режиму та легалізації греко-католицької церкви. Його витримка і вірність слугують прикладом для всіх вірян. Пам’ять священника зберігають як русини, так і представники інших національностей краю.

«Єпархія доручила нам організацію конференції, що є великою честю, оскільки цей захід дає можливість глибше пізнати тему. Приємно, що до конференції долучилося так багато бажаючих. Ми раді вітати священників та представників церкви чи не з усіх куточків Закарпаття. Вітаємо в нашому колі і єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора Мацапулу. Учасники конференції, священники та вчителі богослов’я Мукачівської греко-католицької єпархії розкажуть про життєвий шлях та християнську відданість Петра-Павла Ороса в рамках презентацій українською та угорською мовами», – повідомив священник, очільник Греко-католицького центру ім. Елемира Ортутая Іштван Мароші.

Конференцію відкрили єпископ Теодор Мацапула та декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко.

Як зазначив Ференц Демко, сьогодні важливо, щоб молодь відстоювала свої цінності, віру та переконання. Річ не в тім, що сучасна молодь втрачена, а в існуванні потреби в прикладах для наслідування, які часто відходять на другий план. Пам’ять про Петра-Павла Ороса жива в громаді, котра поважає його та вважає взірцем для наслідування. Його витримка і вірність слугують цінністю, гідною наслідування.

Модератором заходу виступив Агоштон Соланський, учитель теології.

Ібоя Самборовська-Нодь, доцентка кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, відзначила важливість проведення конференції, оскільки багатьом невідомо, що Закарпаття пережило в період між 1944 та 1953 роками. У своїй доповіді кандидатка історичних наук розповіла про долю історичних церков і конфесій у регіоні в часи сталінського режиму, про випробування, через які пройшли тоді віра та церковні громади.

Запрошені на конференцію спікери висвітлили життя Петра-Павла Ороса та тогочасні події з кількох ракурсів. Ішлося, зокрема, про паралелі між першими християнськими мучениками й мучениками ХХ століття, традиції вшанування святих і наслідки Віденського собору на території історичної Мукачівської єпархії, а також про радянську антирелігійну політику та результати сталінських репресій, спрямованих на церкву.

Професор Томаш Вегше у своїй презентації проаналізував стосунки між Святим Престолом та греко-католицькими громадами Закарпаття. Іштван Мароші розповів про діяльність греко-католицьких священників у підпіллі.

На конференції представили також працю отця Ласла Пушкаша, який відіграв значну роль в увічненні історії мучеників та збереженні пам’яток греко-католицької церкви.

Післяобідні лекції включали мистецтвознавчий аналіз іконографії Петра-Павла Ороса, деталі його беатифікації, розгляд уроків його мученицької смерті.

У заключному слові йшлося про підготовку та важливість беатифікації Петра-Павла Ороса. Його приклад залишається натхненням для всіх вірян. Беатифікація відбудеться 3 травня 2025 року.

(DA/Kárpátalja hetilap)