Реформатська служба допомоги Угорщини доставила на Закарпаття 110 подарункових наборів

У першу суботу грудня керівництво Реформатської служби допомоги Угорщини – голова опікунської ради Карой Цібере та заступниця директора з питань закордонної діяльності, пасторка Вікторія Катона – доставили в Ужгород 110 подарункових наборів, які скрасять різдвяне очікування дітей з Ужгорода, Тарнівців і Перечина.

Раніше, у перші дні грудня, такі ж 150 подарунків отримали дошкільні навчальні заклади Ясіня, Великого Бичкова й Буштина. У передріздвяний період благодійна організація проводить цю акцію також у Трансильванії, Сербії та на території словацької Верховини.

На початку листопада Реформатська служба допомоги Угорщини оголосила три благодійні акції, щоб підтримати понад 8 тисяч малозабезпечених осіб у різних куточках Карпатського басейну продуктами харчування тривалого зберігання, засобами гігієни, подарунками для дітей.

– Акція Реформатської служби допомоги «Нілаш Міші», яка є однією з найстаріших, стартувала 15 років тому. Вона має дві мети. По-перше, зробити радість для дітей із малозабезпечених сімей, під різдвяною ялинкою яких не завжди є подарунки. 15 років тому ми ініціювали збір, щоб підтримати таку малечу, і радо доставляли гостинці в різні точки. По-друге, залучити до цієї благодійної справи не дорослих, а саме дітей. Зокрема тих, які мають усе й ніколи не переймаються, чи буде завтра на їхньому столі хліб. Усе це робиться для того, аби вони усвідомили, що в суспільстві є люди, яким цього не дано, тож про них слід потурбуватися, зокрема напередодні Різдва. Важливо, щоб віряни складали такі пакунки зі своїми дітьми. Кожна коробка, яку ми привезли на Закарпаття, зібрана дітьми, – наголосив Карой Цібере.

Акція дуже швидко набула популярності в усьому Карпатському басейні. У 2009 році її підтримали 10 округів реформатської церкви, і відтоді беруть участь усі церковні громади.

Здебільшого учасники акції дізнаються про вік та стать дітей і складають пакунки з урахуванням цієї інформації. Є громади, які вже давно долучаються до ініціативи, тож уже знайомі з дітьми.

– Це і є справжнє служіння. Адже ми впливаємо на долю дітей, створюємо з ними колектив і постійно підтримуємо, зокрема, такими подарунками, – зазначив голова опікунської ради.

Поки малеча, яка відвідує уроки богослов’я, займалася рукоділлям, представники Реформатської служби допомоги занесли пакунки з мікроавтобуса всередину. Після ігор, виготовлення різдвяних прикрас та оздоблення медових пряників дітям вручили подарункові набори й солодощі.

Заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви, пастор Ужгородської реформатської громади Янош Гедер подякував благодійникам від імені вірян.

– Вони завжди раді подарункам, особливо в такі важкі часи. У нас уже третій рік триває війна. Ті, хто залишився, мусять щодня боротися за хліб насущний, у багатьох батько або на фронті, або вже повернувся поранений. Тож хочу подякувати угорським благодійним організаціям, а через них і всім людям, які роблять добрі справи. Ми знаємо, що ніде немає молочних рік і кисільних берегів, скрізь потрібно забрати від себе, аби дати іншим. Це справжня біблійна річ, адже Христос запитає нас не те, чи пам’ятаємо ми 612-ту заповідь або ж десять заповідей, а те, чи розуміємо, що таке любов, – наголосив він.

За його словами, церква та її служителі, надаючи допомогу, отримують духовне підживлення.

– Ми маємо братів та сестер, які моляться за нас, приносять пожертви. І дійсно, справжній друг пізнається в біді. Ми вдячні за те, що в нас є такі брати й сестри. Це не випадкові речі, це система. І братство – це про те, що християни разом, що піклуються одне про одного.

Ужгородська громада складається з двох частин – угорської, яка існує з ХVІ століття, та української, для якої служби проводяться українською мовою, це вихідці зі змішаних шлюбів, а також вимушені переселенці. Подарунки отримали члени обох громад.

– Кожного разу ми проводимо дві служби. Тут є місце для кожного, ми вчимо дітей толерантності, любові та взаємоповаги й живемо цим щодня. Тут, на Закарпатті, споконвічно було багато народів, і всі розуміють одне одного. Ми не хочемо змінювати це, адже Біблія вчить нас саме цього, – підсумував Янош Гедер.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap