У Берегові буде музей відомої мисткині

Розмови про його спорудження точилися десятиліттями. Спочатку йшла мова про відкриття такого закладу в будинку на вул.Фабричній, де мешкала майстриня, потім (після її смерті у жовтні 2005 року) мали намір створити його в кімнатах багатоповерхівки на вул. Шевченка, куди переселилася жінка. Зрозуміло, жоден з варіантів не був придатний для цього. Тепер, здається, що мрія багатьох поціновувачів таланту Ганни Горват починає реалізовуватися. З ініціативи благодійного фонду імені Міхая Мункачі, ще одного видатного митця нашого краю, нещодавно в місті над Латорицею відкрили Угорський дім, що носить його ім’я.

“А зараз завершуються оздоблювальні роботи будівлі в Берегові, де плануємо розмістити музей знаної місткині Ганни Горват, – каже Карпатському об’єктиву голова БФ Йосип Торпої. – Це буде гідний дарунок до 98-ліття художниці, скульптора, медальєра, ім’я котрої вписано золотими літерами в історичну спадщину нашого краю”.

Народилася Ганна 5 листопада 1924 року в сім’ї залізничника. У дитинстві часто хворіла. Що ж залишалося прикутій до ліжка дівчинці? Слухати музику, читати і малювати. Малювала в основному з уяви, фантазії, переносячи на папір свої потаємня мрії, бажання, бачення навколишнього світу, предметів природи, людей, образи, навіяні музикою.

“Творила, як правило, з пам’яті, – розповідала колись мисткиня.- Ось побачили десь, скажімо, цікавий образ, закарбувала його собі в пам’яті, а вже потім намагалась відтворити чи то на папері, чи то у глині, чи в якійсь іншій формі”.

Після завершення навчання в Берегівській гімназії, працювала на залізничній станції, а з 1946 року – в кахельному цеху місцевого цегельно-черепичного заводу. Тут і зріднилася з основним матерілом своєї творчості – глиною.

За життя місткиня виготовила понад 13 тисяч різних скульптур і медалей, написала сотні живописних картин. Пробувала себе і у графіці, карбуванні, монументальному та декоративно-прикладному мистецтві. Її творчості притаманні постійний пошук нових форм відображення дійсності, сміливі експерименти, стремління до нового. Інколи типаж підказувала майстрині її багата уява, яка часом збігалася з реаліями життя. Був навіть такий випадок. Роздуми над черговим сюжетом навіяли Анні образ втомленої сірими буднями жінки-селянки і майстриня виліпила її зі свєї уяви. Яким же був подив Ганни Андріївни, коли через кілька років вона зустріла цю жінку точнісінько такою в житті, як побачила у своїх творчих пошуках.

Головні теми її праць – колорит рідного краю, його прості трударі. Доробки Ганни Горват вражають глибокою реальністю, високою емоційністю, виразністю, правдивістю. Роботи місткині експонувалися на виставках у Варшаві, Берліні, Будапешті, Ніредьгазі, Бухаресті, Кошіце, Москві та Києві, інших містах, де відзначалися численними Дипломами та Грамотами. Відомі її керамічне панно для київського фірмового магазину “Троянда Закарпаття”, декоративні оздоблювання санаторіїв “Сонячне Закарпаття” і “Карпати”, клубу геологів у Берегові, Будинків культури в с.Чома та с.Яноші тощо. Провідними телестудіями створено декілька документальних фільмів про життєвий і творчий шлях Ганни Горват.

У 1963 році вона стала членом Спілки художників України, з 1996-го – Заслужений художник України.

Мисткиня не скупилася ділитися секретами майстерності зі своїми учнями, серед яких такі відомі постаті, як Єва Фінта, Катерина Кадош, Карой Балла, Магда Фюзеші, інші. Кажуть, якщо людина талоновита, до здібна у всьому. Подібне можна сказати і про Ганну Горват. Вона яскраво проявила себе не лише в художній галузі, а й літературній, довгі роки була кореспондентом обласної угоромовної газети “Карпаті Ігоз Со”, вела гуртки малювання, заснувала при берегівській райгазеті літературну студію.

Двері її оселі завжди були відкриті для гостей, вона радо спілкувалася з усіма, хто прагнув цього. Неодноразово бував тут і автор цих рядків, просто погомоніти, обмінятися думками з того чи іншого приводу, порадитися. Мудра жінка завжди знаходила потрібні слова для вирішення можливих проблем.

Берегівчани свято бережуть пам’ять про свою знамениту землячку. Вона – почесний громадянин міста, її іменем названа школа, нині ліцей № 6, де вона викладала, одна із вулиць районного центру, могила, де похована, завжди доглянута й охайна. До слова, відомий закарпатський скульптор Петр Матл, чергова виставка робіт якого днями відкриється в Ракошині, спорудив тут мармурову копію барельєфу батька місткині.

Сьогодні сюди прийдуть десятки шанувальників творчості Ганни Горват, друзів і знайомих, аби згадати милу, добродушну, мудру жінку, що дарувала навколишнім красу і добро. Відвідає цвинтар і автор цієї невеличкої розповіді про неординарну особистість, ім’я якої стоїть в одному ряді з такими корифеями, як Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Гавриїл Глюк, Федір Манайло, Андрій Коцка, Павло Балла, інші. Про Ганну Горват, її самобутню творчість можна б писати не короткі статті, а цілі романи, наукові дослідження. Можливо, з часом хтось за це і візьметься.

Микола ГОРВАТ