Картоплю по осені рахують. Чи вигідно було садити на Закарпатті «другий хліб»

Щовесни у нашому краї у багатьох родинах виникають справжні дебати. Головним питанням є садити чи не садити картоплю. Найчастіше прихильниками обробітку землі виступає старше покоління, а противниками – молодь. Із цього приводу існує безліч жартів. Утім в умовах війни знаходиться все більше прибічників того, що зима може видатися важкою, тож використовувати землю за прямим призначенням не просто потрібно, а необхідно.

Збирати врожаї краяни почали ще з кінця липня, а зараз, восени, картоплю вибрали вже майже всі. Тож «Карпатський об’єктив» поцікавився у мешканців області, чи все ж вигідно було садити «другий хліб», чи все ж важка праця і фінансові затрати не виправдали себе…

Картоплі по 5 гривень не буде

Спочатку спробуємо розібратися з цінами на картоплю.

Цікаво, що в супермаркетах та крамницях картоплю продають дешевше, ніж на ринках. Там кілограм пасльонових можна придбати за 12-15 гривень. Переважно це – продукція українських, але не закарпатських аграріїв, досить непоганої якості. Вибір коренеплодів широкий. Є навіть чищена – по 5,50 за 100 грам.

Звісно, трапляється і справді дорога картопля. Наприклад, «гранада для смаження» по 35 гривень, чи «беларосса» по 28. Або ж американський батат по майже 150 гривень за кілограм. Але ж це екзотика. А у невеликих крамницях продукцію місцевих фермерів можна знайти по 13-14 гривень.

«Продаємо картоплю різних сортів, вирощену на Берегівщині, – каже «Карпатському об’єктиву» власниця одного з ужгородських магазинів пані Вікторія. – Маємо і вінницьку, і полтавську, і голландську. Найдорожчу збуваємо по 23 гривні. Найдешевша коштує 12 за кілограм».

За словами жінки, найчастіше серед імпортної картоплі на прилавках наших магазинів поруч із вирощеною на українських чорноземах картоплею красується привезена з Єгипту, Франції та Марокко.

«На жаль, на Закарпатті посівні площі невеликі, ґрунт не надто родючий. Тому найчастіше у нас продається продукція з інших областей. А там… то поля заміновані, то урожай неможливо зібрати через обстріли, то не було кому садити. Ситуації різні. Це вплинуло на вартість. Тому картопля по 5 гривень, як раніше, цієї осені в нас точно не буде», – запевняє вона.

На овочевому ринку в Хусті картоплю продають найдешевше по 20 гривень. Хоч продавців і багато, мішками покупці не беруть. Чекають, коли вартість хоч трохи стане нижчою.

«У мене своя продукція, – заявляє пані Марія з Велятина. – Роботи з «крумплями» дуже багато. Ціле літо потрібно спину гнути – полоти, сапати, збирати жуків, поливати. Через посуху урожай не надто щедрий. Тому за кілограм прошу 22 гривні, Витрати мушу хоча б частково компенсувати. 12 мішків залишу собі їсти, а 20 планую продати. Дрібну взимку варитиму свиням. Такої маю цілих 6 мішків. Збуваю ж тільки добірну хорошої якості, велику і смачну!».

До продавчині підходить клієнтка і, почувши зависоку як для себе ціну, тільки знизує плечима.

«Дуже дорого, – каже жінка, представившись Ларисою. – У суботу на «торговиці» (тваринному ринку) по 13 можна було купити. Скоріш за все, там і на зиму візьму, бо завжди дешевше. Зарплата в мене невелика, мушу шукати економ-варіанти. Городництвом займатись не маю змоги, бо і землі в мене немає, і цілий день на роботі. Та і… на мою думку, кожен у житті повинен робити те, що приносить йому задоволення, мені ж «мотика» зовсім не до душі».

На думку закарпатки, по 8 гривень продавати кілограм картоплі було б достатньо. Але вона готова купувати її й по 12, бо розуміє, що аби продукцію виростити, у аграріїв виникає й чимало різних витрат.

