Краяни готуються до Дня усіх святих. Скільки коштує похід на кладовище

Невдовзі закарпатці відзначатимуть свято, коли згадують тих, хто відійшов у засвіти. Наприкінці жовтня багато краян ідуть на цвинтар впорядковувати могили рідних і купують квіти, свічки, лампадки, а хтось і вінки… Перед 1 листопада усі хочуть, аби місце вічного спочинку дорогих серцю людей мало ошатний вигляд…

Звісно, будь-яке свято – це і витрати. Але на тих, хто назавжди залишиться у пам’яті… нічого не шкода… Тож хтось замовляє священників для молитви, хтось перед святом поспішає встановити пам’ятник, хтось просто приносить на кладовище відповідні атрибути. «Карпатський об’єктив» спробував порахувати, у скільки обходиться мешканцям області відвідування могил родичів.

Квіти

На ринках області майже весь жовтень кипить торгівля хризантемами. Вони в горщиках і їх зараз дуже велике розмаїття. Ціни поки помірні. Продавці кажуть, що ближче до свят збуватимуть квіти дорожче.

«Я з Виноградова, – зізнається пін Іван. Він торгує перед продуктовим ринком у Хусті. Привіз на реалізацію повний мікроавтобус вирощених власними руками рослин. А їх у нього справді величезний вибір. – Ціни стартують від 70 гривень за невеликий горщик. Є й по 100, і по 150, і по 170, і по 200 гривень. Найдорожчі – великі пишні яскраві хризантеми».

Поруч торгує пані Валентина. Вона теж із Берегівщини. Зізнається, що у минулому році квіти були дешевшими, від 50 гривень, але зараз подорожчало усе, розсада у тому числі.

«Із квітами дуже багато роботи. Це ж не просто викопав ямку, вкинув у ґрунт насінину і чекаєш, коли вона виросте. Це – і підживлення, і різні добрива, і полив. У мене горщик у середньому коштує 80 гривень. Маю жовті, бордові, червоні, білі, рожеві квіти… практично на будь-який смак. Поки купують не дуже активно, але не можу сказати, що не беруть зовсім. Хто іде на кладовище підкопати могилки, одразу отоварюється хризантемами. Там хтось висаджує квіти у землю, а хтось залишає на гробах прямо у горщиках», – каже жінка «Карпатському об’єктиву».

Свічки, лападки, вінки

Та крім квітів, потрібно подбати ще й про свічки чи лампадки. Продають їх зараз чи не всюди… навіть у продуктових крамницях. Але в Хусті багато хто купує такі атрибути прямо на цвинтарі, що дуже зручно… адже там є відповідний магазинчик. Тож і далеко нести необхідне не потрібно, і все під боком… Ціни – такі ж, як і практично всюди.

«Свічки і лампадки маємо різні. Свічки коштують від 5 гривень. Лампадки від 15. Маємо в наявності і великі, дорожчі, дуже гарні. Горять довго (практично добу) і їх не може загасити ні дощ, ні вітер. Вінки продаємо від 300 гривень. Можуть бути зі стрічками з написами і без. Є різні за розмірами та формами, адже все залежить від побажань клієнта», – розповідає директорка комунального підприємства « Бюро ритуальних послуг» Тетяна Грабарь.

За її словами, чимало хто з краян, напередодні Дня усіх святих хоче поставити й пам’ятник близьким… якщо його немає і могила є ще відносно свіжою.

«Цінова категорія також неймовірно розмаїта. Вибір – дуже широкий – на всякий гаманець і смак. У середньому гранітний гарний постамент (разом із бетонною заливкою довкола могили) може обійтися в тисяч 40 гривень. Але… знову ж таки… є й дешевші, простіші варіанти. Є, звісно, й дорожчі. Що ж стосується іншої цвинтарної атрибутики, то труни, для прикладу, коштують від 4 тисяч гривень, весь ритуальний комплект до труни – від 650 гривень, хрест із табличкою – 800 гривень, копання могили – 1950 гривень», – наголошує вона.

Хоч помирати нині недешево… але жити також. Крім того, як кажуть, смерть не обирають… вона приходить сама… і від неї, на жаль, втекти не під силу нікому… Рано чи пізно вона наздожене кожного…

Молитва

Звісно, для закарпатців важливо не тільки причепурити могили, але й помолитись за спокій тих, хто відійшов у засвіти. У поминальні дні можна замовити службу або в церкві, або навіть покликати священника прямо до могили.

Нерідко духівники самі приходять на кладовище, адже бажаючих, аби вони почитали молитви біля місць вічного спочинку рідних є чимало. Окремого «тарифу» за їхні послуги немає, адже внески, чи б то «подяка» є добровільним волевиявленням. Утім краяни кажуть, що платять за «спомин» померлих родичів 50-100 гривень.

«На мою думку, там, у інших світах, людині вже все одно, який у неї пам’ятник, які лампадки та квіти на могилі. Важливою є тільки молитва… Ми просимо Господа, аби відпустив гріхи вільні і невільні нашим рідним, аби прийняв їх до свого світлого небесного царства. Ми молимося, аби там нашим близьким було спокійно. Смерть – це кінець тільки земного шляху, головне чекає на кожного у вічності. Ті, кого немає поруч, не зникли безслідно, вони перейшли в інший спосіб буття. Вони чекають на воскресіння і ми повинні полегшити їхнє перебування там, де вони зараз знаходяться. Там уже немає ні болю, ні печалі, але їм також потрібна молитва. Вони ж моляться за нас, живих… Тому, як на мене, саме це і є головним месенжем Дня усіх святих. Я щороку замовляю заупокійну службу і в монастирі, і в каплиці на кладовищі, і кличу до могили священника. Три роки тому втратила чоловіка і досі із втратою живеться важко. Скільки витрачаю – не готова озвучувати. Нехай це буде відомо тільки Богу», – каже хустянка Марія Тодавчич.

«Молитва є знаком того, що ми пам’ятаємо тих, хто пішов від нас у іншу дійсність, із ким розділила нас смерть. Не шкодую коштів на таке, хоч і не розкошую, пенсіонерка. Даю духівнику за служіння 200 гривень. На кладовище йду декілька разів на рік, стараюся, аби біля могили чоловіка була й трава покошена, і щоб поруч було чисто, і лавка підфарбована. Сподіваюся, коли мене не стане, діти так само дбайливо доглядатимуть за місцем мого поховання. Впевнена, що колись зі своїм Іваном зустрінемося у засвітах», – запевнила Ірина Молнар.

Загалом підготовка до Дня усіх святих у кожній закарпатській родині проходить по-своєму. Хтось на цвинтар взагалі воліє не йти, каже, що краще запалить свічку вдома… а хтось на могилах навіть застілля влаштовує. Такі звичаї, зокрема, є серед ромських громад. Як би там не було, а бодай молитвою пригадують 1 листопада померлих рідних та друзів майже всі краяни. Дехто йде до церков, а хтось робить це на кладовищі. Цей день у нашому краї традиційно вважається особливим.

Марина АЛДОН