На Закарпатті подорожчало м’ясо. Які ціни та які причини

М’ясо останнім часом все більше дивує цінами закарпатців. Найбільш затребуваною продукцією є курятина – через її нижчу за інші види м’яса вартість, але вона також стрімко дорожчає. Улюблена закарпатцями свинина також впевнено дорожчає і подешевшання найближчим часом навряд чи варто чекати. Вартість деяких видів м’яса перевищила вже позначку у 260 гривень. Сало по 160 гривень за кілограм уже також практично неможливо знайти.

Тож у чому причина? Які ціни на ринках області на м’ясо? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Які ціни

Найбільше вдарила по кишенях краян саме свинина. Звичайно, у різних магазинах ціни свої, але в середньому кілограм обходиться у більш ніж у 200 гривень.

«Грудинка у нас по 170 гривень, але дехто продає її і по 190, і по 212. Ребра – в середньому 180 гривень. Однак можна знайти і 190. М’якоть для шашлику – 180 – 260 гривень. Ошийок – 220-280 гривень. Сало – так само. Підчеревок – 160 гривень, лопатки – по 190. Усе залежить від того, за скільки заготівельникам вдалося купити свиню. Наразі жива вага тварин стрімко дорожчає. У декого, наприклад, вже зараз сало продається по 250 гривень за кілограм», – каже «Карпатському об’єктиву» продавчиня з Хуста Ірина Галай.

Яловичину наразі можна купити по 220-230 гривень. Але їй надають перевагу покупці не настільки масово, як курятині.

«У нас філе поки що по 140 гривень. Але в більшості магазинів ціна вже підвищилася до 160. Кури в нас із місцевої птахофабрики, тому вдається тримати вартість. Поки що… Але м’ясо дорожчатиме й надалі», – додає пані Ірина.

У чому причина

Тож чому м’ясо дорожчає? Свою точку зору «Карпатський об’єктив» попросив викласти фермера з Тячівщини Василя Томишина.

«На жаль, зараз дорожчає все. Загалом останнім часом вартість м’яса справді досить сильно виросла. Чому? По-перше, утримання тварин стає дорожчим. Це стосується передусім кормів, адже щоб годувати свиней, щоб м’ясо було смачним, потрібна якісна їжа. Крім того, зросла ціна на паливо та на електроенергію. Це також дається взнаки. Адже продукцію потрібно транспортувати, а щоб тварини жили в чистоті, за ними слід прибирати. Вода в нас зі свердловини, але пристрій для закачування працює від електроенергії. Тобто, один чинник тягне за собою інші і це відбивається на вартості для споживача», – наголошує він.

Цікаво ситуацію пояснює економіст Олег Пендзин.

«У нас зараз, на жаль, інфляція. Індекс споживчих цін – 8,5 відсотків. Продовольча корзина виросла на 8,8 відсотків. Це – мається на увазі протягом календарного року. За цей же період м’ясо стало дорожчим на цілих 20 відсотків. Як бачимо, темпи росту цін на м’ясо в загальному вищі, ніж на продукти, що входять до споживчої корзини. Навіть влітку, для прикладу, овочі і фрукти подешевшали на 30 відсотків, а м’ясо ж навпаки – подорожчало. Через це споживання м’яса паде, а виробників, які б могли вплинути на цінову політику і посприяти подешевшанню продукції катастрофічно бракує», – зазначив він.

Тобто, простими словами, у м’ясній галузі практично немає серйозної конкуренції і ціни багато хто відпускає у вільне плавання. Досить підвищити вартість одному виробнику, так за ним швидко «підтягуються» й інші. Тому й логічно, що люди купують усе менше і менше м’ясної продукції, адже багатьом, скажімо пенсіонерам, вона стає майже недоступною.

Яке м’ясо найчастіше купують закарпатці

«Карпатський об’єктив» опитав декількох краян із різних куточків області, аби з’ясувати, чи часто наші земляки взагалі купують м’ясо і якому саме надають перевагу.

Ужгородка Мирослава Баник каже, що зазвичай купує курятину. Витрачає на неї щотижня гривень 400.

«Я не дуже підраховую видатки. Беру тільки філе. Із нього можна приготувати практично все. Навіть шашлик. Це м’ясо не є жирним, легше засвоюється, ніж важка для шлунку свинина. Часом ще купую м’ясо індички, його дуже люблять діти. Готую з неї для них паштети. Бутерброди навіть беруть із собою до школи. Ми вживаємо загалом більше овочів, ніж м’яса, але м’ясна продукція вдома є завжди. Свинину практично не купую. Чоловік хворіє, йому підбираю виключно дієтичні продукти. Доньки взагалі дуже прискіпливі до м’яса, не дуже його люблять і навіть у відбивних, які готую для них, не має бути жодної жилки, бо вони відмовляються їсти. Сама я ще можу часом з’їсти трохи нежирної яловичини, але купую її вкрай рідко. Якщо м’ясо стане дуже дорогим, наша сім’я спокійно може собі дозволити взагалі від нього відмовитись. Натуральні білки є і в інших продуктах», – каже вона.

Мукачівка Євгенія Панько надає перевагу телятині.

«Курятину хоч і люблю, але купую нечасто. Зараз кури нашпиговані гормонами росту та усілякими антибіотиками, аби швидко набирали вагу і не хворіли. Як на мене, надмірно захоплюватися філе досить ризиковано, бо хто його знає, як тривале вживання потім може позначитися на самопочутті. Найчастіше я купую молоду телятину. Логіка в мене проста. Якщо корову ріжуть часто через те, що хворіє, то теля, бо народився бичок і його господарі не хочуть утримувати. Воно зазвичай є здоровим і м’ясо з нього безпечним. Свининою також не захоплююся, бо свиней також намагаються якомога скоріше відгодувати і заколоти. Чим годують – сама не бачила, не знаю. Звісно, це тільки моя суб’єктивна точка зору, але я притримуюся такої позиції. М’ясо загалом купую не дуже часто. Витрачаю на нього на місяць гривень 500. Ковбаси, хоч і дуже смакують мені, але беру тільки до свят. Сало купую раз на 2-3 місяці, у нас воно з’їдається довго», – зізнається закарпатка.

А от хустянка Наталія Мейсарош найчастіше купує свинину.

«Яким би дорогим не було м’ясо, без нього свого життя не уявляю, – запевняє вона. – Купую його двічі на тиждень. Перед вихідними похід до м’ясного магазину є обов’язковим. На видатках не дуже зациклююся, бо все одно знаю, що потрібно принести додому повну сумку продуктів. Приблизно на м’ясо витрачаю до тисячі гривень на тиждень. Деколи, можливо, й більше. Беру в основному свинину. Без м’яса навіть суп для мене видається несмачним. Дуже рідко готую щось із грибами. Подаю м’ясні страви у різному вигляді. Дуже люблю лоці, паприкаш, перкельт. Котлети в мене на столі щодня. Звісно, подорожчання б’є по кишені, але сама утримувати свиней вдома не маю змоги, тож іншого виходу, ніж іти за м’ясом до магазину у мене немає. Філе купую рідше, але щонеділі для чоловіка на обідньому столі повинні бути голубці та м’ясний курячий бульйон, як він називає «гуш левеш».

Виноградівчанка Марія Роман купує м’ясо нечасто, але великими партіями.

«У нас дві морозильні камери і їх завжди запаковую продуктами про запас. Рахувати видатки мені складно, бо ми з подругою завжди ділимо кошти порівну і беремо то ящик курячих стегенцят, то теля навпіл, то свиню. Так завжди виходить дешевше. М’ясо вживаємо в колі сім’ї різне. Йде на нього гривень 1500 на місяць. Якщо купувати в роздріб, було б дорожче. Для родини з 5 осіб, вважаю, що витрачаю небагато. Крім того, у нас 3 вівчарки, тож окремо купую кістки та субпродукти для них. Також кішок годую фаршем та філе. Виходить, що у нас м’ясоїдними є всі. Тому подорожчання завжди сприймаю зовсім не райдужно, а зі смутком та обуренням», – розповідає жінка.

Загалом, незважаючи на підняття цін, закарпатці купувати м’ясні вироби не перестали, просто дехто купує їх менше, ніж раніше. Але якщо продукція ближче до новорічних свят ще більше зросте у вартості, то хто знає, як реагуватимуть на це покупці.

Марина АЛДОН