У Перечині запрацювала творча майстерня з виготовлення автентичних українських прикрас

Днями у краєзнавчому музеї Перечина розпочала свою роботу творча майстерня з виготовлення автентичних українських прикрас. Про ідею, мету, майстер-класи, плани – у розмові кореспондентки «Карпатського об’єктива» та директорки музею Оксани Вайди.

– Оксано Михайлівно, очолюваний Вами заклад зважився на новий вид діяльності. Як виникла ідея?

– Цією темою цікавлюся давно. Прочитала багато спеціальної літератури про те, які були притаманні прикраси на Закарпатті кінця XІX-початку XX століття. Це сИлянки. У лемків – кризи. Силянка – більш щоденна прикраса, яка є і оберегом, а крижу лемки одягали на свята, так як це великий комір – міг бути завдовжки і 20 см. Я знайома із дівчиною із числа вимушених переселенців, Анною Стадник, яка проживає у Перечині два роки. Вона цікавиться цією темою, досліджує та робить українські традиційні прикраси з бісеру. Я її запитала, чи зможе проводити майстер-класи в краєзнавчому музеї. Вона погодилася, і ми організували та провели вже два заняття. Сьогодні, 1 серпня, буде третій. Так як силянка простіший виріб, то ми розпочали з неї. Сподіваємося, що будуть бажаючі навчатися і виготовляти кризи, кривульку лемківську. Щоб ви та читачі розуміли, що це складна робота і протягом одного майстер-класу, який триває щонайменше дві години, неможливо виготовити цілий виріб, тому «Українську сИлянку» розділено на серії МК. Протягом двох майстер-класів лише одній учасниці вдалося завершити виріб.

– Багато було бажаючих?

– У першому МК взяло участь шестеро дівчат та жінок, у другому – було вісім. Дві жінки долучилися з Ужгорода.

Додам, що музей забезпечує всіма необхідними матеріалами для проведення МК. Відповідно до затверджених тарифів на виконкомі заклад надає платні послуги. Тож, учасники платять за МК. Вироби забирають додому. Зрештою, отримують знання і готовий виріб.

– Чи є у перспективі виготовлення прикрас працівниками музею і продаж?

– Поки що ми не думали над цим. Працюємо над тим, щоб популяризувати традиційні культурні надбання, зацікавити і навчити цим займатися максимальну кількість людей. На таких заняттях зберігаємо та розвиваємо національну культурну спадщину. Відродження традицій зміцнює коріння нації.

Довідково

Силянки або плетенки – смужки з різнокольорового бісеру, що зав’язуються ззаду на шиї. Назва прикраси походить від способу їх виготовлення – бісер нанизували на нитку (насилювали). Силянки шириною в два-три сантиметри носили щодня в якості оберега. Достатньо було подивитися на орнамент, щоб визначити, від чого він оберігав ту, яка його носила. Традиційний орнамент силянки – геометричний ромб з простими або складними контурами, трикутники, кривульки, зигзаги, що означають нескінченність.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото надане краєзнавчим музеєм