У Перечині відбувся українсько-угорський ярмарок крафтової продукції

12 липня у Перечині відбувся ярмарок крафтової продукції, яку виготовляють локальні підприємства Перечинської територіальної громади та міста-побратима Нодьечед (Угорщина). У рамках заходу були проведені безкоштовні майстеркласи для дорослих та дітей з бісероплетіння, гончарства, виготовлення ляльок-оберегів. Організатори встановили скриньку для збору коштів для Збройних Сил України, отож учасники та відвідувачі могли долучитися до благородної справи і внести посильну пожертву для потреб наших захисників, завдяки кому ми можемо проводити різноманітні акції.

Секретар Перечинської міської ради Галина Гаєвська розповіла кореспондентці «Карпатського об’єктива», що даний захід відбувся у рамках реалізації проєкту «Розвиток подієвого туризму на базі місцевих культурних та історичних атракцій у співпраці між містами Нодьечед та Перечин» за підтримки Програми транскордонного співробітництва ЄІС «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2014-2020».

Ярмаркували у дворику краєзнавчого музею. Дуже зручне місце. Однак підтримати місцевих крафтовиків прийшло небагато людей. Одна з причин – робочий день та неймовірна спека перед грозою. Недарма ж у народі кажуть: «На Петра – й душа тепла». О 16 годині Перечином пройшовся дощ із громами і блискавицями – температура повітря понизилася і стало легше дихати.

Кореспондентка «КО» поспілкувалася із крафтовиками та відвідувачами. Вони розповіли про свою продукцію та поділилися враженнями.

Дистилят – продукт ХХІ століття

Роберт Фішер понад шість років виготовляє дистилят з фруктів та наливки з ягід – вишні, малини, смородини.

– Я корінний перечинець, – гордо каже чоловік. – Моя бабка була першою вчителькою у Перечині, а дідо працював на заводі «Бантлін», який зараз має назву «Перечинський лісохімічний комбінат». Протягом свого життя що тільки не робив: ремонтував машини, займався джипами, фестивалями. А потім погіршився стан здоров’я і я став займатися тим, що лягло до душі. У свій час здобув освіту за спеціальністю «Технік-механік з обладнання харчової промисловості», тому дистиляція мені до серця. Спочатку цим ділом займався вдома поміж роботою, виготовляв напої для себе та друзів. Я зрозумів, що продукція має попит – діло піде. Це не самогон, це дистилят.

– Яка різниця між самогонкою і дистилятом?

– Слово «самогон» асоціюється у людей із тим, що це самогонка із села, яка має 55-60 градусів алкоголю. Три по п’ятдесят – і за півгодини нема з ким за столом говорити.

– А Ваша продукція?

– У ній ви не відчуєте запаху дріжджів. Продегустувавши напій, ви відчуєте приємний післясмак. Дистилят – напій 21 століття. Технології пішли вперед. Половину обладнання зробив сам, удосконалювався, вивчав, як воно має бути, спілкувався із людьми, знавцями цієї справи, прислухався до їхніх порад.

– Ваша справа прибуткова?

– Якщо держава дозволить нам офіційно цим займатися, то це буде дуже прибуткова справа. Зараз неофіційно все це. Минулого тижня Верховна Рада України прийняла законопроект щодо діяльності виноробів та дистиляторів України. Як воно буде за три місяці, покаже час. На ярмарках, фестивалях ми продавали свою продукцію, так як і винороби. «Органи» нас не чіпали. Я ж виготовляю свою продукцію з натуральних продуктів, а не «кошу» під сертифіковану, акцизну, брендову.

– Розкажіть про напої детально.

– До прикладу, кальвадос, – бере пляшку до рук. – Це яблучний дистилят, витриманий у бочці. У цих пляшках груша, слива, пшениця, бороцка. Пшеничка робиться з чистої пшениці. Зерно мелеться на крупу, вариться каша, виварюється крохмаль і потім при температурі від 62 до 68 градусів цей крохмаль за допомогою пророщеного солоду, в якому є ензими, крохмаль перетворюється на моносахарад.

– Яка цінова політика ваших напоїв?

– По Закарпаттю ціни високі на крафтовий дистилят, але в мене на багато нижчі. На розлив сто гривень півлітра, у пляшці – від 140 до 160. Пляшки дорогі. Купую їх в Ужгороді.

– У вашому асортименті є і віскі. Розкажіть про нього.

– Це благородні напої, вистояні про 3-4 роки. Робиться під класику – шотландський віскі та американський бурбон, або кукурудзяний віскі. Технологія всюди однакова. 10-15 відсотків – це пшениця, інше – чиста кукурудза. Пляшка – 500 грн.

– Ваш улюблений напій.

– Люблю зернові – кукурудза, ячмінь, пшениця. Всі фруктові, які виготовляю, куштую. Фрукти, ягоди беру свої та купую. Протягом тижня можу зробити 10-20, максимум 30 літрів. У мене виробництво невелике.

– Яка найкраща закуска?

– Жіночі ягідні напої мають закушуватися морозивом, хорошим пломбіром. Абрикосівка має солодкий смак, найкраще її закушувати помазанками на грінки, чорним хлібом з часником, спеціями.

Роберт наливає до одноразового пластикового погарчика бороцківку. Відчуваю аромат фрукту. Для мене це солодкувата палинка. Дегустую пшеничку. Трохи пекуча. Слива – оце самий раз. Відчуваю тонкий смак сливи-бистриці. Купую пів літра на розлив за сто грн. Пану Фішеру дякую за розмову та дегустацію.

На ярмарок приїхав міський голова міста-побратима Нодьечед Лайош Ковач з представниками проекту, який здійснюється в рамках Програми транскордонного співробітництва ЄІС «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2014-2020».

– За рахунок проекту було відновлено бруківку у дворику музею та встановлено стаціонарну сцену, – розповіла пані Юдіта, працівниця Перечинської міської ради. – Ярмарка крафтової продукції проводиться у нас вдруге. Ще заплановано дві. Були поведені і в угорському місті Нодьечед.

На столі угорців представлені сири з різними фруктами, вишнею, мед, продукція із овочів, джеми, консервація, місцева палинка, декоративні вироби.

– Ми не готувалися до продажу. Лише виставка і дегустація продукції, – пояснив пан Ковач. – В Угорщині півлітра коштує 300 грн., палинка має 48 градусів міцності.

– Ви пробували палинку в Роберта. Яка ліпша – перечинська чи угорська? – питаю пана Лайоша.

– Вони різні на смак, на міцність, різні технології виробництва. Перечинська трохи м’якша і слабша. Угорська міцніша.

На ярмарку було різноманіття продуктів бджільництва «Турянської бджілки». Сім’я Полажинців представили вироби зі скла.

Пані Галина купила голубу вазочку для квітів, мед, ґердан з бісера за 400 грн., підтримавши місцевих виробників крафтової продукції.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора