Пам’ять мучеників Угорської революції 1848-49 років вшанували і у Берегові

Меморіальний захід до річниці страти угорських повстанців після поразки Угорської революції 6 жовтня організували Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ.

Дійство розпочалося у фойє Закарпатського угорського інституту.

«6 жовтня – день жалоби угорського народу, в цей день угорці всього світу згадують про тринадцятьох високопоставлених офіцерів армії, які загинули героїчною смертю в Араді, та графа Лайоша Баттяні, прем’єр-міністра першого незалежного уряду Угорщини, який був страчений у Пешті», – наголосив під час виступу присутній на заході державний секретар з питань стратегії Угорщини Міклош Пані. «За Батьківщину і свободу вони віддали найдорожче — своє життя», – додав він.

«Реванш Габсбурзької імперії мотузками та кулями пов’язав офіцерів угорського, сербського, хорватського, вірменського, німецького та австрійського походження в єдине ціле, що неможливо стерти з пам’яті угорської історії, зробив їх вічними мучениками угорської свободи, вічними членами товариства угорських борців за свободу, – підкреслив держсекретар. – Громада не перестає існувати, доки є люди, які відзначають подібні свята, котрі пам’ятають про подвиги своїх предків, адже національні свята – це події, котрі символізують нашу єдність».

«Хоча 6 жовтня 1849 року – скорботний день в історії Угорщини, проте наші серця сповнені не лише скорботою, а й гордістю, вірою, волею, надією та силою. Адже нам є чим пишатися, є на що спертися. За нашими плечима – історичні, політичні, культурні та наукові досягнення. Не тільки в минулому, а й у сьогоденні, – наголосив Міклош Пані. – З такою спадщиною, завдячуючи володінню однією з найунікальніших мов у світі, винятковому способу мислення, сумлінній, наполегливій праці та вірі в Бога наступні покоління теж зможуть цього досягти».

«Поки угорці є на світі, наш обов’язок – зберігати історичну пам’ять. Свобода – це не щось очевидне. Її здобуття та збереження – це боротьба, яка часто вимагає жертв, навіть мучеників, які ціною свого життя застерігають нащадків шанувати та зберігати те, за що боролися наші предки, чого досягли, а потім втратили, потім здобули, те, що згодом у них знову було відібрано, але з часом знову було повернуто. Ми повинні захищати свободу в Угорщині, за її межами, у всьому Карпатському басейні, в Європі, щодня і протягом століть», – наголосив держсекретар.

Звертаючись до присутніх, Міклош Пані підкреслив: «Жоден угорець не залишився покинутим напризволяще. Ми тут із вами на Закарпатті. Ми стоїмо поруч із закарпатськими угорцями і в розпал війни, яка триває в Україні. Ми підтримуємо їхні організації, навчальні заклади, громади та церкви, щоб зберегти та передати свою угорську ідентичність. Ми підтримуємо їх, щоби вони процвітали на своїй батьківщині, зберегли головні цінності, мову і культуру. […] Усі угорці мають право користуватися рідною мовою та зберігати свою ідентичність, так само, як і меншини, які проживають в Угорщині, можуть робити це безперешкодно. Крім того, не забуваймо, що закордонні угорські громади завжди залишатимуться особливим ресурсом угорської нації, адже вони – важливий міст між країнами, в яких вони проживають, та Угорщиною. Цю надзвичайну можливість усвідомили та усвідомлюють дедалі більше країн, як і те, що місцеві угорські громади слід розглядати не як тягар, а як цінність, особливо, якщо члени цих угорських громад жертвують своїм життям за свободу і за свою країну», – додав держсекретар.

Після промови угорського високопосадовця виступили студенти кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці, котрі пригадали події 6 жовтня 1849 року. А студентка кафедри угорської філології продекламувала тематичний вірш Ервіна Араньоші.

Відтак меморіальний захід продовжився на території Культурного центру ім. Жиґмонда Перені, що на околиці Берегова, де до присутніх звернувся очільник міського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар. Він зокрема нагадав, що Жиґмонд Перені, котрий також став мучеником Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років, народився у цій будівлі 18 листопада 1783 року.

«Кажуть, той, хто не має міцного коріння в історії, того вітром здує, і це правда. Але коріння потрібно підживлювати. Якщо в природі коріння живиться водою, то в суспільстві – свідомістю, збереженням пам’яті», – зазначила в інтерв’ю журналістам голова Громадської організації Pro Cultura Subcarpathica, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ільдико Орос. «Пам’ять про людину може жити до 150 років, бо до тих пір про неї ще пам’ятають нащадки, внуки та правнуки. Наша історія сягає глибше, тому ми маємо сягнути коріння історії нації та звернути увагу на всі моменти, які допомагають нам триматися тут, у Карпатському басейні, де ми народилися. Наші свята – про це, цьому ми навчаємо і студентів», – додала вона.