«Музичні сердечка» Перечина підкорюють серця поціновувачів класичного мистецтва

Інструментальний ансамбль Перечинської школи мистецтв «Музичні сердечка» був створений понад п’ять років тому. Протягом цього часу учасники взяли участь у багатьох культурно-мистецьких, релігійних заходах, фестивалях, конкурсах Перечинської громади, Закарпатської області та за кордоном. Своєю виконавською майстерністю приємно вражають як поважне журі, так і слухачів, до уваги яких щоразу пропонують оновлений репертуар. Наразі вже можуть похвалитися перемогами. Цьогоріч отримали гран-прі на онлайн-конкурсі «Париж-Торонто» за оригінальне виконання «Щедрика» Миколи Леонтовича.

Варто зауважити, що учасники «МС» та їхній керівник працюють за покликом серця, у вільний від навчання та роботи час, щоб підготувати музичні композиції й подарувати хороший настрій людям, показати красу мистецтва з переливами мелодій. У їхньому репертуарі не тільки класичні твори всесвітньо відомих композиторів (Баха, Каччіні, Похельбеля), а і сучасні естрадні.

Про творчість, успіхи та досягнення – розмова кореспондентки «Карпатського об’єктива» з керівником ансамблю Наталією Самош. Основна робота пані Наталії – викладач класу скрипки Перечинської школи мистецтв.

– Наталіє Еммануїлівно, розкажіть, будь ласка, з чого все почалося.

– У дитячій музичній школі, яка до реформування функціонувала як окремий заклад, у мене були хороші учні-скрипалі. Якось до моїх рук потрапили ноти регтайм «Морозиво». Я загорілася бажанням, щоб це зіграли діти. Там було для двох скрипок. Потім дописали партії для духовиків. У цьому допоміг Олександр Скворцов (викладач духових інструментів ПШМ). Зрештою вдався досить гарний твір. З ним ми їздили у 2019 році на VІ міжнародний фестиваль дитячої та юнацької творчості, який проводився в Ужгороді, в ПАДІЮНі. Ще з духовиками виконали різдвяну композицію «Веселі дзвони». Отримали призове ІІІ місце. Це одна із перших наших нагород, – пані Наталія показує на стіні диплом у рамці.

Я побачила, що моїм учням дуже подобається грати такі композиції, мене це наштовхувало на творчі пошуки. Було таке, що вони мені підказували, було, що я відчувала – цей твір варто зіграти.

Настоятель греко-католицького храму святого Миколая отець Мирослав звернувся до мене: «Може Ви, Омелянівно, щось підготуєте для різдвяного концерту?» Так у нашому репертуарі з’явилися номери духовної музики, як «Аве, Марія» Каччіні та Баха, «Kanonin Dy» Пахельбеля. До свята Миколая грали колядки, пісні. Юним музикантам такі виступи подобалися. Всі мої вихованці, від найменшого до найстаршого, були задіяні у цих новорічно-різдвяних концертах. Вони і співали, і грали.

Згодом почали братися і за складніші твори. Один із наших останніх доробків – гімн-посвята Іоану Павлу ІІ «Aprite le porte a Cristo», який виконали у нашому храмі з нагоди його 20-річчя.

Зараз дівчата хочуть грати естрадну музику. Поняття «естрадна музика» складне у ритмічному плані. Зазвичай ми граємо на три голоси і плюс четвертий голос – бас-гітара.

Із сучасних граємо «Хітмікс» леді Гаґи. Дуже гарний номер, в якому поєднано чотири твори. Грається складно, але головне, що дівчатам подобається, тому ми це робимо.

«Казку» Олександра Рибака грали на звітному концерті школи та з нагоди Дня вчителя. Глядачам сподобалося. Минулого року спільно із перечинським «Хітміксом» підготували номер «Паладіо», який також мав успіх.

