Взуття на дротах. Для чого закарпатці вішають кросівки на електричні кабелі

Чи не кожен із нас хоча б раз у житті бачив на електричних дротах взуття. Уже не далеко не перший рік час від часу на певних вулицях різних населених пунктів Закарпаття можна помітити закинуті на дроти черевики чи кросівки.

Що це означає? Хто це дробить і для чого? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив.

Кросівки – це сигнал?

На вулиці Августина Волошина в Хусті на дротах «красуються» чиїсь старі кросівки. Вони висять там уже близько пів року.

Про це «Карпатському об’єктиву» повідомили читачі.

Ми перевірили інформацію і нам справді вдалося їх побачити.

«Вони практично нікому не заважають, утім є одне «але», – зізнається хустянка Мирослава Василинець. – Кажуть, що таким чином «ділки» позначають місця, у яких ведеться торгівля наркотичними засобами. Колись у іншому районі міста на дротах завжди висіло взуття і всі знали, що там дійсно живуть люди, які продають заборонені речовини. Два роки тому людина, яка торгувала «наркотою» померла і з того часу я жодного разу там не бачила на електричних кабелях взуття. Тому переконана, що це не гіпотеза, а правда. Наразі неподалік скверика, який у народі називають «бомжик парком» через те, що там колись на лавицях ночували безхатьки, а зараз збираються «поціновувачі оковитої» уже більше шести місяців як хтось закинув на дріт кросівки. Переконана, що не просто так. Із одного боку вулиця людна, нею постійно ходять студенти і вони могли «пожартувати». Але з іншого, місце насправді є сумнівним і правоохоронцям, як на мене, варто б зайнятись перевіркою. У нас усіх є діти і ніхто з батьків не хоче, аби їхнє чадо втягнули у наркоманію».

Чи дійсно взуття на дротах сигналізує про небезпеку?

Як розповів «Карпатському об’єктиву» заступник начальника Хустського відділу поліції Євген Горзов, на місці, де висять кросівки справді є парк, де збираються любителі випити, утім щодо наркоманів повідомлень не надходило.

«Обов’язково перевіримо інформацію, – запевнив він. – Дійсно… місце, де висять кросівки на вулиці Волошина є доволі проблемним».

У свою чергу, ми також звернулися до електриків, які час від часу змушені «боротися» з подібними випадками, знімаючи з електричних дротів взуття і поцікавились, чи не створюють такі дивацтва проблем у їхній роботі.

«Це – не перший випадок, – заявив Іван Рущак. – Час від часу доводиться з електричних кабелів кросівки. Переважно вони старі і поношені. Однак така поведінка є вкрай небезпечною і необміркованою. Варто не лише задовольняти свої забаганки, розважатися, але й подумати про те, що може статися коротке замикання, можуть бути пошкоджені кабелі. Тому закликаю усіх такого ніколи не робити. Якщо комусь хочеться гострих яскравих вражень, можна придумати більш законний спосіб повеселитися. Тим більше, що у державі війна і зі світлом зараз маємо серйозні проблеми. Нікому ж не хочеться зайвий раз, аби хтось сидів вечорами у темряві! Адже закидають взуття не лише на кабелі вуличного освітлення, але й на такі, які дають струм до домівок споживачів».

Які ще є версії щодо взуття на дротах?

Не секрет, що серед молоді є звичка таким чином позначати нові місця, у яких вони побували.

Тому ми вирішили поспілкуватися з представницею молодіжного середовища Хуста Ангеліною Вовканець.

«Кросівки на дротах – не українська традиція. Вона прийшла до нас із Америки. Дійсно є версія, що таким чином дилери позначають свої притони. Більше того, за кольором взуття і навіть за їхнім фасоном, кажуть, що можна визначити, який саме тип наркотиків продають. Також є версія, що вуличні банди за допомогою такої хуліганської витівки позначають свої межі. Але про якісь угрупування сумнівного характеру у Хусті мені не відомо нічого. Є ще версія, згідно з якою взуттям на електричних кабелях «відзначають» місця чиєїсь смерті. Але в даному випадку це не може знайти підтвердження, бо хоч вулиця Волошина є центральною і тут інтенсивний рух транспорту, та саме поблизу тих кросівок аварій зі смертельними наслідками я не пригадую. Крім того, бачила раніше кросівки взагалі у пішохідних зонах», – запевнила дівчина.

