Пам’ять Міклоша Гаранґозо вшанували виставкою у Виноградові

Нині вже покійний Міклош Гаранґозо продовжує жити з нами у своїх роботах. Галерея ім. Імре Ревеса у Виноградові вшанувала його пам’ять 29 грудня ювілейною виставкою, адже 16 грудня художнику виповнилося б 85 років. Війна, яка триває в країні, позначилася і на виставці: ще до початку відкриття експозиції вимкнули електрику, тож виставковий зал освітлювали лише сонячне світло та акумуляторні лампи.

На початку заходу присутніх привітала власниця галереї Марта Товт. Вона, зокрема, відзначила, що Міклош Гаранґозо вмів достовірно відобразити закарпатський селянський побут, його звичаї та будні, а також стосунки людини з природою. І чимало його картин можна охарактеризувати як етнографічні дослідження. На його картинах зображені, зокрема, русинка у народному вбранні, варіння леквара в мідному казанку, друзі, які попивають вино, селянський світ, якого вже немає, адже ми вже не побачимо волів, запряжених у вози. Відтак Марта Товт коротко представила життєвий шлях Міклоша Гаранґозо. За її словами, художник любив малювати змалку, але став плідно працювати лише після служби в армії. З 1961 року він регулярно виставляв свої картини, а в 1968 році закінчив Академію мистецтв імені Крупської в Москві. На його творчість вплинули кілька закарпатських художників: Іштван Кутлан, Гаврило Глюк, Йосип Бокшай, Антон Кашшай, Андрій Коцка, Золтан Шолтес, Шандор Петкі, Анна Горват. Протягом 1976 – 2004 років відбулося багато індивідуальних виставок художника, зокрема, у рідному селі Шаланки, а також у Виноградові, Берегові, Ужгороді та в Угорщині. Крім того, з 1961 до 2012 року брав участь у багатьох колективних виставках у Виноградові, Берегові, Ужгороді, Києві, Москві, Угорщині. Нагороджений численними відзнаками.

Син художника, греко-католицький священник Міклош Гаранґозо молодший під час виступу розповів, що його батько бачив красу в простоті, які чудові речі криються в невимушеності сільського життя, а також помічав красу наших краєвидів.

Берегівський колекціонер Ласло Ковач, у свою чергу, зазначив, що Міклош Гаранґозо багато чого навчився у видатних закарпатських живописців і виробив власну манеру малювання. На жаль, він дуже рано відійшов у вічність, він міг би ще творити, але все одно залишилося багато картин, які знаходяться в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, а також у приватних колекціях.

Присутніх привітав і консул Угорщини в Берегові Матяш Сюреш, який, зокрема, відзначив плідну співпрацю між дипломатичною установою та виноградівською галереєю.

А письменник, журналіст, історик Дьордь Дупка, пригадуючи Міклоша Гаранґозо, з яким він підтримував дружні зв’язки, згадав про розвиток творчості художника та саму комуністичну добу, в якій він прожив більшу частину свого життя. За його словами, кар’єру митця визначило те, що він народився в селянській сім’ї, і в багатьох своїх творах відобразив мотиви, які жили в ньому з дитинства. Його першим майстром був Іштван Кутлан, художник і вчитель із Фанчикова, котрий заснував школу живопису в селі. Великий вплив на нього мала і художниця Анна Горват. Дьордь Дупка зазначив, що то була дуже складна епоха для митців. Заробити на життя можна було, лише малюючи заводи, робітників, тобто, слід було відповідати панівному художньому стилю соціалістичного реалізму. Міклош Гаранґозо теж був змушений це робити, водночас, малював і картини близького йому сільського життя. Після зміни режиму його підтримав тодішній очільник Закарпатської організації Національної спілки художників України, і багато його картин потрапили у Пийтерфолвівську галерею.

«Хоча Міклоша Гаранґозо вже немає з нами, його роботи залишаються тут, і ми можемо схилити голови перед його мистецтвом», – підсумував Дьордь Дупка.

Відкриття виставки прикрасив спів викладачки Новоселівської філії дитячої школи мистецтв та творчості угорського народу «Туліпан Танода» Лівії Баторі, котра виконала в’язанку народних та різдвяних пісень.

Виставка робіт Міклоша Гаранґозо триватиме у виноградівській галереї протягом місяця.

Lajos Mihály/Kárpátalja hetilap