Закарпатець про Австралію: кенгуру їдять, як у нас свиней, а за неявку на вибори – штраф

Життя в далекій екзотичній країні з багатою рослинністю та розкішним тваринним світом, із аборигенами на вулицях та найсучаснішими благами цивілізації здається казкою. Але не для всіх. Закарпатець Іван Петрик живе в Австралії вже більше 15 років. Виїхав він у країну-материк ще школярем разом із батьками. Зараз йому 28. На чужині хлопець уже почувається своїм, знайшов роботу, друзів і поділився з «Карпатським об’єктивом» цікавими моментами свого життя у Канберрі.

Поліцейський заробляє від 70 тисяч доларів на рік

Рідну мову Іван не забув, хоч і зараз думає англійською. Каже, що найяскравіші дитячі спомини все одно залишилися в Ужгороді.

«Адаптація у мене була дуже складною. Я залишив домівку і товаришів та поїхав фактично в нікуди. Хоч був іще малим, але розлуку з різним краєм переніс навіть важче за батьків. Хоча мову досконало вивчив уже тут. Наразі навіть думаю англійською. Але коли одружуся, неодмінно вчитиму дітей української, закарпатським словам… Вдома ми буваємо приблизно раз на два роки. Це завжди – дуже емоційні миті, які щоразу вкарбовуються в душу. Бабуся досі живе в Ужгороді і їхати нікуди не хоче, стверджує, що їй у своїй квартирі найкраще у світі», – зізнається «Карпатському об’єктиву» закарпатець.

Виїхати до Австралії на постійне проживання у ті часи було дуже складно, а знайти себе на чужині – ще складніше.

«На документи батьки чекали років 7. Дуже раділи, коли ми нарешті спакували валізи. Однак реалізувати себе мій батько, історик за фахом, там не міг. Працював на заправці, вчився з нуля, а зараз є менеджером у туристичній компанії. Мама так і не працює. Я – поліцейський. Мені дуже подобається моя робота. Ми належимо до Британської Співдружності, тому в нас правоохоронні органи ідентичні англійським аналогам. Мовою спілкування є англійська. Заробітна плата у рядового співробітника – від 70 тисяч австралійських доларів. Коли людина дослужиться до певних рангів, може бути і 100, і 200 тисяч. Я маю 120 тисяч на рік. Про таке, як хабарі поліції тут не те що не говорять, а навіть не думають. Якщо хтось скоїв якісь протиправні дії – несе за них відповідальність. Рівень злочинності у Австралії досить низький. Вулиці патрулюються рідко, громадяни майже не переступають закон, бо штрафи високі», – наголошує Іван.

За словами колишнього ужгородця, батько постійно розповідав йому про те, як на Закарпатті населення любить ігнорувати вибори. У Австралії ж такого взагалі немає!

«Тут отримав громадянство – іди на дільницю, коли є вибори. Інакше – плати штраф. Він невеликий – 20 доларів, але порушити закон ніхто не наважується. Австралійці чемно голосують і роблять власний вибір. Вибори насправді чесні і демократичні. Думаю, якби в Україні були за політичну байдужість штрафи – люди б так само бігли на дільниці! Як на мене, це правильно, бо треба бути патріотом своєї країни і вболівати за її майбутнє», – переконує він.

М’ясо кенгуру нагадує курятину

Кенгуру у Австралії справді багато… і це – не міф, але будь-яких тварин захищає закон.

«Кількість кенгуру у Австралії у 2,5 разів перевищує кількість населення. Ці тварини є національним символом. Але… австралійці ними не лише милуються… їх їдять, як українці свинину. Проте найчастіше м’ясо йде на експорт, місцеві його не надто люблять. Хоч замовити кенгурятину можна будь-де в ресторані, чи купити в супермаркеті, вона найбільше цікавить туристів. На смак м’ясо нагадує курятину, лише трохи жорсткіше. На дорогах кенгуру багато і далекобійники часто їх збивають. Але за навмисне вбивство кенгуру можна на 5 років опинитися у в’язниці, або ж сплатити штраф у розмірі 22 тисячі австралійських доларів. Взагалі тут за жорстоке поводження з тваринами потрапити до в’язниці дуже легко. Штрафи зазвичай високі. Є закон, скажімо, який забороняє власникам, яких хоч раз «застукали» за знущанням над чотирилапими, довічно утримувати домашніх улюбленців», – переконує Іван Петрик.

За словами хлопця, Австралія – дуже багата на унікальних тварин, та всі з них є безпечними.

«Якщо милі ему та кенгуру, що зображені на австралійському гербі і є гордістю країни, дуже мирні створіння, то тут чи не найбільше у світі отруйних змій та павуків. Змій настільки багато, що вони можуть заповзти у будинок, сховатися під подушкою, у шафі, зачаїтися в унітазі, або ж десь у салоні автомобіля, під капотом… будь-де. Якщо господар виявив поблизу плазуна, телефонує у відповідну службу. Сам нічого не робить! Просто чекає! Є спеціалісти, які відловлюють змій. Потім плазунів обстежує ветеринар і їх, якщо вони здорові, одразу відпускають на волю. Якщо ж хворі, спочатку лікують. У Австралії живе 17 видів найбільш отруйних змій у світі, але нікому не приходить у голову їх вбивати, калічити, якщо випало на долю зустрітися! Тут хороша медицина, є сироватки, протиотрутні препарати і з 1979 року від укусу ядовитої змії не померла жодна людина! Не скажу, що всі місцеві дуже таки гуманні, але відповідальності боїться кожен! Тому тварин не чіпають! На вулицях у нас, як в Ужгороді голуби, всюди літають папуги. Вони дуже галасливі, але гарні, бо різнокольорові. Коалу дехто тримає, як домашнього улюбленця. Але радості від того мало, бо ці лінивці лише їдять та сплять. Загалом у Австралії мешкає понад 200 видів тварин, більшість із яких є унікальними! Є тут і крокодили, і акули. Якщо в Ужгороді живуть білі лебеді, у Австралії найбільше чорних. Загалом тут багато екопарків і багато цікавих тварин можна побачити тільки там, бо в дикій природі зустрітися, наприклад, із собакою дінго практично нереально», – зізнається Іван.