За її словами, традиція закидати кросівки на дроти має свою назву і називається вона «шурити».

«Від англійських слів «взуття» і «графіті» з’явилося поняття «шурити», тобто позначати за допомогою кросівок певне місце. У минулому у США темношкірі афроамериканці таким чином влаштовували прощання з кросівками, коли вони відслужили своє. Найчастіше це робили представники музичних культур, наприклад, репу, або спортсмени – баскетболісти. Саме так вони демонстративно виставляли взуття на загальний огляд. Це було ніби вуличним графіті. До кросівок вони ставилися з особливою шаною, як до символу свого успіху, перемог. Ця традиція згодом поширилася на інші країни. Але її зміст із часом змінився. У кожній державі взуття на дротах може мати різне значення. Часом у нас подібне явище просто може бути виявом хуліганства, не більше. Або ж іще спробою повторити побачене у фільмах. Однак злодіям це тільки на руку. Деякі «спритники» раніше вдавались до подібних дій, аби створити коротке замикання і вкрасти дроти. У кабелях є кольоровий метал. Однак останнім часом таке вже відійшло в минуле», – наголошує закарпатка.

Яке значення ще мають підвішені до дротів кросівки?

Аби знайти відповідь на це питання, довелося пошукати інформацію в інтернеті.

Виявляється, підкидуючи взуття вгору до тих пір, поки воно не зачепиться за дріт, молодь навіть може намагатися просто створити «салют». Спричинивши коротке замикання, електричні дроти можуть «заіскритись». У даному випадку не йдеться про якісь спроби скоїти крадіжку. Утім такі діє є також протизаконними!

Дехто ж, закинувши кросівки на дроти, відзначає важливі події у житті. Скажімо, закінчення навчального закладу, або демобілізацію, зміну роботи або ж місця проживання.

Є ще одна цікава версія. До речі, досить романтична… Взуття на дротах може означати розрив стосунків. Тобто, якщо когось кинула кохана людина, той, кого спіткала така невдача, таким чином сповіщає перехожим про втрату. Або ж навпаки – за допомогою кросівок щасливчики діляться з іншими звісткою про своє одруження, народження дитини.

А що означають закинуті на дроти кросівки у різних країнах світу?

У Африці – це знак протесту. Колись бідні країни потрапили під протекторат США. Найбільш вбогі верстви населення американці забезпечували одягом та безалкогольними напоями, однак не їжею. Тому аби висловити своє невдоволення, африканці вирішили позбавитись «гуманітарних» речей і почали кидати в «повітря» дармові кросівки, найчастіше «відправляючи» їх на лінії електропередачі.

У новій Зеландії до взуття на дротах поставилися з посмішкою. Там із цього виду розваг навіть влаштували щорічні змагання.

А от у Іспанії ритуалу приписують магічні якості. Там таким чином після посушливих сезонів намагаються накликати дощі. Звісно, у це в сучасному світі мало хто вірить, але люди кажуть, що «метання» взуття для них є цікавим дозвіллям.

У Венесуелі відправляють кросівки на дроти, коли людині дуже самотньо. Там вірять, що чим вище вдасться закинути взуття, тим скоріше у житті з’явиться кохання. Гарячі південні американці без любові просто не уявляють свого життя. Тому й традиції там пров’язають передусім із особистим щастям…

У Колумбії, що межує з Венесуелою, хоч і більшість населення є християнами, та взуття на електричних кабелях там розцінюють як можливість зцілити у дитини якусь недугу. Незрозуміло, чи є там шамани, які цим займаються, але пояснення звички для нас звучить досить чудернацьки.

А от у Гватемалі традиція є більш раціональною. Там переконані, що закинувши кросівки на дріт, можна відігнати кажанів, адже у сутінках вони перелякаються незрозумілого предмету і для польотів обиратимуть інші напрямки.

Як би там не було, та взуття на електричних кабелях на Закарпатті таки є… І їх закидають не лише на дроти, але часом і на дерева. Й побачити таку «картину» можна навіть у лісах. Робить це переважно молодь… Утім традиція передається із покоління в покоління і подібним чином «розважаються» все молодші й молодші мешканці нашого краю.

Марина АЛДОН