Скільки коштує на Закарпатті Водохреща

Одні 6 січня, інші – 19-го. У перший місяць нового року християни відзначають свято Богоявлення, що символізує хрещення Ісуса Христа у річці Йордан. Із цим днем на Закарпатті пов’язано багато різних традицій, наприклад, раніше не заведено викидати ялинку, хтось любить занурюватися на річці у холодну воду, а хтось просто йде до церкви для того, щоб принести додому свяченої водички.

Багато хто в цей день ще й чекає у гості священника для «домосятія», а хтось – родичів та знайомих… Тож у скільки обходиться нашим землякам відзначити Водохреща? Відповідь на це питання шукав «Карпатський об’єктив».

Чебрець та корзинка для води

Зазвичай до церкви на Водохреща йде багато закарпатців. Це свято дає можливість запастися священною водою, яка вважається не тільки цілющою, але й, за повір’ям, захищає людину від різного зла та негативної енергії заздрісників.

Дехто приносить до храму воду у простих скляних літрових банках, хтось же купує для цього гарно оздоблену плетену корзину.

Скільки коштує такий атрибут у Хусті, який знаходиться поблизу Ізи, столиці лозоплетіння?

Одразу варто наголосити, що на центральному міському ринку міста над Тисою продають не лише вироби ручної роботи місцевих умільців, є й багато привезеної з Польщі продукції та навіть цікаво задекоровані баночки місцевих майстринь хендмейду. Можна купити і йорданські свічки із вощини за 100-200 гривень. Така ж майже ціна і воскових. Є й дорожчі, із гарною тематичною оздобою, гілочками штучної хвої та сніжинками або кетягами червоних ягід. Вони коштують трохи дорожче – 250-300 гривень. Усі – авторської роботи, дуже гарні. Букетики із сухоцвітів та чебрецю – від 25 гривень. Запах у них просто неймовірний. Зазвичай їх також купують до церкви для освячення.

А що ж із корзинами? Цікавимося цінами.

«Кошар?» – перепитує жінка, яка продає вироби із кукурудзяного листя. Пані Марія каже, що вона із Вишкова, що також на Хустщині. Плетінням із натурального природного матеріалу займається багато років. Вироби продає по 120 гривень. Прикрашені оздобою – від 150.

«Плести з кукурудзи у нас уміють все, не тільки корзини, – стверджує жінка. – Я й сумки плету, і різні миски та вази, і янголів роблю, і усілякі статуетки. Це ремесло в нас передається із покоління до покоління. Воно дуже давнє, але збереглося до наших днів. Молодь, щоправда, долучається зараз не дуже охоче, але все ж знання є кому успадкувати!»

Неподалік корзини із лози реалізовує пані Ольга. Вона – справді з Ізи. Стартують ціни від 150 гривень.

«Плетений виріб – це цілий цикл непростої роботи. Лозу ж і заготовити потрібно, і почистити, і зварити, і висушити, і власне виростити. Комусь же здається, що просто сів і плете, як павук, – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» жінка. Прості «кошарки» для води у мене по 150-200 гривень. Прикрашені – по 400-500. Це – небагато, адже служитиме такий виріб людині далеко не один рік».

Багато хто купує саме такі простенькі корзинки, без оздоби, а прикрашає виріб потім самотужки. Однак декорування може обійтися дорожче, ніж вартість самої «кошарочки». У сувенірних магазинах, наприклад, одна штучна квітка вартує 70-150 гривень, гілка з червоними ягодами – до 150 гривень, букетик із хвої – 40-60 гривень. А якщо докупити ще декілька декоративних кульок чи інших оздоб, то потягне все це укупі й до 300 гривень, а може й більше.

Між іншим, багато саме причепурених корзин для води, оформлених зі смаком коштують не менше 600 гривень. При цьому вони – із польської фарбованої лози, не мають натурального запаху деревини, як ті, що зроблені руками місцевих умільців. Але дійсно візуально здалеку приваблюють погляд.

Ще одна ізянка, пані Наталія, продає свої вироби по 400 гривень.

«Декор я замовляла через Інтернет, – запевняє молода жінка. – У нас купувати вроздріб дуже дорого. Націнки подвійні, а часом – навіть потрійні. Крім того, для оздоби використовую стрічки, вони – недорогі, а також шишки, які можна назбирати безкоштовно. Власне я корзини не плету, цим займається моя мама. Я тільки їх причепурюю. І мені це заняття дуже подобається. Загалом йорданські атрибути мене дуже надихають і працювати з плетеними виробами починаю ще з початку грудня. Але продати такі корзинки можна тільки в зимовий період, потім уже потрібно приступати до декорування великодніх».

Вибір водохрещенських корзин у Хусті дуже великий. Вибрати справді є з чого. Та й вкластися можна у відносно помірні суми…

Скільки коштує візит духівника

У більшості сіл на Закарпатті на свято Йордана чекають на особливого гостя – священика, який має окропити будинок священною водою. Скільки ж коштує така послуга?

«Я даю 100 гривень. Дехто – і 200. Хтось не шкодує коштів і винагорода в нього становить 500 гривень. Однак якщо ви не дасте й копійки, у вас силою вимагати ніхто нічого не буде. Проте все ж, якщо наперед існує домовленість із духівником про візит, то не «віддячити», переконана, не гарно. Та, з іншого боку, знаю й людей, які священників навіть не хочуть впускати до помешкання. У будь-якому разі… це – справа глибоко індивідуальна», – наголошує мукачівка Руслана Подолей.

Якщо візит духівника є небажаним, оселю можна освятити і самотужки.

«Вода – головний символ Водохреща. Бажано в цей день бути присутнім у храмі і приносити додому саме освячену воду. Хоча вважається, що в цей день уся вода на планеті стає святою, але коли над нею моляться, вона має більшу силу проти нечисті. Набрати церковної водички можна протягом усього водохресного тижня, – розповідає «Карпатському об’єктиву» священник із Тячівщини отець Іван Майор. – Колись на Богоявлення служителі церкви обходили будинки усіх вірників пішки і освячували їх. Зараз така традиція є не всюди і дехто водохресною водою окроплює помешкання самостійно. Так, це робити можна. Зазвичай цим займається чоловік, голова родини. Коли ви принесли воду з церкви, бажано кожному перехреститися тричі і випити кілька ковтків священної водички. А вже потім господар під піснеспів «В Йордані хрестився Ти, Господи» сприскує святою водою усі приміщення своєї оселі, навіть підвал та горище».

Крім того, як наголошує духівник, освячена вода в банці може зберігатися протягом цілого року і при цьому не псується.

«Зазвичай таке освячення проводиться раз на рік, але дехто практикує і після ремонту, який, наприклад, проводить влітку. Це – нормально. Вода і через пів року, і ще й через рік буде придатною для обряду, її також можна пити», – запевняє він.

Загалом, порівняно з Різдвом, видатки на Водохреща для закарпатців є у рази меншими. Старожили кажуть, що в цей день добре кожному помитися, аби змити з себе гріхи та оздоровити тіло й душу. Утім водні процедури зазвичай наші пращури проводили у себе вдома, а не на річках. Та якщо комусь усе ж хочеться екстриму, можна вдатися й до моржування у холодній водоймі, а якщо забажалося більш приємних вражень – поплавати у термальному басейні.

Марина АЛДОН