Хасан та Ясміна. Як закарпатці називають дітей у цьому році та якою є ситуація з народжуваністю

Війна внесла корективи у життя краян. Зараз інші ритми життя і інші реалії. Народжуваність упала, смертність підвищилась, розлучаються наші земляки частіше, а одружуються рідше. Та й сам весільний одяг у наречених уже не той, яким був 2-3 роки тому. Білі весільні сукні та класичні костюми замінює народне вбрання або ж військова форма.

Тож якою є демографічна ситуація на Закарпатті? Скільки немовлят народилося, які найбільш екзотичні імена обрали для них батьки? Якого віку наймолодша мама? Яка найстарша пара взяла шлюб? Про це та інше – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Жінки менше народжують

У першій половині 2024 року на Закарпатті народилося 4323 немовлята і померло 7282 особи. На жаль, смертність цьогоріч суттєво перевищує народжуваність.

«Як не прикро, та чисельність населення у нас останнім часом зменшилася. У цьому році на території Хустської територіальної громади народилося 340 діточок і відійшло у вічність 745 краян, – каже «Карпатському об’єктиву» начальниця Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оксана Росоха. – Наймолодшій породіллі всього 15 років. Водночас найбільш багатодітна мама виховує 10 малюків».

За словами пані Оксани, змінилася у нас і тенденція щодо вибору імен для новонароджених. Наразі на Хустщині найбільш поширеними є серед традиційних Давид, Софія Марк, Мартін, Анна, Олександр, Вікторія, Меланія, Михайло, Артем, Єва, Василь та Емілія.

Що ж стосується області загалом, то, за інформацією заступниці начальника відділу ДРАЦС у Закарпатській області Лесі Улинець, найчастіше краяни обирали для малюків імена Андрій, Арсен, Даниїл, Матвій, Максим, Марк, Олег, Олександр, Павло, Роман, Тимофій, Аделіна, Антоніна, Анна, Єва, Єлизавета, Вікторія, Емілія, Ірина, Іларія, Софія, Поліна, Таїсія, Любов, Олівія, Меланія.

Не обійшлося, звісно ж, і без екзотики. Дехто з мам наддавав перевагу рідковживаним іменам. Серед них, на подив, чимало турецьких. І їм надавали перевагу не тільки представники ромської нацменшини.

«Серед цікавих імен у 2024 році, якими називали хлопчиків, були: Захарій, Дамір, Брендон, Жомбор, Маркус, Емануель, Каміль, Леон, Карім, Рувім, Ягиз, Теодор, – наголосила пані Леся. – А серед дівчаток – Лорелай, Летті, Аміліна, Люсіанна, Лієль, Аліша, Абігель, Айсель, Айріс, Естеріта, Версавія, Медея, К’яра, Мірабелла».

На Хустщині також у цьому році матері обирали для немовлят нерідко справді рідкісні імена. Щоправда, серед них не всі екзотичні, було й чимало власне угорських.

«Якщо для когось здається дивним, що дитину називають Іштван чи Іветта, то в нас це звичайна практика. Імена популярні серед угорської громади. Водночас дехто з батьків давав малятам подвійні імена, скажімо, Анастасія-Джессіка. Хтось надавав перевагу відомим в Україні, але не дуже розповсюдженим у нашій місцевості іменам. Наприклад, Уляна, Андрея, Теодор, Тіна, Злата, Тимофій, Дем’ян, Натан. Але обирали краяни і досить незвичні імена: Кевін, Ламір, Аліз, Богларко, Анімаїса, Ясміна, Еліна, Кемаль, Аполінарія, Віолетта, Емелі, Ріяна, Домінік, Емма, Олівія, Ізабелла, Клаудія, Мустафа, Махмут, Тімея, Хасан», – зазначила Оксана Росоха.

Цікаво, що краяни все рідше називають дітей, як раніше, іменами святих, якщо вони народилися у день або переддень певних церковних свят, а також на честь когось із пращурів, наприклад бабусь чи дідусів.

