Викорчувала малину і посадила лохину. Харків’янка у Виноградові вирощує ягоди довголіття

Із початком війни на Закарпаття перебралося чимало внутрішньо переміщених. Дехто – назавжди. Сонячний край припав до душі як мешканцям невеликих населених пунктів, так і мегаполісів. Окремі тут започаткували навіть власну справу.

Марія Соболєва – харків’янка. У Виноградові живе з весни минулого року. У рідному місті працювала у рекламній галузі, а на Закарпатті вирішила стати аграрієм.

Чому вона змінила сферу діяльності? Як спало на думку зайнятися вирощуванням ягід? Чому обрала саме лохину? Про це та інше жінка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Втекла від обстрілів

Із перших днів війни Харків потрапляв під активні обстріли. Жити там небезпечно досі. Тож і не дивно, що з міста-мільйонника люди втікали на у західні області і нову домівку шукали навіть у невеликих селах.

«До Виноградова я потрапила не випадково. Сюди їхала цілеспрямовано, бо знала це місто з дитинства. Моя мама родом саме звідси. Утім нічого свого не залишилося, бо вона жила з нами у Харкові, а батьківський будинок дістався молодшій сестрі, яка давно померла і хату її діти продали. Я завжди думала над тим, що коли вийду на заслужений відпочинок, придбаю собі на Закарпатті хатинку, бо цей спокійний край завжди подобався. Однак до пенсії чекати не довелося. Почалася війна. Вдома залишатися було страшно. На жаль, мами серед живих немає вже більше 10 років. Зв’язки з родичами також давно втрачено. Тому їхала на порожнє місце», – розповіла «Карпатському об’єктиву» Марія Соболєва.

Разом із жінкою шукати тишу і спокій до Виноградова перебралася донька Світлана та кішка Муся.

«Мій чоловік помер чотири роки тому, а Світлана ще є незаміжньою. Тож проблем з переїздом не було. Ми спакували валізи, взяли кішку, сіли в автобус і подалися в мандри. Звісно, покидати все нажите було шкода, але згодом квартиру я продала, бо повертатися в Харків не буду вже точно. На новому місці знайти житло допомогли волонтери з Ужгорода. Потім вони ж підшукали будинок, який ми купили. Місцева родина виїжджала жити до Угорщини і намагалася якомога скоріше збути хату з доволі великим городом. Я не вагалася, придбала одразу. Гроші в мене були, бо вдома я чудово заробляла. На новому місці ми обидві з донькою зіштовхнулися з проблемою вакансій. На Закарпатті з робою є дуже великі проблеми. Місцеве населення про це знає, тому люди йдуть працювати не туди, де лежить душа, а туди, куди беруть і нерідко працює за копійки, що страшенно мене обурює. Зрозумівши, що роботу зі Свєтою ми не знайдемо, вирішили зайнятися чимось своїм. А чому б і ні!» – запевнила харків’янка.

Тож, придбавши будинок, сімейство Соболєвих прийняло рішення почати щось вирощувати на присадибній ділянці.

«Город був дуже запущеним. Попередня господиня була вже у роках і обробляти свої володіння не мала сил. Тому ми в хаті поки що ремонт не робили, а всі зусилля спрямували саме на територію довкола хати. Розчистили сад, викорчували всю малину, яка зовсім здичавіла, вирізали старі дерева, завезли хорошої глини і закупили саджанці лохини у місцевого аграрія, який займається вирощуванням ягід уже 8 років. Саме з цього стартували. Не можу сказати, щоб я дуже мріяла колись присвятити себе фермерству, та й поки землі для цього у нас недостатньо, але в невеличких масштабах ми навчилися господарювати і робити з землі гроші!», – зізнається жінка.

Чому саме лохина і як за нею доглядати

Крім вирощування лохини, родина ще й займається наданням послуг у сфері краси, адже плодоносить ягода довголіття далеко не цілий рік, а лише два місяці.

«У цьому році збираємо перший урожай. Жити ж із чогось потрібно. Тож зі Світланою відкрили невеликий салон, прямо вдома. Донька в мене професійна перукарка, я ж засвоїла нове ремесло і займаюся манікюром. Завжди мала хист до малювання, тож у мене виходить доволі гарно. Принаймні, усі клієнтки задоволені. Працюємо самі на себе і вважаємо, що це – найкраще», – наголошує пані Марія.

