Галина Ярошевич вишиває реалістичні портрети домашніх улюбленців

Від живих не відрізнити

Дівчина із Запоріжжя, яка тимчасово проживає на Закарпатті, перетворила улюблене заняття на спосіб заробляння грошей і ще й при цьому допомагає таким, як сама, переселенцям.

Мешкає Галина у Виноградові, хоча на Закарпаття перебралася ще на початку війни. Спочатку жила в Ужгороді, але висока вартість оренди квартир змусила її шукати для себе менше містечко, де ціни на житло нижчі.

За словами Галини, клієнтів собі вона знаходить через Інтернет, але нерідко з цікавими пропозиціями до неї приходять і місцеві.

Як захопилася дівчина рукоділлям? Що найчастіше її просять вишити? Скільки часу займає створення однієї картини? Про це та інше вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Дівчинка просила вишити улюбленого півника

Вишиває Галя ще зі школи, років із 12. Спочатку це були скатертини та серветки. Згодом захопилася художньою вишивкою і опанувала декілька технік.

«Я вмію вшивати і плетінкою, і тамбурним швом, і хрестиком, і стрічками, і бісером. Найбільше подобається створювати об’ємні малюнки гладдю. Найважче дається вишивання мережкою. Це – часозатратно, але така робота має неймовірно вишуканий вигляд. До війни я працювала майстром манікюру. У вільний час також вишивала і продавала роботи. До малювання мала хист завжди, але погано вчилася у школі, тож про університет і не мріяла. Вишивати картини почала років 5 тому. Надихнула одна подруга, яка своїм захопленням підкорила соцмережі. Спочатку брала з Інтернету традиційні схеми, або купувала заготовки з уже нанесеними контурами. Та невдовзі стало якось незручно, бо виставила роботу на продаж, а там у стрічці ще 10 таких же, тільки вишитих різними майся ринями. Тоді задумалася, що треба створювати власний бренд і робити те, що не спадає на думку іншим. Так і зародилася ідея з вишивкою портретів домашніх улюбленців», – зізнається дівчина «Карпатському об’єктиву».

Для того, аби вишити портрет тварини, як стверджує майстриня, потрібно мати тільки кольоровий принтер, копіювальний папір та багато різнокольорових ниток.

«Раніше знайти потрібні кольори було непросто, але на Закарпатті з цим проблем немає. У будь-якому магазині можна купити якісні нитки будь-яких барв. Та й замовити через Інтернет тепер не проблема. Три дні – і товар у вас вдома. Що мені потрібно для роботи? Передусім – фото улюбленця та спеціальна програма для комп’ютера чи ноутбука, яку можна завантажити безкоштовно. Я переношу світлину у програму і вона сама розбиває знімок на квадратики за кольорами. Потім це зображення роздруковую і за допомогою копіювального паперу переношу на тканину, на якій потім і вишиваю портрет. Загалом процес досить довгий, але дуже цікавий», – наголошує Галя.

За словами умілиці, часто замовлення клієнток виявляються доволі незвичними.

«Якось до мене звернулася 13-річна дівчинка. Вона просила вишити її білого півника, надіслала світлину з курника і сказала, аби я курей замінила квітами. Довго не могла второпати, як то… Утім згодом робота їй дуже сподобалася. Виявляється, це був подарунок для сестри від неї з мамою. Мені це замовлення взагалі виявилося дивним, бо раніше домашню птицю вишивати не просив ніхто. Замовляли портрети папуг, сов, голубів, лебедів, але не курей», – зізналася Галина.

Найчастіше просять вовків

Хоч майстриня в основному спеціалізується на тваринах, які люди утримують вдома, декому до вподобали більше лісові мешканці.

«Найчастіше мене просять вишити вовків. Навіть частіше, ніж домашніх собак. Також дехто надсилає фото з зображеннями ведмедів чи оленів. Вишивала навіть акваріумних рибок. Нерідкими є замовлення портретів котів. Серед собак у фаворі німецькі вівчарки, лабрадори та хаскі. Особисто мені дуже подобаються коні. Ці граційні великі тварини мене дуже надихають. Часом вишиваю їх сама для себе, бо портрети практично не замовляють», – зізнається Галина Ярошевич.

Дехто просить дівчину вишити зображення улюбленця навіть на одязі.

