Висока відзнака закарпатському єпископу

Днями колишньому главі Мукачівської римо-католицької дієцензії Анталу Майнеку вручили престижну нагороду – угорську премію Яноша Естергазі.

Нагадаємо: останній був лідером словацьких угорців у їх боротьбі за свою ідентичність, розвиток і примноження багатовікових традицій. За таку громадську активність його заарештували й депортували в Радянський Союз, де відправили в табори ГУЛАГу. В 1947-му смертну кару опальному діячеві замінили на довічне ув’язнення, а потім у зв’язку з амністією строк перебування в буцегарні замінили на 25 років. Та звільнення Янош Естергазі так і не дочекався: помер 8 травня 1957-го в мордовській в’язниці міста Міров.

Премію його імені присуджують особам, які вносять посильний вклад у розвиток угорської спільноти, її збереження, духовне зростання. Відзнаку колишньому закарпатському Владиці, який лише рік тому зрікся високого чину, вручили очільник Всеугорського товариства ім.Ференца Ракоці Чонгор Чакі та голова Комісії із присудження відзнак ім.Яноша Естергазі Арпад Мартейні.

Антал Майнек народився 18 листопада 1951 року в м.Сент-Ендре. По завершенні навчання в місцевій гімназії, служба в армії, а потім вступ до Будапештського університету, де здобуває диплом інженера з електроніки. Та юнак ще з дитинства мріяв стати священиком, регулярно відвідував богослужіння, співав у кафедральному хорі. Тому, здобувши вищу освіту не за омріяним фахом, приймає чернечий чин Святого Франциска і паралельно навчається в Естергомському теологічному інституті. Одного разу до нього підійшов провінційний настоятель і запропонував поїхати на Закарпаття, де, на його думку, досить слаба позиція римо-католицької церкви. Майнек погодився і ще із двома братами-францискіанцями у 1989 році прибув з місією до нашого краю.

“Мене вразили пустота в магазинах та великі черги за всім поза ними,- ділився враженнями Антал Майнек.- А ще в Чопі, після перетину кордону, – велика кількість військових.”

Почав проводити літургії у Виноградові та ще чотирьох церковних округах. Орендував квартиру в місті, бо римо-католицький монастир тодішня влада забрала під музей.

6 січня 1996-го Антала Майнека у Римі висвятили на єпископа, а через півтора року призначили Апостольським адміністратором Закарпаття. З 27 березня 1997-го – він єпископ-ординарій Мукачівської дієцензії, тобто глава римо-католицької церкви краю. Тут служив повних двадцять років, аж поки у 2022-му Папа Франциск не прийняв його зречення.

“Закарпаття стало для мене другою Батьківщиною, яку полюбив усім серцем,- зізнався в одному з інтерв’ю авторові цих рядків Антал Майнек.- Вивчив російську та українську мови, знайшов тут багато вірних друзів та послідовників. Господь єдиний для всіх націй та народностей. Дуже сподіваюся, що в цьому переконаються дедалі більше людей.”

Колишнього єпископа з високою відзнакою привітав держсекретар з національних питань угорського уряду Арпад Янош Потапі.

“Із приходом Антала Майнека на Закарпаття в регіоні почалося відродження католицької віри, повернення громадам відібраних костелів, побудова нових, яких зараз в області діє понад 90, єпископ став засновником Мукачівського ліцею св.Іштвана, на його рахунку ще безліч таких корисних починань,- зазначив політик.- Вийшовши на пенсію, церковний лідер продовжує свою благочинну місію, бере активну участь в різних соціальних програмах, розподілі гуманітарної допомоги, тісно співпрацює з іншими релігійними громадами.”

У промові після нагородження Антал Майнек запевнив присутніх, а через них усіх прихожан, що й надалі вірно служитиме Господу, пропагуватиме започатковані ним християнські цінності, докладатиме зусиль для досягнення якнайшвидшого миру, процвітання й благополуччя людей.

Микола Горват