Гранат, інжир, маракуйя: закарпатець вирощує екзотичні фрукти

У останні роки клімат нашого краю стає все більш сприятливим для теплолюбних насаджень і все більше мешканців області починають вирощувати дерева, не зовсім традиційні для нашого гірського регіону. Хоча, скажімо, інжир у нас росте давно, але гранат та маракуйя тільки приживаються.

Василь Сайберт із Хуста вже декілька років займається екзотами. У його саду 15 видів унікальних плодових культур. Усі вони рясно плодоносять і при цьому є екологічними, бо жодними хімічними добривами садівник не користується. Більше про своє захоплення чоловік розповів «Карпатському об’єктиву».

Усе заради дружини

Пан Василь раніше жив у квартирі в багатоповерхівці, та після смерті батьків дружини у спадок родині дісталася невелика хата з занедбаним садом.

«Лариса завжди мріяла вирощувати якісь тропічні насадження. Але досвіду ні у неї, ні в мене не було. Коли померли її батьки, ми викорчували всі старі дерева, завезли ґрунт і вирішили, що закладемо новий сад, який нагадуватиме Едемський. Це було більше 10 років тому. Ми разом шукали інформацію про різні види дерев, які б могли в нас плодоносити. Висадили кримський гранат, хурму, інжир. Усі вони успішно прижилися. Маємо й різні види персиків, і звичайні яблуні та груші, і лохину та ківі. А ще мигдаль та фундук. Більшість дерев не потребують особливого догляду, але є й такі, які в нас засохли. Наприклад, не прижилися зизигус, ягоди годжі та грецький виноград. За садом доглядаю я, а жінка мене надихає та допомагає збирати врожай. Власне заради неї я і стараюся», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» чоловік.

За словами хустянина, плодоносять насадження добре, практично до пізньої осені.

«Із червня практично до листопада ми ласуємо смаколиками, вирощеними власними руками. Хоч сад і не є великим, але площу намагаюся використати раціонально. Добривами користуюся тільки натуральними, тож їмо фрукти спокійно, бо вони без нітратів. Звісно, у садівництві, як і в будь-якій роботі не без труднощів. Наприклад, ґрунт, у якому росте лохина, довелося неодноразово підкислювати, рослина виявилася трохи вибагливою. А от гранат за зиму треба прикопувати, щоб не примерз. Але, дякувати Богу, останні зими у нас теплі. Із інжиром проблем немає взагалі. Що ж стосується маракуйї, то вона взагалі для мене була відкриттям. Саджанці собі ще до карантинів привіз із Угорщини. Зараз маю декілька дерев і всі вони добре плодоносять. Щоправда, наприкінці осені пересаджую рослини у відра і зимують вони в мене у підвалі, у теплі. Плоди дерева дають дуже смачні, мають кисломолочний смак, який залежить від ступені дозрівання та власне сорту. Підживлюю насадження виключно настоянкою з різних скошених трав, курячим послідом та гноєм. Але й тут важливо не «обпалити» дерево, не перестаратися», – запевняє пан Василь.

Головне – не опускати рук при перших невдачах

Як зізнається закарпатець, не всі дерева він виростив із саджанців, деякі – просто з насіння плодів.

«Деякі насадження можна розмножувати і шляхом поділу кореневища, і з насіння. Але важливо вміти прищеплювати саджанці. Також потрібно вивчити особливості ґрунтів – для якого насадження який саме підходить. Часом потрібно змішувати різні субстрати. У господарстві завжди повинен бути торф та мох. Також варто заздалегідь подбати про місце для рослини, адже одним подобається напівтінь, іншим потрібне яскраве сонячне світло. Маракуйя, для прикладу, ліаноподібна і вона в’ється, тож краще, якщо ростиме десь біля виноградника. У довжину вона може сягнути і 5 метрів. Сорт ківі у мене такий же. Хоча є різні навіть у нас на Закарпатті», – наголошує садівник.

Василь Сайберт зізнається, що не надто вибагливим до умов є і гранат.

«Краще, аби він ріс на сонячній ділянці. Ґрунт повинен бути добре дренованим. Якщо саджанців декілька, їх потрібно висаджувати за 2-3 метри один від одного. У землю я додавав перегній при посадці. Рослину потрібно також поливати рясно, та не надто часто. Але в посуху залишати без води не можна. Підживлюю двічі на рік. Гранат доволі стійкий до хвороб, а плодоносити починає вже на третій рік після посадки. Сортів гранату є багато, краще обирати все ж такі, які можуть витримувати низькі температури, бо ніколи не знаємо, які сюрпризи готує нам природа», – стверджує він.

Якщо за деревами правильно доглядати, на думку закарпатця, прижитись більшість може легко, адже у нашому краї давно вирощують дуже багато різних видів екзотів.

«Як саме плодоноситиме рослина більше залежить від догляду за нею, ніж від температури повітря. У інтернеті можна знайти багато корисної інформації. А екзотичні сорти, між іншим, вирощують не тільки закарпатці, але й люди в інших куточках України, де зими набагато холодніші. Звісно, до випробувань готові не всі, не в кожного є приміщення для зимівлі рослин. Адже та ж маракуйя у мене зимує не просто неба. Але деякі дерева достатньо утеплити на місці, прикрити корені та основу стебла», – ділиться досвідом чоловік.

Із року в рік плодоносити дерева можуть по-різному, тож хустянин радить не засмучуватись, якщо в певні періоди плодів може бути небагато.

«У мене було таке, що на інжирі було 2-3 плоди. Але на наступний рік він вродив рясно. Є неврожайні роки. Це можна побачити навіть за нашими яблунями. Після збору врожаю важливо дерево підживити і підготувати до періоду відпочинку», – зізнається пан Василь.

Чоловік наголошує, що плоди однієї культури але різних сортів можуть дуже відрізнятися не тільки періодом дозрівання, але й смаком, формою та ароматом. Тому дуже важливо перед тим, як почати щось вирощувати, розібратись у деталях.

«Одні насадження легко переносять заморозки, а інші – ні. Плоди одних можуть важити 100 грамів, інших – 500. Нюансів безліч. Та й одні аграрії при перших же невдачах панікують, інші ж – закочують рукави і працюють, аби виправити помилки. Мені поталанило з дружиною, вона завжди спокійна і ніколи не впадає у відчай, мотивує і надихає меніе, не дозволяє втрачати надію навіть у найскладніших ситуаціях. Дякуючи Ларисі, я багато в чому й досяг успіху. І не тільки у садівництві, але й загалом у житті», – розповідає він.

На перспективу закарпатць мріє почати вирощувати ще й фініки та інші екзоти.

«Знаю людей, які успішно збирають хороші врожаї фініків. І це – у нас, а не десь біля моря. Найближчим часом хочу і я спробувати. Крім того, жінка мріє про лимони та банани. Але теплиці не маю, тому хочу одну з кімнат переоформити, облаштувати під «зимовий сад», зробити там таку собі оранжерею. Під Львовом у одного садівника є бананова ферма, планую поїхати до нього, аби дізнатися тонкощі. А під Києвом знаю чоловіка, що має цитрусову плантацію. Тому я не один такий. Лбителоів експериментів багато… Загалом захоплююся сміливцями, які ризикують і не бояться труднощів», – стверджує Василь Сайберт.

Марина АЛДОН