Замість котла – піч-буржуйка та свічковий обігрівач: як гріються цієї зими закарпатці

Зима на Закарпатті в цьому році доволі складна. Через перебої зі світлом люди не мають можливості нормально обігрівати помешкання, адже більшість котлів не працюють без електричної енергії. Також без електрики «замовкають» безбашенки, що качають воду… Тим не менше, у відчай наші земляки зовсім не впадають і придумають власні способи, як жити навіть у екстремальних умовах у затишку та теплі.

Із такими винахідниками й поспілкувався «Карпатський об’єктив».

Обігрівач для квартири своїми руками

Звісно, у питанні опалення простіше тим, хто живе у приватному секторі, бо можуть встановлювати хоч якісь альтернативні засоби для підігріву помешкання. У квартирах складніше, але аби не замерзнути наші краяни теж придумають цікаві винаходи.

Петро Світлик із Мукачева у своїй квартирі має свічковий обігрівач. Змайстрував його чоловік власними руками.

«Для цього достатньо взяти три різні за величиною горщики для квітів, скласти їх один у інший, з’єднати поміж собою металевою гайкою. Під горщики треба поставити цеглу, а зверху на неї – свічку. Запаливши її, в приміщення одразу прочне надходити тепло. Замість керамічних горщиків можна взяти металеві бляшанки з-під паштетів чи котячого корму, вони обігріватимуть кімнату ще краще. Свічок можна взяти не одну, а декілька. Так буде набагато тепліше», – розповідає «Карпатському об’єктиву» чоловік.

Аби не трапилося нещастя і помешкання не загорілося, такий «камін» закарпатець радить встановлювати не на підлозі, а на металевій поверхні, наприклад, на листі бляхи.

«Звичайно, простих свічок для обігріву ви не накупуєтесь. Тому можна зробити окопні своїми руками. Для цього треба взяти жерстяну банку. Нарізати на смужки за висотою банки картонні смужки. Їх скручуємо вручну. Заповнюємо ними баночку. Гніт (фітиль) також виготовляємо з картону. Заливаємо парафіном, який попередньо треба розтопити. Така свічка даватиме тепло щонайменше три години. Горіти буде вся її поверхня, не лише гніт. Загасити можна або накривши зверху тарілкою, або перевернувши свічку. Не слід дмухати на окопні свічки! Ви можете лише спричинити таким чином пожежу! Додам, що окопні свічки і краще гріють за звичайні, і довше горять, і дешевше обходяться!» – наголошує пан Іван.

Буржуйка та автомобільний генератор рятують і від холоду, і від темряви

Мешканці приватних будинків нині почали згадувати дідівські поради і ностальгувати за кахельними пічками. У декого вони досі залишилися. Але про них «Карпатський об’єктив» розповість іншим разом) А найбільш винахідливі або купують буржуйки, або самі майструють їх і встановлюють у будинках, аби отримати посеред зими оміряне тепло.

«Буржуйку я придбав. Наші хлопці роблять їх для бійців на передову. Тобто вона саморобна, але змайстрована не моїми руками. Колись у нас у передмісті була дача і там схожа стояла, залишилася від попередніх власників. На жаль, дружина захворіла і дачу 8 років тому довелося продати. Дуже шкодую, що ту пічку не забрав, вона була стара, але дуже потужна. Деколи ми там бували з родиною взимку і розпалювали її. Спека в хатинці стояла страшенна. Пічка краще гріла, ніж наш газовий котел», – переконує Віктор Росоха з Хуста.

За словами чоловіка, саме та, перша буржуйка, і надихнула його зараз шукати чавунну пічку для порятунку від холоду.

«Коли немає світла, я ставлю в одній із кімнат акумулятор. Він дає світло, але від нього не працюють електричні прилади. Котел – у тому числі. Часті вимкнення електрики змусили мене шукати вихід. Проблема була в тому, що пічку треба було приєднати до димаря і для цього довелося «лупати» стіни. Але в даному випадку головне, щоб діти не замерзли, не захворіли. Встановити буржуйку допоміг друг. Без нього я б не впорався, бо нічого не тямлю в таких речах. Потім він же заштукатурив «розбомблену» стіну, побілив її… Тепер пічка стоїть у тій же кімнаті, де встановлюю акумулятор. Тому коли вимикають світло, усі збираємося там. І видно сину з донькою домашні завдання робити, і тепло всім. Поки що для мене це є найбільш оптимальним виходом. За пічку дав небагато – 2 тисячі гривень. Магазинні коштують дорожче – від 4 тисяч», – каже закарпатець.

