Річницю початку Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років в Ужгороді відзначили виставкою живописця Павла Балли

З нагоди 175-ї річниці початку Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років у Генеральному консульстві Угорщини в Ужгороді 14 березня організували меморіальний захід, поєднаний із відкриттям виставки.

Присутніх привітала консулка Едіна Альбертне Шімон, а після виконання національної молитви угорців з промовою з нагоди національного свята виступив Генеральний консул Йожеф Бачкаї.

– Сьогодні ми відзначаємо національне свято, 175-ту річницю початку Угорської революції та визвольної боротьби, день, коли угорський народ, який прагнув свободи та незалежності, показав свою силу. Ми вшановуємо героїв революції та визвольної боротьби, їхні подвиги, пам’ять про них, бережемо їхню спадщину, підсумовуємо уроки історії.

1848 рік став переломним у долі угорської нації, межею між імперським гнітом і вільним національним, незалежним, самостійним майбутнім, розривом із пригнобленням, роком дій заради того, щоб угорська свобода не залишалася лише мрією, а стала реальністю. Свобода передбачає братерство і єдність, тому що люди можуть бути вільними лише разом. Тільки вільні громади можуть жити разом, спільно, а не одна проти одної, – наголосив дипломат.

Зазначалося, що 24 лютого 2022 року росія напала на Україну й відтоді триває війна, котра не тільки накладає свій відбиток на свята, але й визначає їх.

– З одного боку стоять ті, хто замість аргументів і переконання обрали зброю, з іншого – громадяни України, які обрали свободу, – свободу особистості та громади, заради якої готові віддавати навіть свої життя. Вони борються, тому що вірять у ту вічну угорську істину, котру й самі сповідують, що ніхто не може диктувати жодному народу, тим паче чужому, який спосіб життя обрати, яким шляхом іти, – наголосив Йожеф Бачкаї.

У його промові також зазначалося, що сотні тисяч біженців шукають прихистку від війни в Угорщині та по всьому світу.

– Вони шукають надію, вихід, рятують свої життя. Жінки та діти, бідні й багаті разом рятуються і вірять, що рано чи пізно зможуть повернутися на мирну батьківщину. У мирний час ми схильні думати, що війна, яку ми знаємо з історичних книжок, не може розгорітися знову. Але тепер розуміємо, наскільки крихкими є свобода та незалежність.

У такі часи ми бачимо й відчуваємо, що за свободу як ідею потрібно не тільки постійно боротися, її потрібно захищати й оберігати, – сказав Генконсул. Він також зазначив, що з нагоди національного свята ми згадуємо і національного поета, революціонера Шандора Петефі, національного героя, 200-річчя від народження якого відзначається цього року.

– Він означає для нас те, що Тарас Шевченко для України, адже в кожного народу є великий поет. А Петефі й Шевченко пов’язують угорський та український народи, пов’язують ті почуття, які виникають у нас у ці часи.

Вклонімося нашим героям, пам’ятаймо про них, черпаймо сили з їхніх подвигів, наслідуймо їхню цілеспрямовану співпрацю, яка й нині є такою необхідною, – резюмував Йожеф Бачкаї.

З нагоди 200-річчя від дня народження Шандора Петефі парламент Угорщини оголосив 2023-й роком національного поета. Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді організувало з цієї нагоди виставку тематичних робіт художника Павла Балли.

Засновниця та секретарка Об’єднання митців ім. Мігая Мункачі Андрея Фукс розповіла про живописця Павла Баллу (1930–2008), який колись був її вчителем малювання.

– Те, що він подарував ці картини Генеральному консульству було гарною ідеєю, адже, коли ми бачимо його роботи, то згадуємо про нього, про Петефі, про 15 березня та боротьбу за свободу. У цих полотнах є все: закарпатське, класичне, з угорським відтінком, вишукане, – зазначила Андрея Фукс.

Павло Балла працював у галузі монументального мистецтва та станкової графіки.

У 1945–1950 роках навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, де його вчителями були Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло та Андрій Коцка. У 1950–1956-х був студентом Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. З 1958 року працював педагогом Ужгородського училища прикладного мистецтва. Член Спілки художників України з 1968-го. У 1976–1980 роках очолював обласну організацію Спілки художників України. Протягом 1970–1980 років брав участь у закарпатських та кошицьких пленерах. Ініціював створення художньої галереї в селищі Пийтерфолво. З 2005 року – почесний голова Об’єднання митців ім. Мігая Мункачі. З іменем Павла Балли пов’язане і створення Пийтерфолвівського творчого табору. Із 1946-го брав участь у персональних та групових виставках.

Захід прикрасив тематичний виступ учнів Ужгородської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №10 з угорською мовою навчання ім. Габора Дойко.

Рядки пісні «Созат», яка прозвучала на завершення заходу: «Немає для тебе місця у великому світі, крім цього; чи б’є, чи благословляє тебе доля: тобі тут жити і тут вмирати» – перервав сигнал повітряної тривоги, яка пролунала втретє за цей день, що в декого викликало сльози.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap