Профільна освіта для старшокласників: чи готові 15-річні закарпатці визначитись, ким стануть

Про потребу у старшій школі профільного навчання в Україні говорилося давно, проте чомусь урядовці довго не наважувалися запроваджувати зміни. Загалом у галузі освіти потрібно провести ще чимало новацій, але чи готовим до них є суспільство?

Отже, до 2027 року планується запровадити нові стандарти навчання для учнів 10-12 класів. Пілотний проєкт профільної старшої школи планують запустити уже зовсім скоро – у 2025 році. І він передбачає ряд серйозних змін…

Тож що про новації думають закарпатці? Радіють змінам, чи навпаки вони їх засмучують? Про це дізнавався «Карпатський об’єктив».

У чому суть нововведень

Спочатку розберемося з тим, що планується в найближчому майбутньому реформувати. За прикладом європейських навчальних закладів, у нас невдовзі старшокласники зможуть обрати профіль, який їм більше до душі. Отже, у школах буде запроваджено базовий стандартний план, який передбачатиме виділення певної кількості годин на навчання за обраним профілем. Час варіюватиметься залежно від того, у якому саме класі навчається учень.

Процес здобуття знань будуватиметься за модульним принципом.

Усього в освітніх установах буде 9 профілів, серед яких школярі зможуть надати перевагу тому, який включатиме ті дисципліни, які вони захочуть вивчати більш поглиблено. Саме це, на думку авторів нововведення, дасть можливість підліткам краще зрозуміти, ким вони мріють стати, як прагнуть реалізувати себе в житті та більш якісно підготуватися до вступу в університети.

Тому у МОН пропонують такі профілі: мова та література; математика; фізична культура; природознавство; технології; мистецтво; інформатика; історія та правознавство; соціальна сфера та здоров’я.

Головне, аби не тиснули батьки

А тепер спробуємо дізнатися, якою є позиція в питанні реформи освітян? Ганна Петрик із Ужгородщини, зокрема, переконана, що реформа має право на життя, але не впевнена, що в такому юному віці учні зможуть точно обрати правильний напрямок.

«Звичайно, у освіті потрібні нововведення. Це – саме та сфера, від якої залежить майбутнє нації, адже державі потрібні передусім розумні люди і молодь має отримувати якісні знання, які потім реально стануть у нагоді в житті. Однак, на жаль, нерідко юнак чи дівчина не можуть самовизначитись щодо свого профілю не те, що у школі, а навіть на 1-2 курсі вищого навчального закладу, коли вже, здавалося б, вони проходять вже професійну підготовку, чітко знають, що працюють над тим, аби отримати диплом геолога чи економіста… Але в певні миті деякі студенти сумніваються у правильності вибору і думають про те, чи не краще було б перевестися, скажімо, на факультет іноземних мов, – розповідає вона «Карпатському об’єктиву». – Тому перед запровадженням поділу дітей на відповідні профільні групи, варто подбати хоча б про якусь профорієнтаційну роботу з ними психологів, коучів та власне представників різних спеціальностей, які можуть поділитися реальним досвідом».

На думку вчительки, особливо важко зробити вибір тим, на кого тиснуть батьки, змушуючи продовжити власний професійний шлях, хоча самі школярі при цьому тяжіють зовсім до інших наук.

«Наприклад, мати та батько лікарі. Дитина розумна, навчається на відмінно, але в родині не має права голосу. Її, за логікою, рідні спрямують за шкільним напрямком «соціальна сфера і здоров’я», але при цьому вона тяжіє до музики, співає, грає на різних інструментах і їй би найкраще підійшов мистецький профіль. Однак, обравши сферу здоров’я, той учень може втратити хист до навчання взагалі і в той же час не розвиватиме музичні навички, а в підсумку не зможе піти саме тією професійною стежкою, яка була б у даному випадку найбільш доречною. Я веду до того, що якщо маму бодай спробує переконати психолог у доцільності дати шанс самій дитині обирати свою долю, є ймовірність того, що школяр таки зможе зробити в цьому житті власний усвідомлений вибір. Тому, повторюся, перед профільним поділом, із учнями мають працювати психологи та спеціалісти з профорієнтації!», – переконує Ганна Петрик.

Дітям потрібно дозволяти помилятись

А якою є думка власне батьків? Чи радіють вони майбутнім змінам та чи впевнені, що діти оберуть самостійно саме той профіль, за яким здобуватимуть потім професію у ВУЗі.

«У Європі профільне навчання давно. Як на мене, це правильно. Для чого дитині з гуманітарним нахилом поглиблено вивчати математику і плакати над формулами. Ще було б доречно якось ЗНО чи НМТ погрупувати. Наприклад, той, хто планує стати філологом, нехай би складав українську, історію та іноземну, а майбутні ІТ-шники – математику, історію та, скажімо, фізику. Це, як на мене було б найбільш справедливо», – розповідає Лідія Ткачук із Мукачева.

Жінка є мамою студентки-першокурсниці та учениці-п’ятикласниці, якої зміни під час навчання у школі можуть торкнутися. Тож вона запевняє, що дуже чекає тих часів, коли реформа запрацює.

«Моя Настя навчається на журналістиці. До репетитора з математики ходила з сьомого класу, інакше б тестування не пройшла. Точні науки вона завжди не любила, а от лінгвістичний напрямок обожнювала. Шкода, що дитині довелося пройти через ці випробування. Щодо меншої, Ярини, вона в мене навпаки, більш технічна, має хист до математики, фізики, інформатики. Мріє стати програмістом, розробником ігор. Але в нас зате проблема як із українською, так із англійською. Особливо важко їй зубрити різні правила. Тому я з нетерпінням чекаю на профільне навчання і переконана, дитина вже у 5-6 класі знає, який власне напрямок обере. Навіть якщо стане не юристом, обравши правознавчий профіль, а археологом, бо обере історичний факультет у ВУЗі, але точно не математиком чи вчителем фізкультури», – запевняє закарпатка.

А Юлія Бокоч із Виноградова вважає, що чи освіта профільна, чи звичайна, чи дитині 15 років, чи 17, вона все одно може зробити неправильний вибір.

«У мене два сини. Один – ще школяр, інший – вчиться за кордоном на психолога. Я ніколи не втручалася у вибір дітей, поважала його. Навіть якщо після якогось там курсу захочеться кинути навчання і обрати інший фах – не сваритимуся. Дітям потрібно дозволити помилятися. У них свій шлях і вони повинні його пройти. Сама маю три вищі освіти і не працюю за жодною зі спеціальностей, які здобула. Наразі маю невеликий сувенірний бізнес. Навіть не знаю, чи профільне навчання – справді та реформа, яка тепер на часі. Як на мене, діти втратять цінні знання з інших дисциплін, обравши конкретний напрямок і заглиблюючись тільки у нього. Чи буде така освіта дійсно якісною? Сумніваюся! Я не є прихильницею цієї новації!», – запевняє жінка.

Профільна освіта – вимога часу

А що з цього приводу можуть сказати самі школярі?

«Не може людина усі дисципліни знати однаково добре! Точно до чогось є більший талант, а до чогось його взагалі немає. Я – за профільне навчання. Шкода, що не застану його, бо вже практично закінчую школу», – наголошує хустянка Оксана Бонь.

«Боюся, що взагалі не зможу визначитися. Не знаю, чи профільна освіта в школі потрібна. Мені не подобається жоден предмет. Краще б розробили план, як зробити викладання цікавішим і як учнів мотивувати до навчання, бо якщо вже відмінники кажуть, що не люблять ходити до школи – із освітою явно щось не так», – запевняє Євген Шманьо з Тячівщини.

А іршавчанка Дарина Лучкай зізнається, що ще з 6 класу обрала напрямок і профільна освіта необхідна вже давно.

«Після 9 класу одні учні вступають до коледжів, інші продовжують навчання у старших класах школи. Якщо одні вибрали професію, то чому б інші не могли обрати бодай напрямок? У 15 років підліток повністю готовий до того, аби визначитися, що йому імпонує, а що його дратує! Тут – у мене без роздумів! Профільна освіта – вимога часу і самого життя!», – переконана дівчина.

Як бачимо, хоч не всім нашим землякам новації до душі, та все ж більшість на них чекають і ставляться схвально.

Марина АЛДОН