Інша справа, що в буржуйку потрібно щось і підкидувати, аби там горіло…

«На жаль, влітку нормально не запасся дровами, не думав, що так буде. Тож довелося закупити паливні брикети. Заплатив 12 тисяч. Тепловіддача від них добра. Думаю, до кінця зими вистачить, якщо відключення не будуть дуже частими. Якщо ж ні – доведеться ще докупити. Та, на жаль, зараз вартість зросла… Правду кажуть, що сани потрібно готувати влітку. У будь-якому разі не замерзнемо. Дехто зі знайомих, що також встановили буржуйки, палять там весь непотріб, усе практично побутове сміття. Але це сильно димить і потім у кімнаті дуже неприємний запах. Раніше газу ні у кого не було і жили якось люди! Просто ми звикли до цивілізації, нам важко через це… бо після доброго до поганого підлаштовуватися не хочеться зовсім. Утім це все тимчасово. Ні війна, ні зима – не вічні!», – оптимістично розмірковує Віктор Росоха.

Пічка з цегли добре гріє

Експериментувати з опаленням закарпатці вміють добре, адже життя зробило наших людей і витривалими, і вигадливими.

Пенсіонер із Тячівщини Василь Данча змайстрував собі «буржуйку» не із заліза, а з цегли…

«На зиму ми перебралися жити у літню кухню. Там менші приміщення і їх можна легше обігріти. Газовий котел працює від світла. Утім на зиму я добре запасся дровами. Маю родича лісника, він допоміг закупити. У попередні роки літня кухня обігрівалася від світла, електричними камінами. Зараз це – нереально, бо електрику вимикають часто. Та в мене руки ростуть із того місця, з якого й потрібно справжньому чоловікові! Я собі змайстрував пічку з цегли», – каже він.

Цегляна буржуйка, як переконує закарпатець, обігріває дві кімнати, кухню і коридор.

«Кімнатки невеликі. Але там вільно можемо жити ми з дружиною, син із невісткою та двоє онуків. Разом – шестеро людей. Тісно, але тепло і затишно. Я спокійний, що малі не застудяться. На генератор грошей не маю, але в темряві також не сидимо. Ми купили світлодіодні лампи, які вдень самі заряджаються від сонця… Вішаємо їх на люстри і всюди світло, як удень», – стверджує пан Василь.

Дійсно… наші люди ніде не пропадуть! Їм не страшні ні холод, ні темрява!

Піч Франкліна: трохи з історії буржуйки

Насправді сьогоднішні буржуйки – не сучасний винахід і є вони фактично зовсім не буржуйками, як ми їх називаємо досі. Це – пічки Франкліна. Бенджамін Франклін був одним із «будівничих» США, співатором Декларації незалежності Сполучених Штатів, ученим, винахідником, дослідником. Саме він придумав Пенсільванський металевий камін, як би він заслужено мав називатися сьогодні, у 1742 році. А в 1770 році вдосконалив його. Для пічки використовував чавунний котел невеликого розміру.

На ідею створення економного обігрівача з великою тепловіддачею його підштовхнуло те, що старі британські печі, якими користувалися у США в ті часи, гріли, як кажуть, повітря. Тобто через металеву трубу були великі енерговитрати.

Аби популяризувати свій винахід, він написав про пічку розлогу і цікаву статтю, де змалював її переваги. А газетам американці дуже довіряли і довіряють досі. Тож уже за кілька років Пенсільванський камін став популярним не лише у Америці, але й у всій Європі.

Потрапила пічка Франкліна і до царської росії. Але придбати її могли собі дозволити лише еліти. Більше того, привласнивши чужий винахід, росіяни почали навіть самі виготовляти подібні печі. Але після жовтневого перевороту у 1917 році багатіїв революціонери почали виселяти з будинків, при цьому називаючи їх буржуями. Логічно, що в заможних людей у оселях були печі Франкліна. Тож Ленін і компанія прозвали американські пічки буржуйками…

Так назва дійшла і до нас. На жаль, вона сильно закріпилася, хоча є абсолютно несправедливою.

Марина АЛДОН