Закарпатські господині у Вербну неділю долучилися до майстер-класу з писанкарства

Одним із підрозділів Благодійного фонду Pro Agricultura Carpatika стало новостворене Об’єднання господинь, яке у Вербну неділю зібралося в Угорському домі в селі Велика Добронь на Ужгородщині. Понад пів сотні учасниць майстер-класу з 13 населених пунктів Закарпаття ознайомлювалися з різноманітними техніками та традиціями писанкарства нашого краю.

На початку заходу голова БФ Pro Agricultura Carpatika Василь Гіді розповів, що Об’єднання господинь організували за ініціативою співробітників фонду. Адже з початком війни за відсутності чоловіків увесь тягар домашніх справ лягає на плечі жінок. Тож вирішили, що закарпатським угорським господиням буде легше пережити нинішні нелегкі часи, об’єднавшись та допомагаючи одна одній.

Ініціаторки створення Об’єднання господинь, яке почало свою діяльність із 12 членами: Наталія Сігеті-Шера з Малої Доброні, Беата Яворська із села Тисааґтелек та Єва Сані з Великої Доброні – ознайомили присутніх із планами. На їхню думку, потрібні заходи, де можна пізнавати, плекати й передавати народні традиції та звичаї. У перспективі жінки планують провести чимало різноманітних зустрічей, наприклад, улітку – для обміну методами консервації. Господині вже створили й групу в соцмережі Facebook.

У рамках заходу із великодоброньською технікою розпису пасхальних яєць учасниць майстер-класу ознайомила Єлизавета Товт. «Цю техніку у Великій Доброні ми застосовуємо вже понад 60 років. Я навчилася цього від мами. Беремо пивний лак, розчинений у спирті, та гарні яскраві анілінові барвники. Змішуємо їх. Спирт розчиняє фарбу й пивний лак, завдяки чому яйце стає блискучим. Серед візерунків є і ті, що зустрічаються в природі, і фантазійні. Традиційний доброньський візерунок квітковий: тюльпан, гвоздика, хризантема, фіалка. Розписуємо ще теплі яйця. Нині розписом яєць у Великій Доброні займається дедалі менше людей, але традиція все-таки ще зберігається», – розповіла майстриня.

«Ця справа потребує практики та фантазії», – додає Б’янка Мако, яка приїхала на майстер-клас із села Есень.

Єлизавета Ваш із Шаланок Берегівського району представила традиційну для регіону техніку розпису, яку перейняла від мами: «Ми використовуємо розтоплений бджолиний віск. За допомогою спеціального інструмента або гусячого пера наносимо його на яйце, яке може бути і порожнім, і звареним. Є типові шаланківські візерунки, що передавалися з покоління в покоління. Ми теж передаємо їх нашим дітям. Воскові візерунки на яєчній шкаралупі покриваються золотим або срібним пилом, що надає кольору. Ми використовуємо лише його, адже якщо фарбувати, то це вже буде не шаланківська писанка».

«Я спробувала три техніки, зокрема і доброньську. Сподобалися всі», – ділиться враженнями Марія Галас-Ковач із Саловки.

Лєна Балог та її чоловік Юлій, які приїхали із села Часлівці, представили поширену на Хустщині так звану «мереживну» техніку писанкарства. Жінка народилася в селі Копашнево, там ця техніка традиційна.

«Яйце слід видути зі шкаралупи та висушити її. Після цього спочатку малюємо на ній бажаний візерунок, а потім алмазним дрилем робимо крихітні отвори. Зачищаємо їх дерев’яною паличкою, затим фарбуємо яйце. Насамкінець покриваємо шаром лаку, щоб воно було гарним, блискучим і не бруднилося», – каже майстриня.

Цю нелегку техніку писанкарства спробувала, зокрема, Лівія Молнар із села Есень. «Зустрічаю таку техніку не вперше. Вона потребує чимало терпіння», – ділиться враженнями господиня.

Серед учасників заходу була і 9-річна Евеліна Біров, котра вперше спробувала розписувати яйця. Дівчинка малювала візерунки з великим терпінням, що привернуло увагу дорослих. Така наполегливість та завзятість сучасних дітей дозволяє нам сподіватися, що писанки не зникнуть з життя наступних поколінь.

Жолт Бадо/Badó Zsolt/Kárpátalja hetilap