Скільки важить для закарпатських школярів «граніт науки»

Свої знання діти у прямому значенні слова носять на плечах. І це – нелегко! Ранці з підручниками та канцелярією нерідко важать стільки, що дорослому підняти важко. А учень двічі на добу тягає на собі «граніт науки». Тож не варто потім дивуватися, що підлітки сутуляться, у них псується осанка, виникають фізичні болі у спині. На жаль, вага шкільних наплічників дуже часто перевищує допустимі норми.

Тож скільки важить рюкзак із начинням в учнів закарпатських шкіл? Що з цього приводу думають батьки, вчителі та лікарі? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

7-8 кілограмів на спині

Марія Добош із Виноградова – мама восьмикласниці. Жінка каже, що її дитина просто згинається від непосильної ваги свого наплічника.

Сумка в дитини така, що важко у руках тримати мені, дорослій, – каже жінка «Карпатському об’єктиву». – Візьмемо лише 5-6 уроків на день, це – стільки ж підручників, кожен із яких важить 600-700 грамів, плюс зошити, щоденник, пенал із ручками та олівцями, папка для трудового навчання… Не враховуючи навіть бокс для їжі і термос із чаєм. Якщо ще й фізкультура є в розкладі, то потрібно й спеціальний одяг брати з собою, часом і кросівки, коли донька йде до школи у спідниці та туфлях. Були такі дні, коли наплічник важив і по 7-8 кілограмів. Важила для експерименту навмисне. Як на мене, це дуже багато!».

У маленьких школярів молодшої ланки ранці легші, бо уроків небагато, але з ними виникають інші проблеми.

«Син у мене другокласник, – розповідає пані Марта з Тячева. – У першому класі постійно брав до школи іграшки. Це могли бути машинки, трансформери, конструктори. Та й самі підручники не можу назвати легкими, бо щодня по 4-5 уроків. А ще – купа спеціальних зошитів, маса всього для малювання, трудового навчання та інших дисциплін. Його портфель може заважити й до 3-4 кілограмів. Для такої малої дитини – чимала вага!»

Трохи простіше старшокласникам. Вони, як правило, вже вміють кооперуватися між собою і йти на хитрощі, аби полегшити «шкільну ношу».

«У старшого сина-одинадцятикласника по 6-7 уроків. Буває і 8. Ранець важкий, якщо брати все начиння. Зважила. Вийшло 4, 68 кг. І це – без спортивної форми, водички та бутербродів для перекусу. Щоб не носити з собою всі книги, вони з однокласником діляться порівну – половину підручників бере однин, іншу половину – товариш. Так практично і легше для обох», – переконує хустянка пані Оксана.

Справді, наплічники з усіма необхідними для навчання атрибутами бувають надважкими для дітей. Але при цьому ж багато хто з батьків виступає проти електронних підручників, гаджетів у вигляді планшету, нетбука чи невеликого ноутбука. За кордоном це – звична практика. Закарпатські ж матері нарікають, що їхні сини та доньки і так багато часу проводять із телефонами в руках та псують собі зір. Утім паперові книги носити до школи їхніми дітям також важко.

А що з цього приводу думають вчителі

Варто зазначити, що багато вчителів бояться коментувати ситуацію взагалі з огляду на те, що скажуть керівники освітніх установ, у яких вони працюють. На жаль, бюрократія у нас досі не зникла. Але при цьому передагогині хоча б усвідомлюють, що шкільні рюкзаки їхніх вихованців дійсно заважкі. Поза очі запевняють, що потрібні якісь реформи, але які саме – не уточнюють.

Пані Олена – мама і класний керівник у одній із мукачівських шкіл. Вона зізнається, що дітям справді нелегко щоденно носити на собі весь «багаж знань».

«За розумного планування розкладу, ситуацію можна суттєво покращити. Чому б не проводити уроки парами, як в університеті – по два з однієї дисципліни? Таким чином підручників стало б менше наполовину. Тобто, 6 уроків – усього 3 книги та 3 зошити. Зараз «лафа» закінчилася з дистанційкою, справді треба думати, як допомогти учням не перевантажувати спину. Нам же потрібне здорове підростаюче покоління! Тому потрібно думати завчасно! Усі проблеми вирішуються!», – ділиться вона думками з «Карпатським об’єктивом».

Також вчителька не проти електронних новацій, адже їх можна використати дійсно на користь школярів.

«Так, гаджети псують зір. Але ж діти й без застосування їх під час уроків «зависають» у них щоденно. Якщо в наплічнику буде замість 6 книг один планшет, проблем із осанкою не виникне. Чомусь у Європі ніхто з цього проблем не робить уже давно. Інше питання – вартість самої техніки і спроможність батьків купити нетбук чи планшет. На жаль, зараз це не всім по кишені. Під час онлайн-занять, було таке, що один ноутбук у родині використовували одразу троє дітей. А коли мамі потрібно додатково купити три гаджети – це дуже дорого. І де їй взяти кошти, якщо, скажімо, виховує дітей сама, має низьку заробітну плату, або взагалі не працює. Як на мене, потрібно враховувати усі нюанси. А їх може бути насправді чимало!» – переконує вона.

Дійсно, інтерактивне навчання вже давно не є новацією для закарпатських учнів, утім персональна комп’ютеризація дітей потребує серйозних вкладень. А коли в родині декілька діток шкільного віку, придбати все необхідне непросто навіть у таких умовах, які маємо зараз…

Що кажуть лікарі

Медики спираються на норми МОН і вони істотно відрізняються від життєвих реалій. Ужгородська лікарка Неля Томишин зізнається, що Міністерство освіти мало думає про здоров’я дітей.

«Вага ранців практично у всіх класах перевищує всі допустимі норми. Наприклад, у 1-2 класі наплічник повинен важити не більше, ніж 1,5 – 2 кілограми. Поважимо? Він буде і 3-4! У 3-4 класі вага наплічника має становити 2-2,3 кг, у 5-6 від 2,3 до 3 кг, у 7-8 – від 3, до 3,5 кг, а в 9-11 – від 3,5 до 4,5 кг. У мене син – старшокласник. Його портфель заважить і на цілих 7 кілограмів. Не завжди, але є й такі дні!», – розповідає «Карпатському об’єктиву» медикиня.

На її думку, саме через такі грубі порушення у молоді згодом з’являється стільки проблем із поставою та спиною.

«Знаєте, скільки зараз викривлень хребта? Практично в кожної 3-4 дитини! Скільки хлопчиків та дівчат сутулиться? Кожен другий школяр! Хіба якщо дитина відвідує спортивні секції, танцювальні студії, тоді завдяки тривалим тренуванням у неї все гаразд. Але якщо учень, наприклад, малює? Він ще більше сидить. А потім скаржиться на болі у спині, у ногах, масу суміжних болячок. Як мати, я питання ваги портфелів не раз піднімала на батьківських зборах, але нічого добитися не змогла», – запевняє пані Неля.

Єдине, що радить батькам закарпатка, це хоча б звертати увагу на самі наплічники і купувати найлегші.

«Навіть якщо ранець у школяра із ортопедичною спинкою, але важкий, це – нікому не потрібна надлишкова вага. Також рекомендую дорослим просити дітей щодня вибирати із ранця все, аби випадково вони не понесли з собою до школи на наступний день зайві книги, залишки непотрібної їжі. Раджу й ділитися книгами з сусідом по парті самим учням. Крім того, треба стежити, аби обидві лямки були закріплені на однаковій висоті, аби не давати додаткове на вантаження на одне з плечей», – запевнила Неля Томишин.

Дійсно, шкільна ноша є нелегкою для дітей. І така проблема існує не лише на Закарпатті, а всюди в державі, при чому – вже далеко не перший рік. Суттєвих покращень у цьому плані, як не прикро, поки що навіть не очікується…

Марина АЛДОН