Психологиня розповіла, чому ламаються стосунки у закарпатських родинах

Якщо торік в Україні був пік одружень, то в тепер маємо збільшення кількості розлучень. Хоча на Закарпатті їх найменше в Україні, та все ж далеко не всі сім’ї доживають у радості і горі разом до старості. Й це – не секрет.

Чому ж розпадаються родини? Із якими основними проблемами у стосунках зіштовхуються закарпатці? Чи впливає війна в державі на те, що наші земляки вирішують зняти обручку?

Про те це інше «Карпатський об’єктив» говорив із психологинею Аделіною Томишин.

— Аделіно, ти є корінною закарпаткою, але протягом певного часу жила у столиці. Чому повернулася, де наразі проживаєш і чи звертаються до тебе по допомогу частіше місцеві або переселенці?

— Я хустянка. У Києві навчалася і декілька років працювала. Зараз мешкаю в Ужгороді. Повернулася через війну ще в минулому році. Скоріш за все, залишуся тут уже назавжди. Ми з чоловіком купили житло, маємо роботу. Крім того, тут дуже подобається сину. У нього з’явилася купа нових друзів.

Що ж стосується прийомів, то внутрішньо переміщені до мене приходять частіше. Та й проблеми у них серйозніші, ніж у місцевих. Скажімо, у багатьох посттравматичний сидром, стреси, депресії, панічні атаки через пережите. Закарпатці ж найчастіше звертаються через проблеми у стосунках та з дітьми у підлітковому віці, які не можуть знайти себе.

— Ти сказала, що наші краяни звертаються, коли у парах виникають труднощі. А чи є сенс рятувати стосунки, якщо вони дали тріщину?

— Тут однозначної відповіді бути не може, бо є такі сім’ї, яким справді краще жити окремо, а є такі, які можна врятувати. Усе залежить від ситуації, що склалася, від рівня довіри та образи. Якщо чоловік – домашній тиран, не забезпечує родину, постійно пиячить, від нього краще йти. Якщо ж просто виникають сварки через побутові проблеми, їх можна вирішити. Будь-який шлюб – це тривала робота, це пошук компромісів і прощення. Над стосунками потрібно працювати, аби вони влаштовували обох. На жаль, не у всіх вистачає терпіння… От і починаються непорозуміння, сльози, крики. Родина – це вже не та романтика, яка була під час зустрічей без зобов’язань, коли двоє гуляють за руку набережними, це вже заробляння грошей, виховання дітей, побутові негаразди та, як не прикро, іноді і хвороби. Жінка не завжди має бездоганний вигляд, щоб подобатися чоловікові, а в чоловіка не завжди виходить заробити таку суму, про яку мріє дружина. Але такі питання не є причиною для того, щоб розлучатися. Ці ситуації проробляються і взаємини можна налагодити.

— А чи розпадаються сім’ї через війну?

— Так. На превеликий жаль… Війна – це завжди розлука. І тут є проблема не лише у ВПО, але і в закарпаток. Коли чоловік на війні, а жінка за кордоном, або ж вдома (у рідному місті чи селі), але все одно на відстані з коханим, через тривалу розлуку почуття можуть охолонути. Або ж з’являється недовіра до партнера, підозра у зраді. Деколи навіть реальна зрада. Були хлопці-військові, яких кинули дружини. Їм було важко пережити такі моменти. Не буду вдаватися в деталі, але за той короткий проміжок часу, протягом якого ми мали можливість спілкуватися, вдавалося лише допомогти впоратися з образою та повернути бажання жити. У випадку зради відновити психологічний баланс скривдженого не завжди можна швидко. Є й таке, що чоловік приїжджає у відрядження і жінка його не впізнає. У нього змінився характер, він став знервованим, запальним. Тут їй потрібно пояснювати багато тонкощів, казати, що для його відновлення потрібен час та багато іншого…

— Ти згадала про зради… Хто частіше «стрибає у гречку»: чоловіки чи жінки? І кому важче пережити похід партнера на ліво?

— Тут так само немає єдиної відповіді. «Наставляють роги» як чоловіки, так і дружини… До мене приходить усе ж більше жінок… Частіше чоловіки, дізнавшись про зраду, дають собі раду за допомогою алкоголю, або щось починають бити кулаками, застосовувати фізичну силу до стін та меблів (іноді навіть до супротивників або дружин), виплескувати внутрішній біль назовні. І це у певній мірі навіть добре (якщо тільки не бити людей), бо дозволяє вивільнити емоції та швидше відійти. Жінки ж навпаки…. спочатку можуть просто поплакати, пожалітися подругам, замкнутися в собі, але потім у стані жертви потім перебувати роками.

Зрада в стосунках може бути складною та багатогранною ситуацією, і її можна пояснити, але важко виправдати. Вона є не найкращим способом вирішення проблеми в стосунках. Назву декілька чинників, які підштовхують людей до зрад.

Перше – це невдоволення наявними стосунками. Статися це може через конфлікти, проблеми у спілкуванні або сексуальне незадоволення. Якщо ці питання не вирішуються або не обговорюються, це може призвести до пошуку відносин із іншою людиною.

Друге – це відсутність запалу. Дехто відчуває, що стосунки не мають жодної внутрішньої або емоційної пристрасті. У такому разі партнер може вирушити на пошуки емоцій… і навіть дуже захопитися, якщо знайде їх.

Третє – емоційна втрата. Іноді виникають стресові ситуації, такі як смерть близької людини або інші хвилюючі події в житті. Вони можуть спричинити емоційний втрату і спонукати людей до ризикованої поведінки, включаючи зраду.

