«Митцю Верховини» 60 років. Творча спільнота відзначає поважну дату

У цьому році народне творче об’єднання художників та народних умільців «Митець Верховини» святкує 60-річчя. Шлях до цієї дати був непростим.

У 1964 році відомий митець із Ужгорода, член Національної спілки художників України, лауреат премії Т.Г.Шевченка Юрій Герц разом із дружиною Наталією та групою однодумців вирішив згуртувати довкола себе групу майстрів пензля у Хусті. Першими до спільноти долучилися вже нині покійні Ян Пашко, Марія Гаврило, Жужанна Горват, Іван Обручар, Андрій Кидора, Павло Кляп, Іван Гайду та інші. Протягом року художники звітували 1-2 виставками, а вже невдовзі експозиції почали проводитись регулярно, практично щомісяця. Творча спільнота швидко розросталася, поповнювалася новими митцями.

Об’єднання стало регіональним

Жужанна Горват наразі є найбільш почесною членкинею «Митця Верховини». Вона найстарша із живих митців тієї доби, коли стартувало об’єднання.

«На жаль, ціла плеяда художників уже відійшла у вічність. Я була однією з перших, хто поповнив ряди спільноти. Ще малою непогано малювала. Моїм учителем був Іван Гайду, який на той час вже був членом об’єднання і вважається одним із його засновників. Саме він у шкільні роки вчив нас малювати і запросив мене згодом долучитися до «Митця Верховини». Я працювала у школі завідувачкою бібліотекою, тож ми з ним стали колегами. От він і привів мене у об’єднання. Був дуже хорошою людиною, навіть купував мені багети, робив рамки, водив на природу на пленери. Я здебільшого все життя працюю з натюрмортами. Подобається зображувати квіти і закарбовувати їх у вічності. На столі в мене завжди живі рослини», – розповідає мисткиня «Карпатському об’єктиву».

Сьогоднішнього очільника об’єднання художниця вважає закарпатським Леонардо да Вінчі.

«Він неймовірно талановитий. Не тільки малює, але й займається ковкою, вітражами, створює справжні шедеври. А ще й неймовірно працьовитий, вболіває за кожного з нас, організовує цікаві заходи», – переконана пані Жужанна.

Сам Валерій Дьордяк, який є нинішнім головою «Митця Верховини» – людина скромна, але неймовірно оптимістично налаштована.

«Мені у спадок дісталася унікальна спільнота, створена покійними корифеями живопису. Свого часу, після Юрія Герца, очолювали об’єднання Андрій Кидора, Іван Калинич, Павло Кляп. Я став головою у 2000 році, – зазначив він. – Більшість митців займаються живописом або ж прикладними мистецтвами. Роботи наших майстрів пензля оздоблюють галереї та приватні колекції Будапешту, Торонто, Праги, Варшави, Тель-Авіва, Нью-Йорка та інших світових столиць. Наразі маємо 46 учасників, серед яких багато здібної молоді. Найстаршій учасниці майже 80 років, наймолодшим – трохи більше 20-ти. Спільнота вже не конкретно є хустською, вона стала регіональною, бо гуртуємо довкола себе й інші райони. Хоча основний кістяк – саме Хуст. Але представлені й Міжгірщина, Виноградівщина, Тячівщина, Берегівщина… практично всі райони області. Незважаючи на важкі часи, стараємося працювати, донатити на потреби військових, проводити виставки».

Співпраця з митцями з різних куточків України

За словами Валерія Дьордяка, до повномасштабного вторгнення життя митців у Хусті «кипіло», проводилися міжнародні пленери, масштабні виставки, зустрічі, презентації.

«Зараз життя трохи на паузі, але ми все одно працюємо, – каже митець. – Тішить, що в нас багато дуже талановитих людей, що краяни цінують мистецтво. На жаль, через те, що у державі війна, зараз пленери практично не проводимо. Але організовуємо начерки, під час яких малюємо людей з натури, звітуємо експозиціями. Запрошуємо художників із різних куточків України. Це – Одеса, Черкаси, Харків, Київ, Запоріжжя та інші обласні центри».

Раніше ж «Митець Верховини» щороку проводив цікаві і яскраві події, які гуртували майстрів пензля із багатьох куточків світу.

«У нас проводилися пленери із символічною назвою «Хуст-арт». Вони збирали митців із Фінляндії, Німеччини, Південної Кореї, Польщі, Кувейту, Данії… Була представлена майже уся Європа, – ділиться думками директор Хустської міської картинної галереї Орест Цюпко. – Після завершення творчих зібрань ми проводили підсумкові виставки і митці залишали по собі на згадку щоразу по 2 роботи. Зараз у фонді галереї роботи цих художників, загалом близько 400 полотен».

За словами пана Ореста, галерею «Митця Верховини» останнім часом активно відвідують не тільки мешканці міста, але й туристи та внутрішньо переміщені, які цінують мистецтво.

Василь Штефуца долучився до спільноти 30 років тому. Зізнається, що якщо людина малює сама по собі – це одне, а якщо творить прекрасне у компанії колег і однодумців – зовсім інше.

«У спільноті митець творчо зростає, бо може порівнювати свої надбання із доробком колег, – переконаний він. – До «Митця Верховини» я вступив у 1994 році. До того часу підтримував стосунки з невеликим колом художників. Об’єднання проводило пленери, на яких ми практично змагалися. Була здорова конкуренція, але в той же час ми завжди підтримували і підтримуємо один одного. Потрібно було наповнювати роботами й галерею, яка саме відкрилася, і показати те, на що сам здатен. І це мотивує, спонукає до вдосконалення, пошуків цікавих рішень».

Нині «Митець Верховини» – це потужна команда, яка живе своїм творчим життям, розвивається, тішить здобутками всіх, хто цінує мистецтво. І 60 років – це хоч і солідний вік, та попереду в об’єднання, хочеться вірити, ще багато поважних дат та неординарних подій, а в художників – цінних робіт і свіжих ідей.

Марина АЛДОН