Як емоційно не вигоріти на роботі

Останнім часом від представників різних професій можна почути про виснаження, втому від роботи, а відтак і про бажання кардинально змінити професію. Згідно з дослідженнями, найбільше схильні до емоційного вигорання вчителі, лікарі, працівники банківської та соціальної сфери, а також продавці. Утім часто подібні «професійні» скарги можна почути й від представників інших, навіть творчих спеціальностей.

Історія з життя

Мукачівка Софія Швець п’ять років жила в Києві. Працювала маркетологом. Нещодавно повернулася до рідного міста і повністю змінила професію.

«Спочатку я була дуже щасливою, що знайшла хорошу роботу з гідною заробітною платою. Кожен день приносив не лише нових клієнтів, але й масу приємних емоцій. Так тривало чотири роки. На п’ятому почала втомлюватися, і навіть гроші не дозволяли відчути колишнього запалу, втрачався ентузіазм», – поділилася вона думками з «Карпатським об’єктивом».

Відтак дівчина звільнилася і повернулася на Закарпаття. «Я довго думала, що мені робити, де брати сили, як відновлюватися. Урешті-решт вирішила повернутися до рідного міста і почати життя з чистого аркуша. Не скажу, що це далося мені легко. Були сумніви, був страх. Але ризикнула і не шкодую», – запевнила Софія.

Зараз у закарпатки інша робота, і працює вона з великим ентузіазмом. «Я відкрила вдома невеликий магазинчик. Займаюся продажем квітів, їхнього насіння та цибулин. Природу любила завжди, і мене власна справа просто окриляє. Більше не потрібно робити жодних планів, працювати на виснаження, можна просто отримувати задоволення від робочого процесу й контакту з прекрасними рослинами, відчувати себе щасливою і самодостатньою людиною», – наголосила вона.

Таких історій, як у Софії Швець, багато. Справді після вигорання ті, хто починає займатися іншою роботою, знову відновлюються, більше не відчувають виснаження та задоволені собою.

Але чи можна залишитися в професії і працювати з колишнім запалом?

Головне – не згоріти

До вигорання схильні не всі, але торкнутися воно може багатьох. Як це визначити?

«Якщо вас нічого не цікавить ні вдома, ні на роботі, ви навіть не маєте бажання спілкуватися зайвий раз із людьми, відчуваєте втому і вона стає хронічною, втрачаєте апетит, відчуваєте нудоту, головний біль, швидше за все, у вас симптоми вигорання, – розповідає «Карпатському об’єктиву» психологиня з Ужгорода Наталія Конолош. – Якщо людина пригнічена через роботу, її краще змінити. Так, знайти цікаву вакансію з гідною зарплатнею непросто, але головне – бути здоровим і не «згоріти».

Серед ознак вигорання фахівчиня називає ще нездатність зосередитися на справі, часте бажання побути на самоті після роботи, підвищену тривожність, дратівливість або ж байдужість, пасивність та відчуття безнадійності.

«Найбільшу схильність до емоційного вигорання мають керівники різних рангів, працівники правоохоронних органів, освітяни, медики, а також ті, хто змушений багато спілкуватися на роботі. Крім того, якщо людині доводиться постійно балансувати між родиною та професією, вона безперервно може відчувати стрес. Або ж якщо з’являється страх втратити роботу, або коли хтось має завищені очікування від того, чим займається. У таких випадках можна вигоріти. Найчастіше це стосується мешканців міст, у селах простіше відновитися, а допомагає в цьому природа», – наголошує спеціалістка.

За її словами, синдром професійного вигорання не з’являється зненацька, як грім серед ясного неба, він може розвиватися протягом кількох років, аж поки не виявиться низкою психофізичних та соціально-психологічних ознак.

«Якщо людина вигоріла, потрібно шукати причину. Можливо, ви мало відпочивали, не зовсім раціонально використовували час, хтось вас образив, хтось належно не оцінив старання або ж ви не так розставили пріоритети, відчуваєте незадоволення, бо через роботу мало часу проводите з друзями та рідними. Причин насправді може бути безліч. Кожна з них є глибоко індивідуальною», – стверджує Наталія Конолош.

Вигорання психологиня вважає серйозною проблемою, оскільки воно заважає людині жити повноцінним життям.

