У Берегові виступила відома психіатриня з Угорщини

Берегівська філія навчального центру Mathias Corvinus Collegium (MCC) спільно із Закарпатським угорськомовним педагогічним товариством організувала педагогічну конференцію, на якій виступила відома угорська клінічна психотерапевтка та психологиня Емеке Баґді на тему «Здоров’я. Щастя. Духовна сила. Боротьба».

Першою присутніх привітала директорка Берегівської філії МСС Беата Добша. «Працівники наших закладів вірять, що допомога, підтримка та розвиток дітей починаються в домашній затишній атмосфері, а далі реалізуються під керівництвом педагогів», – зазначила вона. За її словами, завдання вчителів непросте й вимагає надзвичайної відповідальності, а в останні роки їм щодня доводиться боротися з дедалі більшими труднощами. «Саме тому ми вирішили провести день, присвячений вам. Так ми хочемо висловити свою вдячність за вашу повсякденну роботу від імені батьків та дітей», – наголосила директорка.

Беата Добша розповіла, що серед викладачів провели опитування, аби дізнатися кого із закордонних спікерів вони хотіли би побачити найбільше, і відповідь була одностайною – наставницю програми МСС з підтримки молодих талантів, професорку Емеке Баґді. «Мені дуже приємно, що сьогодні нас зібралося так багато. Це свідчить, що угорська громада, про яку кажуть, нібито вона вже мізерна й не варто її підтримувати, живе і саме в час найбільших викликів найкраще показує свою силу», – наголосила Беата Добша.

Відтак виступила професорка, клінічна психологиня та психотерапевтка, одна з найвідоміших спеціалістів у галузі психічного здоров’я в Угорщині, авторка сотень досліджень та книжок Емеке Баґді. З її уст прозвучало чимало корисних порад і практик щодо взаємозв’язку між щастям, духовною силою та здоров’ям.

«Освіта – це відкриття можливостей дитини. Тільки ті, хто перебуває в гармонії з собою, можуть займатися роботою, пов’язаною з розвитком молоді. На жаль, часто ми, будучи обтяжені різними тягарями, відчаєм, втратою впевненості, невизначеністю, страхом, воєнною ситуацією, борсаємося в хронічному стресовому стані безпорадності», – зазначила професорка. За її словами, місцеві педагоги, які перебувають у цьому постійному кризовому стані, можуть знайти ресурси, своєрідну амуніцію, усередині себе, щоб потім мати змогу передавати відчуття безпеки тим, хто цього потребує.

«На цій ідеї я побудувала свій виступу, адже хочу показати, які скарби ми носимо в собі, що можна зробити, щоб не озлобитися. У нас є резерв, здатний компенсувати всі негаразди, викликані стресом. Це внутрішнє джерело не потребує особливого вивчення, лише осмислення. Необхідно, щоб люди усвідомили значення стосунків, любові, взаємної довіри, допомоги одне одному. Нам потрібно зрозуміти, що ми можемо заряджати одне одного енергією навіть простим зоровим контактом, можемо дарувати одне одному життєдайну силу, яка буде пронизувати нас і текти далі», – підкреслила лекторка.

CsA/Kárpátalja hetilap