Молода мама з Херсонщини почала виготовляти на Закарпатті іграшкові меблі

Купити для дитини ляльковий будиночок – нині не проблема. Вони продаються у багатьох магазинах іграшок, їх пропонують на інтернет-платформах, на сайтах оголошень. Але, коли хочеться чогось ексклюзивного, такий виріб знайти непросто.

Утім майстрині вміють утілити в життя будь-яку фантазію і вражають цікавинками. Ольга Кравцова почала створювати іграшкові меблі для власної доньки, а зараз у неї ціла колекція мініатюрних шаф, печей, столів, комодів… та ще й із декораціями, посудом, усілякими смаколиками. Тож як зробити своїми руками маленьке диво? Чи багато часу займає така робота? Як виникла ідея зайнятись меблями для ляльок? Більше про своє хобі умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Спочатку були іграшкові хатинки

Уже два роки Ольга займається хендмейдом. Спочатку – ліпкою із полімерної глини. Потім відкрила для себе дерев’яну пульпу. Саме тоді й з’явилася ідея робити іграшкові предмети інтер’єру для маленької Лізи.

«На початку війни ми переїхали до родичів у Тячів. Тут багато хто займається виготовленням виробів із дерева, чимало майстрів створюють справжні шедеври із деревини. Але, на мій подив, власне виробників меблів знайти непросто. Габаритні речі робити я не вмію, та й не маю обладнання, але мені спало на думку, що можна щось почати створювати для діток. Тим більше, що роботу знайти не могла і розглядала варіанти самозайнятості.

Тоді саме з полімерної глини робила чашки та тарілки і дізналася про дешевший та більш практичний матеріал – дерев’яну пульпу. Реалізувати вироби мені не вдавалося, тож шукала альтернативу. А донечка тим часом попросила будиночок для Барбі. Купити його в мене не було коштів, його вартість – 3-5 тисяч гривень. Ліза ж плакала і вмовляла мене про покупку. Сусід почув благання дитини і пошкодував її, зробив для неї іграшкову хатинку з дерева. Вона була гарною, акуратною, але не рожевою, тож донечці не сподобалась. І саме в цю мить у мене сталося прозріння – я зрозуміла, що подібні речі можна гарно декорувати і зробити це своїм заняттям. Почала шукати ідеї в мережі й знайшла декілька цікавих майстер-класів. Невдовзі вже взялася до роботи, і будиночок вийшов просто казковим, набагато кращим за всі магазинні. Домовилася із сусідом, що він робитиме мені заготовки з дерева, а я їх буду оздоблювати і пропонувати батькам малечі. Так поступово ми створили чудовий тандем із Борисом і зараз активно співпрацюємо», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Спочатку жінка оздоблювала тільки іграшкові хатинки, але продати велику річ за чималі кошти нелегко, тож невдовзі перекваліфікувалася на меблі для ляльок.

«Пульпа – це подрібнена в порошок деревина. Зовнішньо вироби з неї не відрізнити від натуральних компонентів, тому її часто використовують власне для декорування меблів. Готові вироби виходять міцними і гарними. Пульпу можна зробити й самотужки. Вона складається із деревного пилу, рослинних олій, розчинників та полімерного клею. Вироби з цього матеріалу можна покривати лаком чи фарбувати. Дерев’яну заготовку я обліплюю такою сумішшю і причепурюю. Виходить неймовірно гарно і безпечно для діток», – зізнається Ольга.

Піч – символ родинного багаття

Робота з іграшковими меблями, на жаль, дуже часозатратна. Але майстриня робить одразу партії оздоб, аби пришвидшити процес.

«Меблі – це ж не просто комод, ліжко, чи шафа, це ще й усілякі цікаві декорації. Оскільки дівчатка дуже люблять кухню, то в мене виникла ідея робити печі, крихітний посуд і навіть різну випічку з пульпи. Тому кожен виріб щедро оздоблений масою крихітних елементів. Це можуть бути, наприклад, чашки, тарілки, чайники, глечики або ж овочі, фрукти, бублики, пряники, пиріжки. Загалом навіть найменша кухонна шафка містить 20-50 дрібних елементів декору. Тому я виготовляю все поетапно. Наприклад, нині займаюся полуничками та грибочками, завтра – бубликами та пряниками, а післязавтра – виключно деталями самого комоду чи печі. Потім це все ще й пофарбувати потрібно, приклеїти до основи. Тому не можна сказати, що над одним виробом я працюю 2 чи 3 дні. Над партією доводиться потрудитись приблизно тиждень. Для роботи використовую спеціальні форми, тоді всі деталі акуратні й однакові», – наголошує жінка.

Найбільше до душі майстрині працювати над різними видами печей.

«Піч – це символ родинного багаття. Колись у кожній хаті був такий атрибут. На жаль, нині їх знайти дуже важко, хіба що збереглися в одиниць. У моєї бабусі була справжня велика українська піч. Я на ній малою навіть спала. Тож для мене вона ще й є теплим дитячим приємним спогадом. На Закарпатті печі трохи інакші. Але також дивовижні. Довелося декілька разів бачити. Мої пічки невеликі – максимум до 50 сантиметрів у висоту, але є й маленькі – 15-20-сантиметрові. Вони – не тільки іграшки для дітей, але й чудовий сувенір для дорослих. Я виготовляю печі таким чином, що в них можна щось зберігати, вони ніби скринька. Але частіше все ж матусі замовляють іграшкові меблі для діток», – зазначає Ольга Кравцова.

Збуває свої вироби умілиця переважно іноземцям.

«Я торгувати, на жаль, не вмію, але в мене для цього є сестра. Вона мешкає в Польщі. Туди виїхала, точніше – втекла від війни. Там дуже багато українців і вона пропонує їм частинку рідного, знайомого, дорогого серцю через мої вироби. Аня дуже комунікабельна, має багато друзів, чудово володіє англійською і ще й знаходить клієнтів через інтернет. Тобто вона – і посередниця, і мій менеджер. Також купували іграшкові меблі в Чехію та Німеччину», – каже вона.

Те, що вироби зовсім крихітні, Ольга вважає їхньою перевагою. А от надихають її найчастіше перегляди в мережі світлин справжніх меблів.

«Ідеї мені підказує саме життя. Буває, приходжу до когось у гості, сподобалася шафа. Фотографую її, показую Борису і він робить заготовку, над якою я потім працюю. Загалом творчий процес обожнюю. Мені цікаво втілювати в життя найсміливіші задуми. Труднощів не боюся і переконана: якщо хтось ставить перед собою певну ціль – змушений іти до неї. Для мене робота – це релакс і умиротворення. Вважаю, що в житті людина саме тим і повинна займатися, що їй дарує насолоду», – запевняє жінка.

На майбутнє є в умілиці і чимало планів.

«Хочу почати працювати над ліжечками. І вони будуть не тільки для ляльок, але й для тварин. Такі собі ліжка для котиків і собачок маленьких порід, будиночки для гризунів та багато іншого цікавого. Задумів чимало, часу для роботи, якщо все буде добре, також вистачить. Від Лізи ж також маю замовлення – офісне крісло та комп’ютерний стіл для її улюбленої іграшки – ведмедика Бо. На досягнутому зупинятися не буду, мушу розвиватися, вдосконалюватися і освоювати нові техніки в роботі», – зазначає Ольга Кравцова.

Марина АЛДОН