«Іноді замовляють футболки з портретами тварин, або ж різні кепки, шопери, гаманці. Хтось просить просто зробити вишивку, наприклад, собачки у мініатюрі на звичайній матерії або канві, аби потім причепурити брошку, хтось же надсилає, скажімо, джинси, аби я оздобила їй зображенням улюбленої киці і відтак поштою повернула. Загалом варіацій є безліч. Головне, що люди звертаються, що їм подобаються мої роботи», – наголошує дівчина.

Процес вишивання є доволі тривалим, тому Галя зізнається, що для того, щоб виконати замовлення, їй потрібно щонайменше два тижні.

«Якщо портрет зовсім маленький, із ним можна впоратися за 2-3 дні. Якщо мова йде про велику картину, то процес може зайняти навіть місяць. Якщо вишивка бісером – ще більше. Рукоділля – не фотографування, тут кожен стібок виконується вручну. Навіть художники над деякими роботами працюють роками. Я, звісно, стараюся не розтягати у часі виконання замовлення, але й за один вечір вишити цілу картину не можу фізично», – каже вона.

Найменший портрет майстриня вишивала для хлопця з Франківська.

«Він попросив зобразити свого хом’яка Гектора. Робота – 12 на 15 сантиметрів. Замовник помістив портрет у рамочку-серце, аби завжди носити у барсетці з собою. Справа в тому, що Гектор помер, а молодий чоловік дуже за ним побивався. Найбільша картина – настінне панно з зображенням шотландської вівчарки. Її висота – 1 метр, ширина – 80 сантиметрів. Вишивала для киянки. Вона разом із Вольфом підкорювала Говерлу, тож песик мав стояти на кам’яній брилі і поруч мав цвісти едельвейс. Довелося трохи фотошопити оригінальну світлину, аби скомпонувати саме такий сюжет. Результат замовниці дуже сподобався, тому радію, що впоралась», – стверджує Галина.

Замовляють портрети тварин у дівчини не тільки українці, але й іноземці.

«Мої роботи є в Чехії, Польщі, Німеччині, США, Канаді, Франції, Іспанії, Австрії, Великій Британії… Завдяки цим замовленням маю змогу фінансово підтримувати й інших внутрішньо переміщених, які через війну змушені були залишити рідні домівки. Європейці, між іншим, дуже цінують ручну роботу і готові за неї платити шалені гроші. Там трохи інша культура та менталітет людей. Для них домашні улюбленці, наче рідні діти, вони завалюють їх іграшками та одягом. У нас, на жаль, поки що зустрічається чимало абсолютно протилежних випадків, коли над твариною знущаються, тримають на ланцюгу та навіть нормально не годують… Мрію про те, що ставлення до тварин у наших земляків зміниться у кращий бік, що приймуть відповідні закони, які будуть їх захищати не лише на словах, але й конкретними справами», – розмірковує запоріжанка.

Власних улюбленців Галя наразі не має, але планує завести собаку.

«Із нашим котом Томасом мама виїхала до сестри у Італію. Я залишилася в Україні. Завжди хотілося мати болонку. У квартирі місця небагато, тож песиків ми не мали ніколи. Зараз винаймаю приватний будинок. Тут є де собачці погуляти. Та й фактично болонка багато місця не займає, є дуже аристократичною хвостатою. Наразі знайшла непоганий розплідник у Мукачеві і на весну неодмінно придбаю собі подругу. Це буде дівчинка. Навіть ім’я їй уже придумала – Селестія», – замріяно зізнається дівчина.

У творчому плані Галина Ярошевич теж не збирається зупинятися на досягнутому і має на меті вдосконалювати ще деякі нові техніки.

«Нещодавно побачила роботи однієї англійської майстрині. Вона також займається портретами тварин. Вишиває їх натуральною шерстю домашніх улюбленців. На вигляд вони такі шикарні, що погляд важко відвести… Я теж потроху експериментую. Шерсть котів, коли вони линяють, приносять мені сусідські діти. Поки що не продаю такі роботи, тільки вчуся. Погодьтеся, мати вдома портрет, наприклад, німецької вівчарки з її ж шерсті – мрія багатьох собачників! Тому хочу практикувати і відкривати нову сторінку у творчості!», – переконує умілиця.

Марина АЛДОН