У мальовничому куточку Міжгірщини біля Синевирського озера творили митці з різних куточків України
Різних та самодостатніх авторів об’єднала жага творчості та чергова можливість зустрітися та попрацювати з колегами в творчій дружній атмосфері, за якою плідно працюється й народжуються нові ідеї для формування сучасного образотворчого мистецтва.
Закарпаття колись вважалося батьківщиною пленерного живопису, а пленер – це творча лабораторія митців. Може, тому й зародилося таке поняття, як «закарпатська школа живопису» – кольорове, насичене, з прекрасним композиційним вирішенням А саме така пора, як серпень, на межі літа і осені, коли такі яскраві барви, приваблює художників в Карпати для живопису та більш близького спілкування. Завдяки такому спілкуванню якраз і пізнаються творчі й народні традиції.
Місцем теперішнього живопису під відкритим небом стало підніжжя та округи Синевирського озера, заповідника “Синевир”. Це один з наймальовничіших куточків гірського краю, особливо за літньої пори.
Цього разу на запрошення художників з Ужгороду Людмила Боршош і Светлани Кірлік та художника з Виноградова Вячеслава Поповича (Севлюш-АРТ) у пленері брали участь митці з різних куточків України: Київа, Івано-Франківська, Мукачево, Дніпра, Полтави, Львова, Виноградова, Харкова та інших.
Попри примхливу погоду протягом двох тижнів панувала тепла, дружня атмосфера, були виїзди, екскурсії на Синевирське озеро, гору Заозірна, музей-село в Колочаві, перевал Камянка. Кожен вечір художники мали змогу переглядувати мистецькі ролики, пленерні фото.
В контакті із живою природою, людьми, які живуть серед неї, продовжують віковічні традиції, художники мали можливість збагатитись новими враженнями та передати їх у своїх роботах. Збережена культура побуту навколишніх сел із її чистим повітрям, зеленим гірським ландшафтом, піклуванням про природу, предмети господарювання, стали прикладом цивілізаційного екологочіного підходу європейського суспільства до навколишнього середовища.
Один із учасників пленеру відомий український художник Володимир Сандюк (І-Франківськ), малюючи в хащах закарпатських гірських краєвидів зауважив, що, працюючи на природі, “зір сприймає її такою, як вона є, у багатокольоровому такому вигляді, а не так, як у майстерні, більш зконцентрованому на сюжеті чи кольоровій палітрі…”, інший учасник пленеру Вячеслав Попович з його дотепним гумором, увагою до гри українських і закарпатських слів та інтонацій, безпосередня й влучна характеристика творчого процесу від задуму до його реалізації, приязнь, яка випромінювала на колег, сприяли плідности художньої праці, тож писалось на пленері легко й натхнено.
Пленер під Синевирським озером подарував митцям з різних куточків Украіїни, різних поколінь та мистецьких стилів можливість провести цікаві, насичені працею та відпочинком, захоплюючими екскурсіями у закарпатських традиціях дні у єднанні з неперевершеною природою Карпатських гір. Споглядаючи красу природи, художники написали і церкви, розташовані на території села Синевирська Поляна, і пейзажі, і натюрморти. Село розташоване серед мальовничих карпатських гір, примітне своєю древньою й багатою історією, розміреним плином життя, цікавою архітектурою та багатою народною культурою, що мало де збереглася. Там гарно працюється, добре відпочивається.
Усі роботи – дуже різні, втім у кожній з них відчувається вплив місцевого колориту. Та швидко промайнув час і чудова атмосфера, запаморочливі літні миті надовго залишаться у спогадах та на полотнах учасників пленеру.
Окрім світлин автора, альбом створений з дпомогою знімків учасників пленеру любязно наданих ними автору.
Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.
Підписатися
