Чи доведеться закарпатським пенсіонерам вивчати англійську

Нещодавно Володимир Зеленський запропонував закріпити в Україні новий статус англійської, як мови міжнародного спілкування. Новації обіцяють торкнутися багатьох сфер життя людей. Зокрема, держслужбовці, поліцейські, прокурори відтепер зобов’язані будуть не лише бездоганно володіти державною, але й англійською мовою. Крім того, англійська використовуватиметься в діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії. У дисадках також обов’язковим стане вивчення англійської дошкільнятами, а випускники неодмінно змушені будуть пройти державну підсумкову атестацію з англійської.

Алe найбільш цікавим у законі є заборона на покaз у кінотеатрах фільмів, дубльованих українською, якщо фільм знятий англійською, при тому, що такі стрічки становлять майже 90 відсотків усього кінопрокату.

Тож як бути закарпатцям, які не володіють англійською? Невже нашим пенсіонерам доведеться опановувати на схилі літ іноземну мову? «Карпатський об’єктив» поцікавився думкою краян про посилений статус англійської мови та спробував з’ясувати, чи готові наші земляки не шкільного віку вивчати її з «нуля».

Вчитися ніколи не пізно?

Закарпаття – край багатонаціональний і до знання іноземних мов великий відсоток людей ставиться позитивно. У багатьох родинах можна одночасно побути не лише місцеву говірку, але й угорську, чеську, словацьку, румунську та інші мови. Але розпочинати вивчення англійської у пенсійному чи передпенсійному віці готові хіба що одиниці.

«Мені 63 роки. За віком – на заслуженому відпочинку. Однак підробляю, бо з пенсії вижити складно. Працюю у готельній сфері і, передчуваю, що скоро доведеться розпрощатися з роботою. Власник уже заявив, що на нас чекають новації, якщо вступить у дію закон про статус англійської фактично як другої державної мови. Тобто, в перспективі у нас весь персонал повинен володіти англійською хоча б на рівні В1. Це – фактично середній рівень і багато молоді спілкуються далеко краще, однак я зі школи зовсім нічого не пам’ятаю, бо закінчила її дуже давно. Та й для чого прибиральниці англійська? Для того, аби щось підказати іноземцю є адміністратори. Одним словом, я в шоці», – розповіла «Карпатському об’єктиву» ужгородка Ірина Неймет.

При цьому, за словами жінки, з вивчення іноземних мов великої проблеми вона не робить, бо свого часу, вийшовши заміж за етнічного угорця, швидко опанувала угорську, але зараз уже, мовляв, не в тому віці, коли нова інформація засвоюється швидко.

Від новацій не в захваті і молодші закарпатці. Наприклад, хустянин Михайло Ковач є держслужбовцем і вже почав відвідувати індивідуальні заняття, аби хоч трохи опанувати чужу для себе мову.

«Я – з угорськомовної родини, маю схильність до вивчення мов, але в дорослому віці мені це дається складніше, ніж у юності. На мою думку, у нас уже з англійською трохи перегинають палицю. І це – на тлі скандалів зі школами для нацменшин. Чому в закарпатських навчальних закладах не запровадять хоча б факультативи з угорської, чеської чи словацької мов? Нашим дітям була б тільки користь, якби вони вільно володіли мовами країн-сусідів. Я особисто у школі та університеті вчив французьку, але розумію, що для роботи в майбутньому все одно потрібна буде англійська, тому звернувся до репетитора і почав займатися. Зазначу, що програма для тих, хто в дорослому віці прагне засвоїти чужу для себе мову, набагато краща, ніж для дітей у школах. Там малечі забивають голову непотрібною інформацією, скажімо, про географію Великої Британії… і мало дають справді корисних знань про те, наприклад, як знайти автобусну зупинку, чи певну вулицю у чужому місті. Тож із також програмою, як би добре учень не навчався у школі, ходити на додаткові заняття все одно потрібно переважній більшості дітей», – зазначив він.

Особливого резонансу на тлі законопроєкту у політичних колах набула звістка про дубляж фільмів англійською, утім закарпатці її сприйняли доволі стримано, бо кіно для людей є більш другорядним, ніж, приміром, вимоги при прийнятті на роботу. Тим більше, що вакансій у нашому краї і так критично не вистачає… А в перспективі графа про володіння англійською може стати ключовим фактором відмови з боку потенційних роботодавців, якщо кандидат нею володіє не на належному рівні.

Не все так погано?

Однак дехто нововведенням радіє. А найбільше ті, хто надає послуги з вивчення англійської. Діана Митрак із Ужгорода за фахом вчителька. Утім у школі не працює, а займається репетиторством. І переконує, що учнів у неї було багато й раніше.

