У мукачівки на деревах росте малина-гігант

Закарпатці – люди винахідливі і люблять експериментувати з садовими культурами. Які тільки дерева не вирощують наші краяни: і екзотичне ківі, і хурму, й інжир, і фісташки, і навіть пальми… Сприятливі кліматичні умови дають можливість приживати теплолюбним сортам і наших гірських умовах.

Маргарита Чубирко з Мукачева має вдома більше 10 сортів великоплідної малини. Самих кущів у жінки декілька сотень. Каже, що врожай збирає від середини весни до пізньої осені. Саджанці замовляла через інтернет. Більшість із них із європейських держав. На її плоди-гіганти червоної та жовтої малини приходять дивитися знайомі та сусіди й диву даються, якими великими можуть бути ягоди. Але найбільше їх дивує малинове дерево. Більше про своє захоплення закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Виростають до двох метрів у висоту

Малиною пані Маргарита захопилася 10 років тому. Раніше плодові культури її не цікавили зовсім, а садом займався виключно чоловік.

«Василь любив поратися по господарству, доглядав за садом, навіть за квітником. Я більше займалася кухнею та дітьми. Але коли його не стало, довелося самій перебрати на себе його обов’язки. Перший рік була депресія і запустила довкола будинку практично все. Потім поступово почала відходити і вирішила завестися в щось нове, аби від садівництва отримувати хоч якесь задоволення. Оскільки я дуже люблю саме малину, почала шукати інформацію про незвичні сорти. Замовила «рубиновий гігант» із Києва, «жовту медову» з Одеси. Потім знайшла ремонтантні сорти (які плодоносять декілька разів за сезон) у Нідерландах та Німеччині. Також оформила замовлення. Деякі кущі привезла собі з Угорщини. Зараз у мене половина саду у малині. Найбільше люблю «жовтий гігант», а також червону ожиномалину – дуже смачний гібрид із великими темно-червоними продовгуватими плодами», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» садівниця.

Утім найбільше відвідувачів «малинового раю» мукачівки дивує малинове дерево.

«Таруса» – це сорт малинових дерев номер один. Ці рослини не мають на стеблах колючок, абсолютно не вибагливі до умов та морозостійкі. Плоди великі, солодкі, ароматні. Маю ще малинове дерево «атлант». У нього дуже висока врожайність, шпильки є, але вони м’які та негострі. Сорт хоч і морозостійкий, але потребує ретельного поливу. Виростає до 1,5 метрів у висоту. Сорт «богатир» купила у нас на ринку за 50 гривень. Плодоносить дуже рясно, малина велика, витягнутої форми, стовбур також без колючок. Максимально у висоту малинові дерева сягають двох метрів. Вони гарно вписуються у дизайн саду, можуть рости біля альтанки, плодоносять до перших заморозків. Фактично це – кущі, але за формою схожі на дерева. Усі сорти створені штучно селекціонерами. Формувати крону потрібно і самотужки, відщипуючи нижні гілки», – запевняє пані Маргарита.

Малина любить сонце, вологу і простір

Закарпатка вважає, що обрала для себе найкращі сорти малини, бо вся вона велика, солодка і дуже смачна.

«Я ретельно підбирала кожен сорт. Акцент робила на тому, аби плоди не були дрібними, як лісові і щоб кущі плодоносили декілька разів на рік. Як на мене, малина дуже корисна для здоров’я, містить чимало вітамінів, із неї можна готувати сиропи, варення, джеми, компоти, просто заморожувати на зиму. У мене на стоці ці ягоди цілий рік у різному вигляді, готую з малини багато десертів. Я збираю рясні врожаї і щиро тішуся, що майже до зими у саду можу насолоджуватися смаком свіжих ягід», – переконує жінка.

Маргарита Чубирко зізнається, що доглядати за малиною зовсім нескладно.

«Щовесни я проводжу обрізку і розпушую ґрунт довкола корінців. Це робиться, аби поліпшити повітряний те тепловий режим землі, а також, щоб пагони мали більше сили розвиватися. Мульчування також краще проводити до цвітіння. Я формую мульчу товщиною 4-6 сантиметрів із соломи, перегною, торфу та компосту. Це не дає рости довкола бур’янам, запобігає пересушуванню ґрунту. Також забезпечує кращу врожайність. Висаджую малину смугами. Деякі сорти потрібно підв’язувати. Тож мені сусід зварив із арматури спеціальну конструкцію. Якщо малина не є морозостійкою, на зиму її краще накривати, або хоча б захистити корені. Підживлюю кущі спеціальним добривом. Також обробляю їх від різних захворювань і шкідників. У спеку вечорами поливаю відстояною у діжці водою з кропивою», – наголошує садівниця.

Пані Маргарита стверджує, що малина любить сонце, вологу і простір.

«Бажано, аби кущі росли в добре освітленому місці, а не десь у затінку дерев. Тоді плоди дозріватимуть швидко, ягоди будуть солодкими. Довкола кущів не мають бути зарості, у стебел має бути простір для формування. Загалом малина – рослина вологолюбна, тому її необхідно подоливати, а не чекати на дощ. Але й не треба перестаратися, бо кущі почнуть гнити. А от збирати ягоди краще в суху погоду, бо так вони довше зберігатимуться», – зізнається мукачівка.

Пересаджувати малину жінка радить не весною, а восени, бо тоді природні умови для того, щоб вона прижилася є більш сприятливими.

«Головне – знати, що ви за сорт придбали і якщо вона не є морозостійкою, подбати про правильну зимівлю. А загалом варто запасатися одразу декількома кущами і мати в господарстві різні сорти. Добрива теж раджу обирати екологічні, аби не нашкодити як малині, так і собі. Між іншим, є й однорічні сорти малини, не вся вона є багаторічною. На це також раджу звертати уваги, бо було й таке, що я купила однорічну за ціною багаторічної. Продавці не завжди готові підказати деталі, тому потрібно самому вивчати характеристики і цікавитися деталями», – запевняє закарпатка.

Маргарита Чубирко вважає, що вирощувати малину може будь-хто, головне – мати бажання і не лінуватися.

«Треба любити те, чим ви займаєтеся. Не важливо, чи ви вирощуєте квіти, чи дерева, чи розсаду, чи картоплю. Результат буде тільки тоді, якщо ви з душею ставитиметеся до свого захоплення. Раніше б навіть не подумала, що мене настільки захопить садівництво. Зараз же навчилася прищеплювати кущі, робити обрізку, добре знаюся на сортах. Усе вивчила самостійно, читаючи відповідну літературу та спілкуючись із селекціонерами», – зазначає жінка.

У планах мукачівки завестися ще в декілька нових видів малини, адже, цікавих сортів багато.

«Хочеться спробувати попрацювати ще з деякими італійськими сортами. У останні роки в нас зими теплі, тож вони, гадаю зможуть їх нормально переносити. «Евіта», «амаранта» і «санголд» – також ремонтантні сорти, відносно нові, дають великі ягоди, мають високу врожайність. Знайома обіцяла мені їх привезти восени. А загалом захмарних планів не маю, живу своїм життям, насолоджуюсь природою, коли йду до своїх кущиків, смакую разом із родиною смачною малиною, роблю різні заготовки на зиму і мрію про те, щоб у державі нарешті запанував мир. Це – зараз головне не тільки для мене, а… гадаю… для нас усіх», – наголосила Маргарита Чубирко.

Марина АЛДОН