На ринках Закарпаття з’явилися перші яфини. Скільки коштує «чорне» золото Карпат?

Нарешті закарпатці дочекалися сезону яфин, який триватиме близько двох місяців. На полонинах у високогір’ях зараз шукачі «чорного золота» заготовляють ягоди і збувають їх переважно на ринках області. Наразі чорниця, яку у нашому краї називають яфинами, почала з’являтися у різних куточках Закарпаття. Найбільше її продають в Ужгороді, Мукачеві та Хусті.

«Карпатський об’єктив» побував на одному з ринків області і поцікавився цінами на ягоди і відшукав відповідь на головне питання – якої вартості загалом слід чекати людям у цьому році на чорниці.

«Золоті» ціни на чорні ягоди

Центральний продуктовий ринок у Хусті в будні заполонений дарами лісів та городів наших працьовитих земляків. Продавців тут багато, але ще більше покупців. Загалом торгівля у розпалі і купити тут можна майже все.

Між рядами вишикувалися і продавці яфин. Їх небагато. Продукцію збувають переважно грамами, а не кілограмами. Кажуть, через досить високу вартість ягоди продати нелегко.

«За літрове відро прошу 130 гривень, – каже смаглява молодиця Марія. Фотографуватися жінка не хоче, переконує, що приїхала з Березова, що на Хустщині. Саме там і назбирала ягід. – Ще сезон тільки-тільки розпочався, яфин небагато, переважно дрібні, рвати довго. Були в горах усією родиною, допомагали діти. Заготовляти ці дари Карпат непросто, треба йти на цілий день. Подивіться, як мене обпекло сонце. Потім… після збирання… добу спати не могла».

Біля неї збуває продукцію інша закарпатка. Називається Іриною, запевняє, що приїхала на хустський ринок аж із Тячівщини.

«За стакан прошу 120 гривень. Там більше, ніж пів літра. Дістатися до полонини тепер недешево, бензин подорожчав, перевізники з нас «деруть» немалі гроші, а пішки туди підніматися дуже довго. Не думаю, що до кінця сезону вартість сильно стане нижчою. Менше, ніж по 100 гривень кілограм ягоди не будуть, – переконує вона. – Та й роботи в людей немає і збирання грибів та ягід для багатьох є єдиним засобом заробітку. Нині проблема прилаштуватися десь у місті, а що вже казати про села, де є один магазин, школа та сільрада».

Ще одна продавчиня також просить за літр яфин 130 гривень. Утім зізнається, що ягоди не її, а невістки, яка відійшла у справах.

«Я торгую молодими «лопатками» з городу, а діти були на яфини у лісі. То важка праця – назбирати їх! Вставати потрібно ще вдосвіта, потім дертися у гори, під пекучим сонцем трудитися, а ще й із отруйною змією можна зустрітися, бо вони там люблять ховатися. Тому треба цінувати чужу працю! Люди кажуть що на «чорне золото» і ціни «золоті». Але ж хай спробують самі цей гіркий «хліб». У нас на Виноградівщині яфини ростуть по горбах, їх ще небагато, багато незрілих ягід. За декілька тижнів буде більше, але не думаю, що на вартість це вплине дуже сильно!», – зізналася пенсіонерка, яка представилася пані Йоланою.

Загалом біля жодної з жінок черг немає, але люди потроху ягоди купують. Хто 500 грамів, а хто літр. Є й такі, що просять всього чверть кілограма. Але більшість чекають, коли ціни стануть більш доступними.

Що кажуть покупці

Іван Шотник бере 250 грам яфин. Запевняє, що онукові.

«У дитини поганий зір, а ці ягоди дуже його покращують. Загалом у них неймовірно багато вітамінів. Їх би потрібно їсти всім, однак через високу вартість яфини стали у нас розкішшю. Колись вони коштували копійки і я купував їх десятками кілограмів. Дружина заливала спиртом, додавала цукру і ми їх їли цілий рік. Усією родиною лікували різні недуги саме цими ягодами. У цьому році ще планую купувати, але почекаю, коли хоч трохи дешевшими стануть», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» чоловік.

Пані Оксана – переселенка із Харкова. Вона шокована цінами на ягоди в Хусті, бо, пригадує, що у її рідному місті до війни вони були у рази дешевшими.

«Я тут живу другий рік і неприємно вражена цінами у Хусті. Навіть в Ужгороді, де тепер мешкає моя донька з родиною, багато продуктів дешевші. У Хусті в мене родичі, тому місцеві ціни знала й раніше, бо ми спілкувалися через соцмережі, або зідзвонювалися час від часу. Наприклад, 2 роки тому літр чорниць у Харкові на ринку коштував 40 гривень, а в Хусті – 50. Це як пояснити? При цьому ягоди у Харків везли саме з Закарпаття!», – здивовано заявила жінка.

Поки що купувати ягоди харків’янка не забажала, бо така ціна, наголосила, їй не по кишені. Зізналася, що має бажання десь у липні сама поїхати в гори і назбирати собі.

А от хустянка Марія Юришинець купила літр для діток.

«Яфини – дуже цілющі ягоди, тому в раціоні в будь-якому разі вони мають бути присутні. Я читала, що вони можуть зцілити навіть рак. До того ж яфини покращують пам’ять, зміцнюють імунітет, дуже корисні при захворюваннях нирок, органів травлення, просто безцінні для здоров’я шкіри. Особливо їх корисно у великих кількостях споживати підліткам, у яких багато прищів. Я б назвала ці дивовижні ягоди цілою домашньою аптекою, при чому – натуральною. Колись у дитинстві я й сама їздила в гори на яфини. Ми ставили палатки у жили в цих наметах по декілька днів. А сама я з Воловеччини і в нас там багато родин живуть із ягід. Утім продукцію в багатьох забирають перекупники, які й регулюють ціни потім на ринках. Ми піднімалися на полонини пішки, бо на машинах везтися дорого, тож процес насправді непростий. Тому розумію продавців, ціную їхню працю і ніколи не торгуюся з ними!», – запевнила жінка.

Загалом заготівля яфин – справді робота непроста. Передусім, потрібно видертися на гору, долаючи чималі відстані. Потім за допомогою спеціальних гребінців, які в різних селах називають по-різному (хтось – дергачками, хтось рвачками, хтось – грабачками), підставляючи під них гілки, «начесати» у посудину ягід. Складати їх також потрібно обережно, аби не пошкодити. А відтак іще з повними нелегкими кошиками ще повернутися додому. Тому логічно, що й вартість цих унікальних ягід є вищою за ту ж полуницю чи суницю.

Марина АЛДОН