З теперішніх граємо музику з мультфільмів. На п’ятиріччя ансамблю грали із мультфільму-казки «Красуня і Чудовисько». На проєкторі демонструвався танець Красуні і Чудовиська, а ми грали. Це було гарно, захопливо. Номер ефектний і хочеться його слухати. Думаю, що під час різдвяного концерту виконаємо його і в храмі.

– Як з’являються ідеї?

– Несподівано. Ідучи дорогою на роботу, мені може прийти думка, що можна було б зробити такий твір. Оркестровку здебільшого пишу сама, буває, звертаюся по допомогу до колег, шукаю в Інтернеті. Це треба послухати, розписати по нотах, розкласти на голоси. Так з’явився всесвітньо відомий «Щедрик» Миколи Леонтовича у цікавому викладенні: грають скрипки на два голоси і бас-гітара.

Останній номер, що готуємо до зимового святкового концерту, будемо грати з духовиками. Такого ще не було. Але наразі не буду розкривати карти: прийдете – побачите і послухаєте.

– Скільки часу треба для вивчення одного твору?

– Буває, що за 3-4 репетиції осилимо нову композицію.

– Розкажіть про учасниць «Музичних сердечок».

– Усі дівчата ансамблю – випускники Перечинської школи мистецтв.П’ятеро навчаються у вищих навчальних закладах Закарпаття, де здобувають різний фах (Олеся Рябінчак – студентка Академії культури і мистецтв Закарпатської обласної ради; Вероніка Гаджега – майбутній туризмознавець; Анастасія Бодак опановує спеціальність «графічний дизайн»; Мирослава Місяйло – студентка двох факультетів УжНУ; Камелія Железняк навчається в Мукачівському педагогічному університеті і вже стала моєю колегою, працює вчителем гри на скрипці), двоє закінчують Перечинський ліцей імені Героїв 68-го батальйону (Єлизавета Смакова та Анастасія Пономаренко). Маємо одного хлопця – бас-гітариста Василя Щобака.

– Як з’явилася назва ансамблю?

– Коли ми їхали на перший музичний конкурс, не могли зареєструватися, бо у нас не було назви. Мама Олесі Рябінчак Людмила (дружина отця Мирослава) каже: «Назвіться бодай «Музичними сердечками», лиш їдьте на той конкурс, бо діти хочуть».

– Хто Вас підтримує?

– Підтримують батьки музикантів, директор ПШМ, Перечинська міська рада. Завдяки міському голові та депутатському корпусу нещодавно придбали гарну та стильну сценічну форму. Підтримка отця Мирослава величезна, за що безмежно йому вдячні. Коли ми не мали де займатися, в приміщенні школи було холодно, не було світла, ми йшли на фару (фара – будинок, де священник проживає зі своєю сім’єю).

Наведу приклад. Неділя, вихідний, всі хочуть відпочити. Але ми з дівчатами брали скрипки і йшли на фару репетирувати. І уявіть, явка учасниць була стовідсоткова. Якщо і є пропуск, то на це є поважна причина.

Зараз збираємося щоп’ятниці ввечері і граємо дві-три години. Якщо треба, то збираємося у неділю у мене вдома.

Торік у серпні нас запросили до Угорщини, для участі у концерті з нагоди їхнього державного свята – Дня святого Іштвана. Перед поїздкою ми збиралися у мене вдома двічі на тиждень і репетирували по 2-3 години, готувалися серйозно, бо мали представити нашу школу на найвищому рівні. Грали три дні, у репертуарі мали шість номерів. Мали успіх у глядачів, організатори були задоволені і вдячні. Нами зацікавилося їхнє телебачення. Цьогоріч влітку нас також запросили до Угорщини на фестиваль духовної пісні.

– Пані Наталіє, дякую за розмову. Сподіваюся, що читачам «КО» цікаво буде дізнатися про ваш колектив. «Музичним сердечкам» бажаю творчих успіхів та вдячних слухачів.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото з архіву Вероніки Гаджеги