Тож чи вигідно було садити?

А тепер спробуємо з’ясувати, що думають про урожайність і про свою працю саме ті, хто вирощував у цьому році «другий хліб».

Ще навесні, коли почався сезон польових робіт, аналітики прогнозували, що восени ціна на кілограм картоплі коливатиметься в межах 20 гривень. Це підштовхнуло багатьох закарпатців до рішучих кроків і за сапи взялися навіть ті, хто вже давно забув, що таке працювати на землі.

Пані Олена з Тячівщини пенсіонерка. Картоплю 10 років поспіль не вирощувала, але вже два сезони разом із родиною трудиться на присадибній ділянці.

«Хоч картопля сама з неба в рот не паде і аби її виростити, треба чимало попітніти, та не шкодую, що посадила її навесні. Зібрали 25 мішків. На зиму на родину з 4 дорослих і 2 дітей вистачить. Було б більше землі, і посадити можна було б більше. Але в нас тепер усе своє – і кукурудза курям, і буряки свиням, і «ріпа» нам. Маю, до речі, і цибулю свою, й часник із грядки, і моркву, і петрушку, і капусту, і огірки, і помідори, і баклажани, і кольрабі, і дині та кабачки, ще й патісони. Вкладення в «землю» у нас були не надто великі, бо маю корову і гній не купувала, проти жуків не обробляла, збирала їх руками, сапали ми самі, людей не наймали. Посадковий матеріал мала з минулого року. Платила тільки за те, що поле порали і подискували і за деяку розсаду. Вклалася в менше, ніж тисячу гривень. Тепер тішуся, скільки б мені довелося платити за всі овочі на ринку! Ціни ж високі, а пенсія – мізерна!» – запевняє жінка.

Пані Оксана із Хустщини також навесні садила картоплю і також тішиться, що бодай трохи коштів зможе заощадити.

«Із 20 кущів викопала 40 відер. Підживлювала курячками, засоби проти жуків недорогі, за 40 гривень спрей пакет на ринку. Вистачило на дві обробки. «Аршував» чоловік своїми руками, копала я, вибирали всією сім’єю. Затрати не можу назвати захмарними. Посадкову картоплю купила по 85 гривень кілограмовий мішок. Це трохи дорого, але у підсумку вона дала гарну врожайність. Крім того, маю й чимало різних інших продуктів, за які не треба платити. Ціле літо і цибульку свіжу з грядки мала, і помідори, і огірочки. Нехай не дуже багато, нехай дещо й докуповувала, але все одно дякую Богу й за це. У наших реаліях якщо є під боком клапоть землі, краще його раціонально використовувати, бо все дорожчає, тільки зарплата залишається мізерною», – наголошує вона.

А от пані Людмила з Іршави зізнається, що чекала на кращий урожай.

«Влітку була сильна посуха і картопля виросла досить дрібною. Її багато, та розмірами невелика. Доведеться більшість або у «мундирах» варити, або запікати в духовці. Щодо витрат, то вони немалі. Тільки за машину гною заплатила 5 тисяч гривень. Орали нам по 40 гривень за сотину, фрезерували по 50. «Ямчили» ми самі, тож хоч на цьому заощадили. Посадкової картоплі трохи мала своєї, трохи докупила. Платила по 7 гривень за кілограм. Загалом якщо підрахувати витрати, то майже на одне виходить – що садити своїми руками, що купувати готове у інших. Плюс – ніхто не бере до уваги власні витрачені зусилля та час!» – впевнена краянка.

Як би там не було, а більшість закарпатців уже ж радіють, що зібрали власний урожай і хоча б картоплю на зиму купувати не потрібно буде. Ті ж, хто не садив, чекають, коли вартість ще хоч трохи «впаде», коли привезуть більше пасльонових із інших куточків держави і збуватимуть «не за всі гроші», адже не секрет, що в нашій області ціна на картоплю залишається однією з найвищих в Україні.

Марина АЛДОН