Також він розповідає, що рослинність у Австрії дуже розкішна, є багато евкаліптів, пальм, деревоподібної папороті.

«Із цікавого, що можу пригадати, так те, що тут дерева часто скидають не листя, а кору. Австралія – дуже спекотна, тож рослини змушені були підлаштуватися під клімат. Близько половини території займають пустелі. А в евкаліптовому лісі не так темно, як у наших Карпатах, а навпаки – світло. Є ще незвичне дерево – ксанторея. Його називають «чорним хлопчиком», бо здалеку нагадує маленького аборигена. Стовбур у нього невисокий, а нагорі видніється жмуток кілок із листям. Що ж стосується власне аборигенів, корінних австралійців, то свого часу англійці їх сильно поневолювали, через що зараз їм виплачують репарації. Тож більшість із них із цього й живуть, ніде не працюють. Але їх залишилося дуже мало, трохи більше 3% населення. Дехто з них ще й жебракує дехто полюбляє алкоголь. Але люди ці тихі, законослухняні, нікого не кривдять», – каже Іван.

У Австралії є свій аналог китайської стіни

Як КНР має Великий китайський мур, так у Австралії є своя унікальна стіна.

«Найдовша у світі стіна після китайської – австралійська! Називається вона «Собачий паркан». Звели її, як фортифікаційну споруду, аби захистити від собак дінго стада овець. Довжина паркану – 2614 кілометрів. Він ділить Астраю навпіл. Огорожа не кам’яна, а сітчаста. Почали її ставити ще в 1880 році, а закінчили через 5 років. Потім ще кілька разів вдосконалювали, лагодили», – каже закарпатець.

Є у Австралії і своя Говерла, навіть більше – священна гора – Улуру.

«Це – не високе узгір’я, але для корінних австралійців воно має дуже велике значення. Улуру – священна гора аборигенів. На неї навіть заборонено сходження. Її висота – всього 335 метрів. Малюнки, які покривають стіни печер, для аборигенів мають ритуальний зміст. Це – як у нас церква з іконами. Кажуть, що горі 700 мільйонів років і вона настільки дивна, що може змінювати колір. Підтвердити це не можу, бо був там і нічого подібного не помітив. Але чужі надбання шаную і до гори ставлюся з повагою», – наголошує Іван.

Ще одним сакральним місцем Австралії наш земляк називає Великий Бар’єрний риф.

«Екскурсія до рифу коштує трохи більше 100 доларів. Утім така мандрівка варта всіх грошей світу! Можна разом з інструктором пірнути і побачити всю цю красу під водою. Великий Бар’єрний риф – найбільша у світі система коралових рифів, яка, на жаль, помирає. Площа рифу – майже 350 тисяч кілометрів. Деякі рифи перетворилися на коралові острови. Цій красі близько 18 мільярдів років. Там живе більше 4 сотень видів коралів. Рифи кольорові – жовті, коричневі, червоні, білі, оранжеві, лілові… Навіть важко підібрати слова, аби описати цю красу і велич!» – зізнається хлопець.

Чим ще цікава Австралія

Австралія – країна з високим рівнем життя. Особливо вражають ціни на нерухомість.

«Далеко не кожна людина може собі дозволити купити хату чи квартиру. Більшість орендують. Наприклад, у Канберрі будинок може коштувати від 900 тисяч доларів. Вартість оренди – в межах 4-5 тисяч на місяць. Ціни на продукти також високі. Наприклад, кілограм білого рису потягне на 53 долари, а за 12 яєць треба заплатити 88 доларів. Кілограм сиру – 182 долари, яловичини – 300 доларів, курятини – 200. Кілограм звичних нам яблук – 80 доларів, бананів – 60. Помідори – майже 100 доларів за кілограм, картопля – 60, цибуля – 50. Вдома дуже мало хто готує. За 300 доларів можна смачно поїсти у ресторані. Наголошу, що мова йде не про американські, а австралійські долари. 1 наш долар – це 25 українських гривень і 0,68 доларів США», – розповідає Іван Петрик.

Також у Австралії є не лише залізниця, але й автопоїзди і вони рекордно довгі.

«Автопоїзди для Закарпаття – явище незрозуміле. Пригадую своє здивування, коли вперше побачив тягач із багатьма причепами. Їх може бути більше 70. Це – така собі довжелезна колона, яка перевозить вантажі різних компаній пустелею. Часто водіями-далекобійниками є жінки. Крім того, серед цікавинок можу назвати те, що сюди суворо заборонено ввозити продукти харчування, хутро, дерев’яні та шкіряні вироби. Таким чином закони спрямовані на захист місцевих виробників та місцевої екології», – заявляє закарпатець.

Загалом життям у Австралії Іван задоволений і каже, що країна дуже прогресивна, щоправда, до всього потрібно доволі довго звикати… особливо непросто після закарпатської кухні переключитися нашим землякам на нове екзотичне меню.

Марина АЛДОН