У Малоберезнянському монастирі відбувся відпустовий празник Зіслання Святого Духа

Третього та четвертого червня у Малоберезнянському монастирі було багатолюдно. До чернечої обителі прийшли парафіяни та зійшлися паломники з усього Закарпаття.

Сьогодні цей монастир відіграє провідну роль у нашому краї, є місцем велелюдних відпустів, центром численних паломництв. До прикладу, в жовтні 2005 року тут проходила ХІ Міжнародна проща Вервиці за єдність церкви. На ній побувало близько 20 тисяч прочан з України, Сербії, Чехії. Словаччини, Угорщини, Німеччини, і навіть росії. Я була на ній і писала репортаж.

Штрихи історії

Монастир Святого Миколая Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) у Малому Березному був посвячений під покров Миколая Чудотворця ще в далекому 1752 році єпископом Мануїлом Ольшанським, а в 1806 р. єпископ Андрей Бачинський проголосив Малоберезнянський монастир відпустовим, виклопотавши для нього з Риму привілеї та індульгенції на празник Св.Миколая.

1948р. приміщення монастиря віддали Ужгородському держуніверситету, студенти якого щоліта відбули тут практику. Церкву перетворили на спортивний зал. У лютому 1958-го року відкрили школу-інтернат для розумово відсталих дітей. Відродження діяльності монастиря почалося після легалізації греко-католицької церкви, 1989р. І тільки 1997 р. остаточно були звільнені монастирські приміщення.

Протягом року в монастирі відбуваються три відпусти: на Миколи, на Преображення та на Зіслання Святого Духа.

Молилися за Перемогу України

Цього року релігійна подія відбулася в рамках відзначення 400-ліття мученицької смерті Св.Йосафата та одного з найбільших християнських свят – Зіслання Святого Духа. Та все ж головним наміренням була молитва за священну Перемогу Збройних Сил України над ворогом-окупантом, російською федерацією, який розгорнув повномасштабну війну 24 лютого 2022 року на території Незалежної суверенної держави – України. Священники та люди молились за мир в Україні та просили у Всевишнього благословення для всього українського народу.

Паломники йшли пішки 40 кілометрів

У Передсвяття празника, в суботу, відбулася Велика вечірня з Літією, Божественна Літургія за випрошення дарів Святого Духа. Вночі вірники здійснили Хресну дорогу по Чернечій горі, яка пролягає лісом. Додам, що група паломників рано-вранці вирушила з Ужгорода, щоб здійснити пішу прощу до Малого Березного. Увесь час, долаючи 40 км дороги, співали релігійні пісні. О 8.50 я зустріла їх біля села Кам’яниця, коли їхала рейсовим автобусом до обласного центру.

Божественну Літургію очолив владика Ніл

О сьомій ранку у храмі розпочалася Божественна літургія. Щоб бути на ній, перечинець Володимир прокинувся о п’ятій ранку: все швидко зробив по господарству, випив каву, святково одягнувся і пішов на зупинку. О 6.45 вже сидів у автобусі, який здійснював рейс у напрямку Львова з Ужгорода.

Від Свято-Миколаївського греко-католицького храму м.Перечин о восьмій виїхав автобус з паломниками. Також люди добиралися власним авто, електричкою та рейсовим автобусом, який курсує з Ужгорода до Великого Березного.

О дев’ятій відбулося освячення води на монастирському подвір’ї. Усі бажаючі могли попити та набрати у власний посуд для своїх потреб. Потім молилися Утреню, акафіст до Святого Духа.

Об 11 на відпустовій площі розпочалася Архієрейська божественна Літургія, яка тривала понад дві години. Очолив єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Ніл. Владики і священники одягнуті в зелені ризи.

На завершення святкових богослужінь владика Ніл уділив присутнім своє благословення та Повний відпуст з нагоди відпустового празника. Сповідальники отримали святе Причастя, а всі вірники – кроплення свяченою водою, многоліття та мирування.

Людей прийшло менше, як у попередні роки

На відпустовій площі повно людей, багато хто сховався під деревами лісу, бо промені сонця сильно пекли – літо ж. Температура повітря прогрілася до +26 градусів.

Мою увагу привернула жінка у густо вишитій бісером атласній вишиванці. Оригінальні і крій, і узори. Годі намилуватися – вперше таку побачила. З компліменту почалася наша розмова з пані Андріаною. Вона – корінна малоберезнянка. Цього дня у неї День народження – співпали іменини і релігійний празник. Знайомі підходять і вітаю пані Андріану.

– Ця шикарна краса – справа рук моєї мами. Любить вона рукоділля – то плете, то вишиває. Пообшивала нас із сестрою. Мені вишила аж три. У мене така робота, що треба мати у гардеробі декілька вишиванок. Одну маю чорну, її одягаю на траурні заходи, – жінка розповіла де і ким працює, але просить не оприлюднювати цю інформацію.

Потім говоримо про кількість присутніх на празнику.

– На всі відпусти завжди приходило багато людей, але цього року їх значно менше – майже нема хлопців, молодих чоловіків. Видно, що в Україні війна – забрали їх, – тяжко зітхає жінка. – Честь, подяка і низький уклін нашим воїнам, що захищають нас від окупантів. Молимось за них.

Багато паломників прийшло з Березнянщини, Перечинщини, Свалявщини, Ужгорода, Мукачева, Хуста, і навіть Рахова. Люди приїхали за 300 км, щоб у спільній молитві звернутися до Бога, Божої Матері, Ісуса Христа, щоб наші захисники повернулися додому живими і неушкодженими, щоб ця війна скоріше закінчилася і настав мир в Україні.

P.S.На Зелені свята на Закарпатті ставлять на ворота гілки липи. А тут вхідні двері церкви заклечали гілками дуба. До того ж, листя дуба велике, – зелене-зелене. По боках поставили гілки осики. Таке маювання вперше побачила. Всередині церкви у вазах дуже багато різних декоративних квітів – троянд, ромашок, хризантем. Приміщення наповнилося неймовірним ароматом. Жінка із церковної лавки розповіла мені, що всі квіти придбані за кошти прихожан.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора