Чому на Закарпатті діти народжують дітей

У травні 2023 року закарпатські медики шокували новиною. У селі Кам’янське Берегівського району 16-річна дівчина народила третю дитину прямо у кареті «Швидкої допомоги». Інформація облетіла всі українські видання. Ще раніше, у 2021 році, 11-річна дівчинка із села Гать (також Берегівщина) привела на світ хлопчика. Про цю дитину також писали чи не всі вітчизняні ЗМІ.

Загалом для Закарпаття ранні пологи не є чимось екстраординарним. У нашій області на них припадає 2 відсотки від усіх пологів. Найбільше таких випадків серед ромських дівчат. Але не тільки. Загалом в Україні наймолодшою породіллею досі вважається 6-річна Ліза з Харкова. Вона у 1934 році завагітніла від свого діда, але під час пологів її донька померла. Тож чому діти народжують дітей? Чому статеве виховання серед дівчат проводиться на дуже низькому рівні? Чому батьки з дітьми на пікантні теми не розмовляють зовсім? Чому школярі так рано починають статеве життя? Відповіді шукав «Карпатський об’єктив».

Дівчина повинна знати, що дитина – це лише її проблема

Мирослава Ковач народила у 15 років. Тоді вона жила в селі на Тячівщині. Зараз їй 38. Зізнається, ранні вагітність була помилкою, але з труднощами впоралась…

«Я завагітніла від однокласника у 9 класі. Поїхала вчитись до Хуста у коледж і зрозуміла, що зі мною щось не так. Пішла до лікаря, обстежилась і з’ясувалося, що ношу під серцем дитя. Максим від батьківства, коли повідомила йому новину, одразу відхрестився, запевнив, що то точно не від нього. Батьки з дому мене вигнали. Між іншим, не спілкуємося досі. Навчання довелося кинути, пішла працювати, аби оплатити житло, що винаймала. Було дуже важко. Із малою дитиною допомагала літня жінка, у якої жила. Вона виявилася неймовірно людяною, замінила мені рідну матір, для якої було важливіше те, що люди скажуть, а не як бідує її донька з немовлям. У цієї бабусі я жила 6 років. Потім вона померла і її син будинок продав. Тоді переїхала до Тячева. Вадим у школу пішов уже тут. Без освіти знайти нормальну роботу було непросто, але крутилася, як могла, аби син не відчував ні в чому потребу», – поділилася з «Карпатським об’єктивом» своєю життєвою історією жінка.

Згодом закарпатка познайомилася з чоловіком, який замінив синові батька, а їй став не просто чоловіком, але й другом, порадником та найдорожчою у світі людиною.

«На той час я закінчила курси і працювала у салоні краси. Іван ходив до мене стригтися. Якось запросив у кафе. Ми розговорилися і я розповіла йому все, що пережила. Його не засмутило те, що в мене була дитина, запропонував зустрічатися, а через декілька місяців ми побралися. Наразі маємо спільну доньку. Він не був багатим, тож ми дуже багато приклали зусиль для того, аби побудувати хату, придбати все для комфортного життя, поставити дітей на ноги. Вадим називає його татом, любить, як рідного. Іван – найкращий у світі чоловік! Проте мене досі болить ставлення до мене у найскрутніші хвилини батьків… Максим, до речі, одружився і живе в Чехії. Його зовсім не цікавить доля сина. Жодного разу не зателефонував, не написав, не спитав про нього. Тому, як на мене, відповідальність за материнство передусім повинна усвідомлювати дівчина! Вона має знати, що дитина – це її проблема, її щастя і її турботи. Юнаки до батьківства у ранньому віці зазвичай не готові і дуже малий відсоток погодиться відмовитися від радощів молодіжного життя заради сім’ї», – наголошує пані Мирослава.

За словами жінки, її рання вагітність була необміркованим кроком через брак статевого виховання. Тож зі своїми дітьми вона розмовляє на пікантні теми, аби вони не повторили її помилку.

Дітей не знаходять у капусті

А що з приводу ранньої вагітності кажуть лікарі?

Медикиня з Хуста Оксана Пойда переконана, що говорити з дітьми про секс необхідно з 2-3 років, утім пояснювати все не банально реалістично, а на прикладі казкових героїв і відповідно до віку.

«Починати потрібно із розмов про те, що дівчатка відрізняються від хлопчиків і чим саме. Статеве виховання найкраще запроваджувати з раннього віку і в міру дорослішання дитини доповнювати знання малюка все новими даними. Замість обману про те, що немовлят приносять лелеки чи знаходять у капусті, варто одразу казати: «Ти – з маминого животика!». Такі теми дітей починають, як правило, цікавити у 2-3 роки. Також необхідно вчити хлопчиків та дівчат відстоювати власні кордони та вміти казати «ні». У шкільному віці краще про те, звідки беруться діти, говорити саме батькам, а не вчителям. Зараз є багато різних книжок про статевий розвиток у молодшій школі. Про свою появу на світ дитина має дізнатися не з Інтернету, не від друзів, а від матері та батька», – наголошує лікарка.

Крім того, пані Оксана наголошує, що аби стосунки між дорослими та малюками були відвертими, не потрібно соромитися говорити про вагітність та контрацепцію.

«Озброєний – значить захищений. Навіть у найбільш благополучних родинах діти можуть почати раннє статеве життя. Тому у підлітковому віці вони мусять знати про те, як захиститися від статевих інфекцій та небажаної вагітності. Тему сексу обговорюють усі підлітки. Це – природно і нормально. Але дитина має знати про наслідки, про те, що організм юної дівчинки ще не готовий до материнства, що інтимне життя не варто починати занадто рано, що є багато усіляких захворювань, які передаються статевим шляхом. Треба прямо питати в дитини, чи зустрічається вона з кимось, як проводить час із другом чи подругою. Крім того, варто просити сина чи доньку задавати питання, на які хочеться підлітку отримати відповідь. Універсальної інструкції, як це робити, не існує, але інформацію на інтимні теми потрібно доносити і сексуальна тема в родині не повинна бути татуйованою!», – запевняє медикиня.

На думку Оксани Пойди, саме сексуальна неграмотність є найбільш поширеною причиною ранніх вагітностей дівчат.

«Як правило, у більшості випадків, коли про незаплановану вагітність дізнаються батьки, дитині радять зробити аборт. Якщо не пізно… Ще частина вагітностей закінчується викиднями. І тільки у відсотків 10-15 неповнолітніх мам народжуються діти. Найчастіше мова йде про неблагополучні родини. Якби батьки проводили з доньками та синами відверті розмови, проблема б практично на 90% зникла», – стверджує лікарка.

Головне – підтримка рідних

Рання вагітність – це проблема не лише фізіологічна, але й психологічна, адже дівчинка часто абсолютно не готова до того, що замість ляльки на руках доведеться носити власну дитину.

«Причин ранньої вагітності може бути декілька. Це і зґвалтування, і спонукання до близькості з боку більш дорослих хлопців, і власне особиста цікавість самої дівчини. У будь-якому з випадків рання вагітність не може бути запланованою, адже ні тілом, ні думками неповнолітня юнка готовою до появи на світ немовляти бути не може. На жаль, нерідко після того, як дівчинка дізнається про те, що «залетіла», їй доводиться переживати величезний стрес. Передусім – розмову з батьками, яка є нелегкою… По-друге, після того, як батько дитини дізнається про вагітність партнерки, у більшості випадків, від відповідальності намагається втекти. Чому? Тому, що юридично він скоїв злочин і може опинитися за ґратами, та й малюк у його плани точно не входив. Хлопцям у такому віці хочеться розваг, а не пелюшок та памперсів… Звісно, батьківство можна довести, зробивши тест ДНК. Але це не означає, що парубок навіть після цього буде брати участь у вихованні новонародженого сина чи доньки. Отже, вагітній дівчині доводиться переживати усі ці неприємні моменти. Тому обов’язок матері – підтримати її, що б вона не наробила і ким би не був батько дитини», – розповідає «Карпатському об’єктиву» ужгородська психологиня Тамара Фединець.

За словами фахівчині, крім постійного перебування під наглядом відповідних лікарів, дівчинці, якщо вона завагітніла у надто ранньому віці, потрібна і психологічна допомога.

«Знайти способи підтримки дівчинки-підлітка, може бути складним завданням, – зазначила вона. – Важливо її вислухати, зберігаючи довіру і враховуючи потреби та емоції. Ось кілька порад, які можуть бути корисними:

Збережіть спокій і розсудливість. Зачекайте, поки самі заспокоїтесь, перш ніж спробувати допомогти дитині. Важливо не показувати своїх власних емоцій через сильну реакцію.

Вислухайте її. Дозвольте дитині розповісти свою історію і вислухайте її емоції та думки. Вона може відчувати себе переляканою, сором’язливою або скривдженою.

Не засуджуйте. Уникайте осуду та критики. Пам’ятайте, що підліток може сам відчувати провину, тому потрібно знайти влучні слова підтримки.

Обговоріть варіанти подальших дій. Разом з дитиною обговоріть різні варіанти та поясніть, якими можуть бути результати її вибору. Допоможіть розібратися в ситуації.

Інформуйте. Забезпечте дитину інформацією про всі можливі варіанти (вагітність, аборт, усиновлення) і допоможіть їй зрозуміти наслідки кожного з них.

Шукайте підтримку від фахівців. Порадьтеся з лікарем, психологом чи людьми, які пережили подібні ситуації. Вони можуть надати додаткову підтримку та конкретні поради.

Залучіть родину. Якщо це можливо, включіть родину у процес прийняття рішення. Спільний підхід може створити зручне середовище для того, аби дитина відчула захищеність.

Пам’ятайте про довіру і конфіденційність! Якщо дівчинка ділиться з вами інформацією, пам’ятайте про довіру. Зберігайте таємниці і не розголошуйте особисті речі без її згоди!»

Важливо розуміти, що рання вагітність – неприємна ситуація як для дітей, так і для батьків. Звісно, краще їй запобігти, завчасно розмовляючи з донькою чи сином на важливі теми. Утім, якщо вже так трапилося, що юнка «при надії», дорослі мають бути готовими розділити разом з нею і відповідальність, і процес виховання малюка.

Марина АЛДОН