Вшанування геніального Кобзаря в Берегові. Фото

У місті над Верке згадували річницю із дня народження поета, у столиці Угорщини – роковини смерті.

З’явився на світ маленький Тарас 9 березня 1814 року, а полишив його – 10 березня 1861-го. Йому було лише 47. Заслання і каторга, солдатська муштра, жахливі умови життя підірвали здоров’я генія. Все ж він встиг залишити нащадкам величезну літературну та художню спадщину.

Про це говорила на мітинку-реквіємі біля пам’ятника Шевченку в Берегові заступник голови міської громади Надія Ловга.

Присутні хвилиною мовчання вшанували  пам’ять бійців, що загинули в запеклій війні з російським агресором, захищаючи незалежність Вітчизни.

Начальник міського управління освіти та культури Едіта Баб’як вручила відзнаки переможцям конкурсу декламаторів поезії Тараса Шавченка.

Звучали також відомі пісні на слова поета у натхненному виконанні Людмили Огар та Катерини Вохменцової, камерного хору викладачів Берегівської школи мистецтв ім.Золтана Кодая (керівник Тетяна Горзов).

Лауреати згадуваного конкурсу у старшій віковій категорії Юліанна Алфелді (ліцей “Платан”) та Брігітта Бабяк (ліцей ім.Лайоша Кошута)  з почуттям інтерпретували незабутні твори Кобзаря, з якими брали участь у програмі.

Учасники зібрання оглянули й виставку робіт юних художників, які займаються живописом в Центрі позашкільної освіти. (Наставники Ярослава Катран та Валерій Пецко).  Експозиція теж була присвячена творчості та життєвому шляху Шевченка.

Представники влади, освітніх та культурних закладів міста, правоохоронних та військивих підрозділів, учнівська молодь, активісти громадських рухів поклали до підніжжя монументу генію української літератури та мистецтва вінки та букети живих квітів. 

У Будапешті представники української громади міста зібралися на площі Шевченка, де встановлено пам’ятник Великому Кобзарю. Про історію відкриття монументу розповіла присутнім голова Товариства української культури Ярослава Хортяні.

“Спочатку нам запропонували зовсім інший варіант пам’ятника,- згадує акивістка.- Проте, разом з тодішнім Послом України в Угорщині Дмитром Ткачем добилися, аби монумент був саме таким, яким бачите його сьогодні. Дух Шевченка й досі живе на цій площі, це відчуває кожен, хто приходить сюди, щоб вшанувати пам’ять невмиручого Кобзаря.”

Безсмертний “Заповіт” Шевченка виразно продекламувала викладачка одного з навчальних закладів Будапешта Лілія Гендик.

Настоятель української греко-католицької громади  Будапешта о.Дам’ян разом з усіма помолилися за упокій Поета, нетлінність його безсмертних творів.

“Нам потрібна його нескорена воля, любов до неньки-України, незламність у боротьбі за її незалежність,”- акцентував священик. 

Директор української національної школи у столиці Угорщини Вікторія Бернат говорила про актуальність поезій Кобзаря сьогодні, коли в Україні триває кривава війна. 

“Його слова “Борітеся – поборете…” й нині закликають до рішучих дій проти агресора,- наголосила виступаюча.- Творчість генія української літератури підносить і стверджує наш дух, віру в остаточну перемогу, які так потрібні кожному з нас.”

Тимчасово повірений у справах України в Угорщині, уродженець Закарпаття  Іштван Балог теж акцентував на цінності спадщини Кобзаря і в наш час, його заклики спонукають до витримки, незламності, любові до своєї Вітчизни. Свою промову дипломат закінчив патріотичним гаслом “Слава Україні!”

Лунали на площі також мелодії пісень на слова генія “Реве та стогне Дніпр широкий”, інші.

Керівник зовнішньополітичного відомства нашої держави в Будапешті, представники української інтелігенції столиці Угорщини, активна громадськість та молодь поклали до підніжжя монумента живі квіти та вінки з національною символікою.

Акція завершилася виконанням Державного гімну України.

Микола Горват