Чому ж вибір жінка зупинила саме на лохині?

«Я багато чула про ці ягоди і їхні цілющі властивості. Знаю, що по всій Україні зараз їх вирощують і це дає непогані прибутки. Крім того, у мене цукровий діабет і лохина є просто незамінним цілителем та моїм рятівником. Вона ще й спалює зайві кілограми, лікує підшлункову, кишківник, покращує кровотворення. Це – такий собі суперфуд, який є натуральним, а не аптечним препаратом проти багатьох захворювань. До війни ми завжди скуповували лохину на зиму, аби їсти її цілий рік. Ягоди заморожували на «чорний день». Про цілющі якості лохини можна говорити дуже довго і багато. Думаю, кожен знає про ягоди довголіття чимало, адже на Закарпатті з них і варення готують, і джеми, і муси, і лікери, і багато чого. Я також трохи захоплююся кондитерською справою, тож почала випікати фірмове печиво з ягодами. У перспективі, можливо, більш серйозно займуся цим, бо люди охоче купують, а моя перша освіта – у галузі харчових технологій, тож можу реалізувати себе і в цьому», – зізнається Марія Соболєва.

Як же вирощувати лохину, аби вона добре плодоносила?

«Дуже важливо для ягід обрати сонячне місце, але воно має бути захищеним від вітру, – стверджує жінка. – Якщо ділянка затінена, або волога, це може спровокувати різні грибкові захворювання для рослин. Виноградівщина – район теплий і тут навіть якось дивно не вирощувати лохину. Також ми купили спеціальний ґрунт, і висаджували кущики за спеціальною технологією. Часу на те, аби детально вивчати інформацію, не було, тож я дещо підчитала у Інтернеті, дещо мені розповіли уже знавці справи, головне – що все вийшло! На жаль, наша лохина ще дуже молода, тож говорити про якісь рекордні врожаї зарано, та й засаджено в мене не цілу плантацію, а відносно невелику площу. Але в перспективі планую зайнятися цим більш серйозно і для цього вже підшуковую відповідну територію. Звісно, у ягідництво потрібні вкладення. Ніщо з неба не паде. Рослини необхідно удобрювати, підживлювати, поливати, загалом із ними треба працювати. Але мені це подобається!»

Пані Марія вважає вирощування лохини вигідною інвестицією і переконує, що з одного куща можна отримати до тисячі гривень.

«Ягоди дорогі. Кілограм коштує більше 300 гривень, навіть 350. Ціна якщо трохи і впаде, то не надто суттєво. Сезонні вітаміни люди купують попри їхню вартість. На ринок іти мені не потрібно, замовляють прямо з дому. Просто приходять і забирають. Хоч лохина потребує догляду, проте кращої ягоди не знаю. Важливо, аби на рослини не напали шкідники, тому постійно потрібно дивитися, чи її не нищать хрущі, попелиця, гусінь шовкопряда, щитівки. Є й хвороби, від яких кущі потрібно обробляти. Це – червона кільцева й некротична плямистості, сіра гниль, фізалспороз, септоріоз, фомопсис тощо. Поливати достатньо двічі на тиждень, обрізати – раз на рік. Важливо також обрати гарний сорт. До вибору ґрунту потрібно поставитись дуже відповідально, бо від цього залежить врожайність», – ділиться досвідом Марія Соболєва.

Восени жінка планує висадити ще більше кущів. Хоче експериментувати з новим сортом.

«Я хочу спробувати вирощувати різні сорти, аби бачити їхню ефективність. Звісно, для всього потрібен час, бо за рік-два про тонкощі дізнатися складно. Але для набуття досвіду важливо пробувати щось нове. Не завжди експерименти можуть бути вдалими, але вони нам самим дають знання про те, що варто робити, а що – ні», – переконує вона.

Обжившись на Закарпатті, харків’янка вважає, що цей край настільки благодатний, що щось не вирощувати просто грішно.

«Клімат тут прямо унікальний! Природні блага області потрібно використовувати, – стверджує пані Марія. – Якщо мені це вдалося, хоча раніше лопату в руках не тримала, у закарпатців вирощування цінних культур та ягід може вийти у рази краще, адже вони знають свою землю та її особливості!».

Марина АЛДОН