Четверте – тиск з боку інших. У деяких випадках суспільний тиск чи дорікання з боку друзів, знайомих, родичів, можуть вплинути на рішення спробувати знайти втіху «на стороні».

П’яте – неспроможність контролювати сексуальні потреби. Є й таке! Дехто може зраджувати виключно через фізичне бажання задовольнити свої сексуальні бажання. Особливо, якщо цього не вдається зробити з постійним партнером.

Важливо зауважити, що немає одного універсального пояснення для зради, і кожен випадок може мати свої унікальні властивості та мотиви. Незалежно від причин, важливо спробувати вирішити проблему. Якщо ж не вдається, парі краще одразу розійтися, бо страждатимуть врешті-решт обоє партнерів.

— Якщо вже мова пішла про силу та чоловіків, то скажи, будь ласка, чому жінки дозволяють партнерам бити себе?

— Бо в родині немає поваги! Б’ють, між іншим, не лише чоловіки жінок, але й жінки чоловіків. Проте це – ненормально! Якщо у стосунках вас не поважають, не цінують, нехтують вашими цінностями, не тримайтеся за таких партнерів! Якщо ви плачете не від щастя, а від болю, значить вас не кохають, а інша людина вами просто маніпулює. Якщо вам брешуть, роблять неприємно, не чують і не хочуть чути, розривайте такі стосунки! Ви гідні того, щоб у вашому житті панував спокій, щоб на вас не підвищували голос, щоб над вами не глузували. У взаєминах між партнерами не повинно бути стресу!

Будь-яке насильство є неприпустимим і незаконним. Завдання фізичної чи психологічної травми ніколи не може бути виправданим.

Загалом насильство в сім’ї може виникати з різних причин. У рукоприкладство можуть перерости звичайні домашні сварки, особливо якщо партнер зловживає алкоголем, має проблеми з контролем гніву, з психічним здоров’ям, або просто не вміє вирішувати конфлікти у позитивний спосіб.

Насильство виправдовувати і замовчувати не можна. На жаль, часто жінки не говорять про такі проблеми навіть із найближчими подругами, бо соромляться. А дехто просто з дитинства не навчений цінувати себе. Іноді дружина навіть до поліції звертається, знімає в лікарні побої, а потім у суді просить суворо не карати чоловіка і запевняє, що вона з ним помирилася. Відповідно, суд домашнього тирана милує і він розуміє, що можна й далі безкарно знущатися над партнеркою. Думаю, що ця проблема залишається актуальною через те, що служби, які б мали підтримувати жертв насильства, працюють недосконало, бо в суспільстві проводиться недостатньо просвітницької роботи щодо цього питання, а в родинах дівчат вчать бути домашньою прислугою, а не королевою. У результаті, жінка яка себе не поважає сама не може розраховувати на повагу інших! Тим не менше, насильство не є способом вирішення будь-яких проблем чи конфліктів і повинно бути покаране згідно з законом.

— Які основні проблеми виникають у стосунках між закарпатцями?

— Проблеми люди можуть формулювати по-різному, але вони завжди зводяться до декількох основних понять:

Конфлікти та невміння їх вирішувати. Непорозуміння є неодмінною частиною будь-яких стосунків. Проблемою може бути не сам конфлікт, а невміння пари досягати компромісів.

Відсутність спілкування. Відкрита, емпатична та ефективна комунікація є ключем до здорових стосунків. Замовчування проблем, невміння їх доносити, або слухати партнера, замкнутість у собі можуть призвести до віддаленості і навіть недовіри.

Незадоволеність індивідуальними потребами. Усі ми з часом змінюємося. Також стають іншими наші цілі, вимоги до життя та людей. Якщо пара не може знайти спосіб підтримувати гармонію між своїми потребами та можливостями, це може призвести до конфліктів.

Фінансові труднощі. Гроші насправді часто є джерелом напруги і сварок у родинах, особливо якщо немає спільного управління фінансами чи виникають матеріальні труднощі.

Відсутність інтиму. Задоволення емоційних та фізичних потреб у стосунках важливо для багатьох партнерів. Відсутність фізичної близькості або невдоволеність нею може вести до розриву.

Сімейні кризи. Сумні події, наприклад, розлучення батьків, смерть близької людини, або втрата роботи можуть призвести до напруги та стресу, що вплине на відносини у сім’ї.

Зрада та недовіра. Зрада може серйозно вплинути на довіру у стосунках, а згодом – стати причиною розриву.

Проблеми зі здоров’ям. Навіть не тільки фізичні хвороби, але й психічні проблеми, такі як депресія, тривожність або адикція, можуть вплинути на стосунки та здатність партнерів шукати спільні рішення у складних ситуаціях.

Несумісність цінностей. Це – саме з розряду «не зійшлися характерами»! Якщо партнери мають разючі розбіжності у цінностях, релігії, цілях життя, це може стати причиною конфліктів і навіть розлучення.

Неспроможність адаптуватися до змін. На жаль, зараз це питання є дуже актуальним… Зміни в житті, такі як переїзди, зміна місця проживання, народження дітей, нова робота можуть викликати напругу у стосунках, якщо партнери не вміють адаптуватися до нових умов.

Важливо додати, що вирішити всі ці питання можна, багато хто здатен врятувати свої стосунки за допомогою терапії, комунікації та прикладених зусиль. Однак у деяких випадках розрив стає найкращим виходом для обох партнерів.

— Спасибі за розмову. Сподіваюся, за карпаткам стануть у нагоді такі поради.

Марина АЛДОН