Одружуються з англійцями і поляками

Шлюби у нашому краї укладають набагато рідше, ніж у попередні роки. Це також пов’язано з війною, з мобілізацією, з тим, що чимало краян виїхало за кордон. Тож і не дивно, що статистику маємо досить невтішну.

«За перше півріччя цього року в нас одружилося 150 пар, а от розлучилося 290. Найстаршій парі виповнилося 70 років. Це свідчить про те, що кохання не знає віку та перепон. Хоча в основному і бере шлюб молодь, але якогось певного вікового критерію немає, бо хтось одружується вперше, а хтось – вдруге чи втретє. Раніше наші дівчата досить часто створювали родини з іноземцями. Зараз таких тільки двоє. Вони одружилися з громадянами Польщі та Великобританії», – наголосила очільниця Хустського ДРАЦСУ.

Також, за словами пані Оксани, все частіше наречені обирають довільні весільні шати, а не класичну білу сукню для нареченої та костюм для нареченого. Тепер це може бути і військова форма, і народне вбрання, і просто одежа, яку можна одягнути на інші важливі свята чи події, а не раз у житті.

Слід зазначити, що у питанні сімейного життя загалом на Закарпатті ситуація досить цікава. У нас зафіксовано найменше в Україні розлучень. І це – дещо тішить…

Тож в Україні за перші пів року уклали понад 72 тисячі шлюбів, що на 15% менше, ніж торік. Але це менше, ніж було до війни. Крім того, за перші шість місяців 2024 року було розірвано 15 578 шлюбів. Це у 1,5 раза більше за відповідний період минулого року та на 18% більше, ніж за перше півріччя 2021 року. У антирейтингу лідирує Київ. Там розірвано цьогоріч уже 2 118 шлюбів.

Чому ж розпадаються шлюби?

Це знає ужгородська психологиня Ірина Волощук.

«Факторів є декілька. Війна часто спонукає людей переосмислити свої життєві цілі та пріоритети. Хтось може відчувати потребу в особистісному зростанні та самореалізації, а хтось починає топтатися на місці… Це ж іноді може бути несумісним із продовженням стосунків. Хтось просто виїхав і знайшов нову пару, а когось покинули через іншу людину. Але найчастіше негативно впливає на родинні стосунки фінансовий тиск. У багатьох сім’ях виникли труднощі через низькі прибутки, відсутність роботи. У когось почалися розбіжності у поглядах через війну, але часто між партнерами просто бракує підтримки, довіри і готовності разом долати труднощі, вести діалог», – каже вона «Карпатському об’єктиву».

Також, за словами фахівчині, загалом на динаміку розлучень вплинула комбінація економічних, психологічних, соціальних та особистісних факторів.

«Люди часто стресують, хтось втратив близьких, хтось має страх за майбутнє. Від розлучення не спиняє ні наявність дітей, ні спільного майна, ні будь-що. Аби було менше критичних ситуацій, у сім’ї треба покращувати комунікацію, говорити з партнером про думки, почуття, плани, озвучувати тривоги. Діалог варто будувати у дружній атмосфері, бо крик ніколи не допоможе. Якщо є можливість, можна пройти курс, семінар, проконсультуватися зі спеціалістом, якщо стосунки руйнуються – пройти спільну терапію. У родині важливо підтримувати одне одного – що б там не було. Але при цьому всьому і до самого укладання шлюбу варто підходити відповідально, керуючись не пристрастю, що швидко минає, а розумінням, що партнерство – це відповідальність… і не тільки перед собою, але й перед дітьми, які можуть з’явитися на світ. Універсального рецепту щастя не існує і далеко не кожну родину можна зберегти. Але загалом закарпатці прагнуть зберігати шлюб і родинні цінності у нас досі в пріоритеті», – наголошує Ірина Волощук.

Марина АЛДОН