«Ми маємо схильність переоцінювати значення роботи у своєму житті, ставимо на професію всі «карти», і коли випадають не одні тузи, хвилюємося, нервуємо. Ми очікуємо високого статусу, стабільного прибутку. Але не завжди вдається отримувати бажане. Відмовляємося від поїздок, подорожей, відпочинку, навіть часом від особистого життя, аби більше віддатися роботі. І тут раптом починаємо розуміти, що все насправді трохи не так, як хотілося б. Тоді саме тіло говорить «ні» тому, чим людина займалася раніше. Організм починає по-іншому функціонувати, вмикати інші механізми. Робота більше не приносить задоволення, і на відновлення може піти далеко не один рік. У такому разі потрібно серйозно зайнятися собою, пропрацювати ситуацію. Таке було й раніше, просто люди не знали, що з ними відбувається, і заявляли: «Ненавиджу свою роботу». Якщо в когось виникають подібні думки, це не що інше, як вигорання», – зазначає вона.

Жити активним життям значить не лише працювати, але й відпочивати

Тож як тоді запобігти вигоранню? Що робити, аби й надалі успішно реалізовувати себе в обраній сфері? Чи варто залишатися в професії?

«Запобігання вигоранню на роботі є дуже важливим аспектом забезпечення фізичного та емоційного благополуччя на робочому місці, – вважає лайф-коуч із Хуста Анастасія Волощук. – Щоб не втратити інтересу до роботи і завжди бути активною людиною, мати в запасі свіжі ідеї, втілювати їх у життя, варто дотримуватися кількох нескладних правил.

Треба завчасно обдумати створення режиму і збалансованого графіка. Важливо мати чіткий розпорядок дня, включаючи час для роботи, відпочинку, сну та особистого дозвілля. Розподіляйте все таким чином, щоб уникати перевантаження.

Слід навчитися управляти стресом, практикувати різні техніки релаксу, наприклад, медитацію, глибоке дихання або йогу. Це допоможе знизити рівень стресу і підтримувати психічне здоров’я.

Установлюйте межі і навчіться говорити «ні» навіть керівництву, коли відчуваєте, що перевантажені або не можете взяти на себе ще одне завдання.

Пам’ятайте про фізичну активність. Вона допомагає знижувати рівень стресу і підтримує загальне здоров’я. Знаходьте час для тренувань або простих вправ протягом дня.

Не будьте асоціальними, не ізолюйтеся на роботі. Спілкуйтеся з колегами, діліться відчуттями та досвідом. Підтримка тих, хто поряд, дуже корисна.

Займайтеся саморозвитком. Читайте книжки, слухайте аудіокниги, беріть участь у семінарах або курсах. Це допомагає відчувати задоволення і розвиватися як професіонал.

Не нехтуйте відпочинком та відпустками. Плануйте регулярні перерви в роботі, щоб відновити енергію та підтримувати мотивацію.

Неабияку роль відіграє й підтримка з боку керівництва. Але цей фактор залежить не від нас самих. Утім найважливіше, що можу порадити, – це дослухатися до свого організму і вчасно реагувати на сигнали втоми та стресу».

А що робити, якщо людина таки відчула емоційне вигорання? Залишитися в професії чи змінити її?

«Якщо така ситуація виникла, передусім потрібно думати про відновлення, – зазначає коучиня. – Маю на увазі як емоційне, так і фізичне здоров’я.

Насамперед треба визнати проблему. Це допоможе вам усвідомити необхідність змін.

Віддайте пріоритет своєму здоров’ю. Не дозволяйте собі продовжувати працювати на межі своїх можливостей. Змініть режим і звички. 

Шукайте підтримки. Не соромтеся звертатися до колег, друзів або фахівців. Розмова з кимось, хто розуміє вашу ситуацію, може допомогти знайти способи подолання проблеми.

Оцініть свої професійні цілі та цінності. Важливо зрозуміти, чи відповідає ваша поточна професія вашим цілям, бажанням і потребам.

Якщо відчуваєте, що вигорання пов’язане з вашою роботою й середовищем, то не відкидайте шанс зміни робочого місця або кар’єрного напрямку.

Пошукайте професійну допомогу. Якщо не можете самостійно подолати вигорання, зверніться до професійного психолога або консультанта для підтримки», – стверджує вона.

Утім найважливіше слухати себе. Звісно, змінити напрям діяльності непросто, але ймовірно, що цього й не потрібно робити, якщо є нагода відновитися. 

Марина АЛДОН