«Вищу освіту я здобувала у Києві, стажувалася у Лондоні. Маю чималий досвід спілкування з носіями мови. У школу працювати не пішла, бо мені апріорі не подобається програма, за якою навчають діточок. Вирішила, що зароблятиму собі на життя, викладаючи за власною методикою. Офіційно працюю у туристичній агенції. Там без знання англійської також важко. А у вільний від роботи час навчаю мови як дорослих, так і дітей, – зізнається вона «Карпатському об’єктиву». – Загалом труднощі з опануванням чужої мови в наших людей виникають лише через те, що її вчать неправильно. Англійська – легка. Головне засвоїти граматику дієслів та етимологічність, тобто зрозуміти, що написання слів зараз не є таким, як ці слова звучали колись дуже давно. У іншому – мова має легку фонетику та граматику.

Серед «плюсів» на користь більш посиленого вивчення в Україні англійської можу назвати декілька факторів. Передусім важливо, що вивчивши англійську, людина може себе почувати відносно вільно абиде за кордоном, адже у будь-якому разі у інших країнах можна знайти на вулиці хоч когось, хто зрозуміє питання і відповість на нього. Молодь же, володіючи англійською, отримує доступ до цінного контенту в Інтернеті мовою оригіналу. Крім того, у минулі роки у нас перед іноземцями був ганебно низький рівень володіння англійською мовою серед населення. Звичайно, без цього можна бути і багатим, і успішним, але для загального розвитку вивчення жодної з іноземних мов точно нікому не зашкодить!»

За особливий статус англійської мови виступає і мукачівка Катерина Чопик. На її думку, вчити дитину з раннього віку іноземним мовам, це – як навчати її плавати, чи кататися на велосипеді.

«Не бачу взагалі проблеми у тому, що ми краще знатимемо англійську. Колись наші пращури вільно володіли угорською і навіть при цьому не всі були етнічними угорцями. Але ж вивчили… і нічого! Як кажуть, скільки мов ми знаємо, стільки разів можемо назватися людиною. Мені 36 років, я – мати двох дітей і англійську вони в мене вчать із трьох років. Зараз і син, і донька – школярі, для яких уроки англійської є одними з найбільш улюблених, – стверджує вона. – Я працюю у сфері ІТ і для мене особисто складно уявити свою роботу без вільного володіння англійською мовою. Звісно, хто ходив до школи за радянських часів і кого вчили якоїсь іноземної мови тільки «для галочки», тим буде складно. У моєї мами чужа мова практично повністю витерлася з пам’яті, бо їх, як каже сама, колись навмисне вчили так, аби вони нічого не знали. Додам, що мама була відмінницею! Крім того, у неї не було практики, а без цього знання – мертві!»

Скільки коштує вивчення англійської

Нещодавно Київським міжнародним інститутом соціології було проведено досить цікаве опитування, під час якого 68% українців заявили, що володіють хоча б однією іноземною мовою.

При цьому, 2% респондентів (у межах усієї України це – досить багато) зазначили, що вміють розмовляти угорською; 3%, що можуть читати і писати іспанською; 7%, що мають знання з французької; 14%, що можуть спілкуватися німецькою; 22%, що їм знайома польська.

Найбільше, 51% українців із різних куточків держави, засвідчили, що мають певні знання з англійської мови. Проте тільки 23% усіх опитаних можуть нею читати, писати і спілкуватися на побутовому рівні.

Як бачимо, не все так погано, але не все й надто добре. Аби досягти професійного рівня, який може знадобитися вже найближчим часом, іноземну мову доведеться вдосконалювати більшості наших земляків.

Скільки ж коштують заняття з англійської?

На Закарпатті ціни на приватні уроки стартують від 100 гривень, залежно від віку дитини, місця її проживання, рівня володіння мовою та досвіду самого вчителя. Пробні уроки більшість викладачів проводять безкоштовно. Утім середній діапазон вартості – до 500 гривень за одне заняття. Для дорослих вивчення іноземної мови оцінюється у більші суми – від 200 гривень за урок. Процес навчання може, звісно, затягнутися і на більше, ніж один рік, особливо, якщо немає навіть базових знань.

Крім того, можна вивчити мову і онлайн, оскільки нині існує багато хороших платформ для цього із прогресивними методами донесення інформації. При цьому вартість навчання у мінігрупах є нижчою, ніж оплата індивідуальних занять. Проте, аби опанувати англійську мову (умовно 10 уроків на місяць при мінімальній вартості – 200 гривень), потрібно витратити щонайменше 24 тисячі гривень за рік.

Тому… готуємося запасатися коштами, терпінням та новими знаннями.

Марина АЛДОН