Чи підуть закарпатські діти у школу у 5 років і що думають краяни

Шкільні реформи із року в рік вражають все новими й новими ноу-хау. Не завжди вони погані, але не повсякчас і хороші… Нова шкільна реформа триває у нашій державі вже шостий рік і за цей час змінилися не лише методики викладання та оцінювання результатів успішності, але й сприйняття матеріалу учнями. Ті діти, які навчаються за програмою НУШ, здобуватимуть знання у стінах рідних альма-матер цілих 12 років. Це – для тих, хто ходив до школи 10 років, здається чимось неосяжним. Утім до старшої школи піде невеликий відсоток учнів, інші ж продовжать «гризти граніт науки» у середніх спеціальних закладах.

Але разом із цим останнім часом у вищих освітніх колах не вщухають розмови про те, що дітей час віддавати до школи не з 6 років, а з 3-5. Чи доцільно це? Що думають вчителі, батьки та психологи? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Вчителі – не логопеди

Варто одразу наголосити, що Україна досі залишається єдиною в Європі країною, яка ще не перейшла на 12-річне навчання. Для інших держав такі вимоги є нормою. Тож і не дивно, що у Міністерстві освіти й науки «сушать голову» над тим, що робити. Адже діти закінчуватимуть школу у 18-19 років, а коли ж тоді, кажуть чиновники, дівчатам народжувати дітей… Власне через це і виникла дискусія про те, аби розпочинати навчальний процес у більш юному віці. Дехто з представників відповідного міністерства пропонує віддавати малечу до школи у 5 років, а дехто – навіть у 3.

«На Закарпатті справді дівчата рано виходять заміж. Для багатьох у 19 ходити до школи – це щось нереальне. У 17-18 у окремих районах молодь гуляє весілля. Звісно, не всі… Але випадки не є поодинокими. Проте, з іншого боку, далеко не кожна дитина у 5 років готова сісти за парту. Навіть у 6 далеко не всі мами приводять малечу до школи. Особливо коли хлопчик чи дівчинка трохи відстають у розвитку чи мають кволе здоров’я. Треба дивитися правді у очі – діти, як і дорослі, різні і сприйняття інформації у кожного відбувається індивідуально. Хтось у 4 роки читає, а комусь і у 7 важко. І це не є показником подальшої успішності, бо потім процес може вирівнятися і «слабка» дитина може не лише наздогнати, але й перегнати у розвитку однолітків. Тому категоричними бути не варто, але й рішення необхідно приймати виважено, щоб не травмувати дітей», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» вчителька з Ужгородщини Оксана Снітар.

За її словами, варіант із тим, щоб діти йшли до школи 5 років є непоганим, але при цьому малечу не варто перенавантажувати. А от у трирічному віці про школу, як переконана педагогиня, і мови бути не може, бо вчителі – не логопеди, аби таких крихіток вчити говорити, їхнє завдання – давати знання, які діти не можуть отримати у сімейному колі.

Краще пізніше, ніж раніше

Шкільні реформи нерідко відірваними від дійсності вважає мукачівська психологиня Ірма Попович.

«На перше місце чиновникам завжди потрібно ставити не якісь амбіції, не оглядатися на досвід інших, а враховувати менталітет власного народу, мудро підходити до впровадження чогось нового. Чи зможе малюк навчатися залежить від багатьох факторів, включаючи індивідуальність окремого хлопчика чи дівчинки. Деякі діти у 5 років спокійнісінько готові почати навчання, маючи достатній рівень уваги, концентрації та пізнавальних здібностей. Інші можуть бути не готовими і в 7 років. Підготовка до школи – це не тільки про навчання математики та мов, але й про соціальну взаємодію та самостійність. Окремі малюки можуть бути готові до цього рано, а інші можуть потребувати більше часу на розвиток цих навичок, особливо, якщо це – одна дитина у родині і вона не відвідувала дошкільний заклад. Важливо також врахувати середовище, в якому знаходиться малюк. Якщо дитя оточене підтримкою і стимулом до розвитку, це може бути позитивним чинником у вирішенні питання про початок навчання в школі. Варто звертати увагу й на місцеві шкільні вимоги або робочий графік батьків, адже в перші шкільні роки з дитиною треба проводити багато часу після уроків, пояснювати те, що вона не зрозуміла. Про те, аби діти навчалися з трьох років, говорити смішно. Хіба що школа буде виконувати функції дитсадка», – наголошує фахівчиня.

Як запевняє вона, у деяких країнах справді дітей віддають до школи у такому віці, але там для такої малечі передбачені власне програми не навчання, а підготовки до освітнього процесу, тобто майбутнього засвоєння шкільних знань у більш старших класах.

«У 3 роки увага дитини ще розсіяна, концентруватися на чомусь одному протягом тривалого часу малюк не може. Оглядаючись на досвід інших, треба цей фактор робити ключовим! У той же час не бачу нічого поганого в тому, аби підлітки закінчували школу на рік пізніше. У Європі вступ до університетів починається з 18 років. І це – нормально. А от заміж у 18 – дуже рано! І від таких традицій нам варто відходити. Тоді діти народжуватимуться у родинах, де батьки їх заводять свідомо і готові повноцінно забезпечувати. Принаймні я, зі свого досвіду можу сказати, що ранні шлюби нерідко є невдалими. Крім того, до університетів вступатимуть не всі, тож не кожна дівчина сидітиме за шкільною партою саме до 18-19 років», – стверджує Ірма Попович.

Після пологового два місяці і у клас?

А що з цього приводу думають батьки? Позиції матусь є суттєво розбіжними.

«Може колись дійдемо до такого, що немовлят через 2-3 тижні після пологового потрібно буде зразу записувати до першого класу? Це якось неправильно! Дітей позбавляють дитинства, – каже Світлана Федорченко з Хуста. – Навіть у 6 років не всі готові до навчання. Дехто у 4 тільки говорити починає. Мені з сином було дуже важко у молодших класах. Він не зовсім сприймав інформацію, плакав над зошитами, хотів бавитися і не міг звикнути до дисципліни на уроках. Згодом освоївся і зараз вчиться добре, але перші два роки я не могла впоратися з навантаженнями. Крім того, він часто хворів і пропускав заняття, а в результаті новий матеріал доводилося вивчати й пояснювати мені самій. Краще хай діти пізніше закінчують школу, якщо вже мова йде про 12-річне навчання, ніж раніше його починають.

Валентина Корпош із Тячівщини іншої думки. Вона переконана, що у старших класах частина дівчат ходитиме на уроки зі «слінгом» для малят, а не з ранцями для книжок.

«Діти приводитимуть до школи дітей. Не всім потрібна вища освіта. А якщо батьки наполягатимуть на тому, щоб не іти вчитись після 9 класу кудись до коледжу, а залишатися у рідному навчальному закладі, старшокласниці у шкільному віці народжуватимуть. У 18 років дівчина до цього готова. Сама стала мамою у 17. Молодшу доньку віддала до першого класу, коли вона мала повних 5 років. 6 виповнилося тільки у грудні. Вчилася добре, зараз є студенткою в Києві. Про своє рішення не шкодую, та й вона не нарікає. Краще освітній процес для дитини починати скоріше, коли малюк відкритий до засвоєння знань, ніж закінчувати тоді, коли багато хто вже зовсім не має бажання вчитися, коли думає про заробіток чи про створення родини», – заявляє жінка.

Як би там не було, а дискусії у освітніх та наукових колах поки що тривають. І яке рішення приймуть чиновники – поки не відомо. Але яким би воно не було, задоволені ним і незадоволені водночас будуть точно.

Марина АЛДОН