Пізнє материнство. За і проти

Який вік жінки, на вашу думку, найбільш підходящий для народження дитини? На думку вчених-генетиків та медиків, до 35 років. Але життя непередбачуване і не завжди гарантує жінці, що вона матиме можливість народити у 20, 25 чи 35. Якщо вам, наприклад, 39 років і ви мрієте про дитину, то що ж робити? Медики кажуть, насамперед не панікувати. Кожен жіночий організм унікальний, кількість яйцеклітин хоча й обмежена, але з розвитком медицини та науки є можливість продовжити репродуктивний вік жінки.

Є різниця між першою, другою та третьою вагітністю у зрілому віці. Уперше стати мамою й народити здорову дитину цілком реально і в 40–45 років. Друга вагітність у зрілому віці, порівняно, наприклад, з першою, але в юності, переноситься важче, та материнство приносить більше щастя, бо «зріла мама» смакує кожну хвилину свого нового стану. Усе залежить від того, який спосіб життя вона вела й веде, чи стресова в неї робота і взагалі чи з оптимізмом дивиться в майбутнє, адже потрібно не лише народити, а й виховати та поставити дитину на ноги. Чоловік при цьому може стати батьком і в 60–70 років. Здоров’я його дітей теж залежатиме від попереднього стилю життя татка.

Марина – «молода мама» в 39 років. Життя складалося так, що поряд не було хорошого, надійного чоловіка. Робота бухгалтером на великому підприємстві, звіти, баланси і стрес заважали їй стати мамою. Але сталося так, що вона завагітніла, хоча вже й не мріяла про це. Після походу до дільничного лікаря хотілося плакати. Та розповіла їй, які ризики чатують на дитину жінки в такому віці. Погана екологія, неправильне харчування та не дуже спортивний спосіб життя – усе це теоретично може погано вплинути на маля, його внутрішньоутробний розвиток, є загроза, що плід з’явиться на світ недоношеним, з відхиленнями. Але Марина вирішила народжувати. І не пожалкувала: хоча заміж не вийшла, але має здорового синочка. «Материнство дає такий стимул, такий заряд енергії, – каже жінка, – що ти вже не відчуваєш свій вік, ти просто радієш дитині, вчиш її, виховуєш і вчишся з нею сама. Якби я народила у 20, це була б інша історія, інша мама. Не думаю, що краща. Так, молодша, але не краща».

Оксані 41 рік, і вона теж «молода мама», але вже третьої дитини. На запитання, коли було легше, з першою вагітністю чи тепер, відповідає з посмішкою: «Звичайно, з першою! Нічні підйоми не такі страшні, і відновлення після пологів проходить швидше, але зараз мені допомагають досвід і впевненість у собі. Я знаю, що для моєї дитини є правильним та корисним, менше дослухаюся до порад бабусь, бо й сама можу навчити будь-кого».

Суспільство не надто привітно ставиться до 40-річних мам. Їх вважають мало не божевільними, хоча в західному світі це вже давно перестало дивувати. Узяти хоча би бебі-бум у Голлівуді з Монікою Белуччі, яка народила першу дитину в 40, а другу – в 45 років. Таких прикладів багато. Є навіть дослідження американських демографів, які говорять, що жінка, яка стає мамою після 40, живе на 14–17% довше, ніж її однолітки. Французи мають навіть крилату фразу: «Хочеш залишатися довго молодою і гарною – народи пізню дитину».

Часто жінка не може мати дітей через стан здоров’я. У таких випадках потрібно звертатися до державних чи приватних клінік, які займаються репродуктивним здоров’ям. Сюди належить і модне нині сурогатне материнство. Ставитися до нього можна по-різному, але це вибір пацієнтки, вибір кожної окремо взятої родини. Сурогатною мамою може стати будь-яка жінка, умовою є наявність власних дітей. В Україні законом послуги сурогатної мами не заборонені, але існують певні морально-етичні правила, зокрема нерозголошення, крім того, у сурогатної мами, згідно з договором, немає можливості передумати й залишити дитину собі.

Також дуже поширеним є штучне запліднення. Ця процедура досить коштовна й не завжди гарантує вагітність. Ставлення, наприклад, церкви до такого зачаття маленької людини негативне, адже жінці вводять декілька запліднених яйцеклітин, аби гарантувати, що хоча б одна така зигота заплідниться, а інші просто видаляють. Церковники ж переконані, що дитина вже є живою істотою з моменту першого поділу яйцеклітини.

Народжувати у 20 чи в 40 – немає різниці, головне не вік, а психологічне та фізичне здоров’я мами. Жінка повинна бути готовою до появи на світ малюка, і якщо це сталося в зрілому віці й таке бажання виникло саме зараз, то ми не повинні засуджувати за це. Часто пізні діти виростають більш розвиненими та здібними, бо в старшому віці мама розуміє, що саме вони – це найважливіший її «проект», який не зрівняється ні з кар’єрними амбіціями, ні з матеріальними благами. Пізнє материнство не поступається у своїй красі перед раннім чи традиційним, головне, щоб воно приносило щастя.

Богдан КУЛЬЧИЦЬКИЙ