Великдень на Закарпатті

Великдень – одне з найбільших релігійних свят у році. Також воно є перехідним, тобто його дата постійно змінюється. Так, за юліанським календарем, за яким святкує всі свята православна Церква, Великдень 2023 року припадає на 16 квітня.

За григоріанським календарем святкують католики, тому в них Великдень 2023 року цьогоріч припав на 9 квітня.

Щоправда, у багатонаціональному Закарпатті Великдень зазвичай святкують двічі, адже чимало родин поєднують як східну, так і західну традиції. Окрім католиків, цього дня Великдень на Закарпатті святкували й ті парафії, які вже перейшли на григоріанський календар.

– Мукачівська греко-католицька єпархія налічує 440 парафій. З яких 40 віддавна, ще з 90-их років, – це угорськомовні парафії. Вони святкують Великдень за григоріанським календарем. У часі Різдва на цей календар перейшло ще 12 парафій. В Ужгороді маємо дві парафії, які святкують за новим календарем. Моє бачення календарної реформи – позитивне. Це є бажання наших вірників. Мене приємно вражає, що не тільки молодь це підтримує, але й старші люди ставляться до цього з розумінням, – розповів преосвященний владика Ніл Лущак, адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії.

Свято-Преображенська греко-католицька парафія м. Ужгород однією із перших у Мукачівській єпархії перейшла на Григоріанський календар.

Вірники розповідають, що всі разом підтримали такий перехід ще напередодні Різдва і ні разу про це не пошкодували.

– Божественна літургія, а також освячення пасок у нашій парафії відбувалося опівночі 9 квітня. Також освячували паски й під час недільного богослужіння. Ми відвідали святкову літургію вночі, – розповідає ужгородка Алла Мартинець. – Взагалі наша сім’я є постійними прихожанами цього храму. Тож, звісно, ми підтримали перехід на григоріанський календар і жодного разу про це не пошкодували. Я дуже зраділа, коли почула, що, ймовірно, вся Мукачівська єпархія перейде з 1 вересня на цей календар. Особливо у багатонаціональному Закарпатті відзначати такі великі свята всім разом – це дуже добре. Я вважаю, що це правильно.

Оскільки Закарпаття – край багатонаціональний, тут є добра традиція святкувати два Великодні. Чимало закарпатців із мішаних сімей відзначає католицький Великдень, а потім і православний чи греко-католицький.

– Ми вважаємо, що так правильно. У нас мішана родина, тому святкуємо два Різдва, два Великодні й не бачимо в цьому жодних проблем. Печемо паску, готуємо традиційні для Закарпаття страви і збираємося разом за одним столом, приїздять діти. Головне на такі великі свята, аби родина була разом, – розповідає ужгородка Ірина Коприва.

Особливого значення на Закарпатті віддають саме приготуванню до Великодня. Зазвичай у Чистий четвер закарпатські господині починають пекти паски – один з основних символів Великодніх свят. Крім того, Чистий четвер асоціюється з прибиранням власних домівок. Газди прибирають свої будинки та обійстя, бо наступний день – Страсна п’ятниця. В цей день закарпатці зазвичай йдуть до церкви, на службу Божу. Саме в цей день у церквах виносять плащаницю. Більшість старших людей стверджує, що в Страсну п’ятницю бажано нічого не їсти, а дехто не вживає їжі аж до неділі, поки не освятить у церкві кошики з харчами.

Субота перед Паскою – останній день Великого посту. Християни готують великодні кошики, щоб всією сім’єю піти до церкви на Службу Божу, освятити свої кошики і отримати благословення від священника на вживання освячених харчів.

На Закарпатті, особливо в селах і невеликих містах, ще здавна паски прийнято починати освячувати вночі із суботи на неділю.

Традиційно до святкових кошиків закарпатці кладуть пасочки, шовдарь, грудку, масло, писанки (яйця), ковбасу. Також заведено ставити в кошик пляшечку смачного домашнього вина.

Цікаво, що в деяких селах Хустського району у великодній кошик ставлять також відвареного або смаженого півня. Місцеві жителі обґрунтовують це тим, що нібито саме півень першим усьому світу сповістив, що Син Божий воскрес із мертвих.

Колись на Закарпатті до кошика також клали печеного баранчика. Люди вірили, що баранець гарантуватиме прихильність сил природи й оберігатиме їх від стихійних лих. Існує повір’я, що в ніч із суботи на неділю (коли Великдень) ніхто не має спати, тому що той, хто спить цієї ночі, проспить своє щастя.

У закарпатських селах ще збереглась наступна традиція. Після служби у церкві народ із кошиками в руках біжить якомога швидше додому. Вважається, хто першим прибіжить – в того буде файне господарство.

Перш ніж увійти до хати з паскою, пiд поріг стелили рушник чи гуню і ставали на них. Тричі вклонившись, промовляли: «Христос воскрес!» – стільки ж разів відповідали: «Воістину воскрес!» Після цього заходили до хати і ставили освячені великодні страви на стіл.

До цього часу за столом уся сім’я спочатку промовляє молитву. Споживання великодньої освяченої їжі починають із паски та яйця. Писанку чи крашанку розрізають: по шматочку на кожного члена сім’ї. Кожен має спожити свою частинку, щоб у родині панували любов і злагода. Лише після цього переходять до інших великодніх страв.

Цього року, коли в країні йде війна, майже кожен молитиметься про Перемогу. А також за наших захисників, які зустрінуть Воскресіння Христове далеко від рідних домівок, на передовій, на своїх бойових позиціях. Щоб вони повернулися додому до своїх родин.

Христина БІКЛЯН