В Україні знову заговорили про тотальний відеонагляд за громадянами. Що кажуть краяни

Людей планують ідентифікувати за допомогою біометричних даних та набору певної інформації. Це питання вже обговорювалося раніше, а зараз його знову підняли у Верховній Раді. Власне законопроєкт зареєстрували ще в лютому, а незабаром у парламенті знову планують повернутися до його розгляду.

Враховуючи той факт, що під час воєнного стану водії навіть не можуть встановити відеореєстратор на автомобілях, ініціатива депутатів викликала і тоді, і зараз… бурхливу реакцію серед громадськості. Тож що це законопроєкт, що про нього кажуть юристи і що думають краяни? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Всевидяче око?

Авторами законопроєкту є нардепи від фракції «Слуга народу» В’ячеслав Медяник, Максим Павлюк, Сергій Кузьміних, Олександр Бакумов та інші.

Депутати планують ідентифікувати громадян через систему відеонагляду на підставі набору біометричних даних та інформації про особу: ім’я, дата народження, відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання чи перебування, відцифрований образ обличчя, номер картки платника податків.

Для прикладу, можна буде відстежити відомості про автомобіль конкретної людини. Якщо вона ухиляється від мобілізації, її можна буде легко знайти на основі даних.

Об’єктами відеомоніторингу, як зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту, будуть:

– інформаційні об’єкти, до яких належать фізичні особи, а також транспортні засоби;

– публічні місця;

– інші території загального користування;

– території, будівлі, споруди закладів освіти, охорони здоров’я та приміщення в них;

– речі і предмети тощо.

Фінансування робіт із забезпечення побудови та функціонування системи відеомоніторингу планується здійснювати із державних коштів, а сам закон має набрати чинності одразу на наступний день після дати його оприлюднення.

Поліцейська держава?

Оскільки найбільше розмов довкола законопроєкту останнім часом точиться на тлі чуток про «полювання» на ухилянтів, «Карпатський об’єктив» поцікавився у юриста, чи справді ці речі взаємозв’язані.

«Закон стосуватиметься не мобілізаційних питань, а власне безпеки, – зазначив правник із Хуста Василь Томишин. – До ухилянтів можна задіяти й ряд інших механізмів, приміром, для їхньої ідентифікації. Мова передусім про камери у місцях вільного доступу, тобто контроль за правопорушеннями. У Києві, скажімо, вже давно таке є і було навіть кілька гучних затримань фігурантів різних справ. Інше питання, чи будуть ті камери оснащені захистом щодо не втручання у їхню роботу з боку російських спецслужб та інших людей, які можуть нашкодити. От це я поставив би під сумнів».

У той же час, як наголошує юрист, іноді можуть виникати ризики помилкових дій системи розпізнавання облич, неетичного або незаконного використання відеоматеріалів.

«Не виключені й хакерські атаки. А це може призвести до викрадення особистих даних. У стані війни це небезпечно. Загалом законопроект непоганий, але він не на часі. Складається враження, що Україна перетворюється на поліцейську державу з обмеженням приватності громадян. Система має безперервно записувати зображення та звук у громадських місцях, на підприємствах, у школах, лікарнях. Розпорядником цих записів буде МВС. Тобто ми будемо під суцільним наглядом. Такий моніторинг обмежує свободи людей. І хто б як не трактував нововведення, доступ до всіх можливих даних – це завжди ризик. І наслідки можуть бути не надто втішними», – зазначив він.

За словами правника, якщо законопроєкт схвалять, із правом на особисте життя можна буде розпрощатися, оскільки новація передбачає надмірний контроль діяльності громадян і несе ризики цензури та переслідування, зокрема політичного.

Що кажуть закарпатці

Думки з приводу доцільності закону про відеомоніторинг розходяться. Хтось переконаний, що це добре, бо стане менше крадіжок, інші ж впевнені, що закон може зашкодити більшості населення.

«У нас немає навіть якогось закону про захист особистих даних. Законодавство взагалі слабо захищає права людини. Скоріш за все, буде багато порушень, навіть порушень тих свобод, які нам гарантовані Конституцією. І все можна списати на війну, на будь-що. Ініціатива може призвести до негативних наслідків, – каже пан Василь із Ужгорода. – Крім того, немає гарантії, що персональні дані не потраплять до рук зацікавлених осіб «по той бік барикад», а мова може йти навіть про інфраструктурні об’єкти. Адже у нас військовий стан… і ми фактично – країна, яка воює… і в нас, логічно, що є зовнішні вороги, є колаборанти всередині держави. Тим більше, що доступ до камер матимуть не тільки правоохоронні органи, не тільки СБУ, але й органи місцевого самоврядування. Чи мають усі вони незаплямовану репутацію? Якщо мова йтиме про протиправні дії, скоєні ними ж, скажімо, корупція, хабарництво, вони самі ж можуть знищити записи. Якщо ж про опонентів, де гарантія, що самі не провокуватимуть їх до чогось протизаконного, аби усунути».

А от хустянка пані Валентина зазначає, що законопроєкт не такий уже й поганий.

«Не бачу нічого поганого. У нас і так уже всюди, де тільки можливо, давним-давно встановлені камери спостереження. Впевнена, нічого не зміниться. Відеонагляд є у всіх магазинах, банках, вдома у людей, на трасах, у громадських місцях. Як на мене, такий крок із боку держави мав би покращити криміногенну ситуацію і допомогти розкривати швидше та більш ефективно злочини. Чому нікого не обурює, що ті ж камери стоять у супермаркеті? Там вони свободи нікому не обмежують? А якщо камера буде в школі, це вже біда?! А в навчальних закладах вони, між іншим, давно повинні бути, адже там теж трапляються інциденти, коли без відеозаписів до правди докопатися неможливо. І це – не тільки булінг між учнями… Якщо все законно, якщо ніхто нічого не порушує, моніторинг абсолютно ніяк, як на мене, нашкодити не може», – зауважує жінка.

Утім противників нагляду усе ж більше, ніж прихильників.

«Маю великі претензії до міських та сільських рад. Для чого їм доступ? У нас на Закарпатті більшість чиновників мають заплямовану у плані чесності репутацію. Я не хочу довіряти персональні дані таким людям! Щодо правоохоронців, то тут заперечень не виникає. Але от для чого доступ до моніторингу «князькам місцевого розливу», – наголошує мукачівець пан Іван. – Ми ж не будемо знати, хто заходить у систему, хто для чого її використовує. Як на мене, такі камери, то як чіпи, коли всі твої рухи фіксують. Це – цифровий концтабір! Адже мова не про безпеку соціальних, культурних, приватних чи комерційних об’єктів, а про стеження за самими відвідувачами. Хоч бери й не виходь із дому!»

Загалом поки що законопрєкт «Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки» не є законом. Його ще не ухвалено. Утім враховуючи, що ініціативу «просувають» парламентарі практично з початку року, скоріш за все, рано чи пізно, за неї таки проголосують. Тим більше, що новація вже пройшла зовнішнє погодження з усіма зацікавленими відомствами. Тож депутати будуть приймати закон… Прогнозується, що все незабаром… Але от як він позначиться на нашому житті… покаже тільки час.

Марина АЛДОН