Закарпатець у 25 років захворів на артроз, у 26 був прикутим до візка, а зараз щодня бігає по 5 кілометрів

Артоз – це захворювання, яке виникає переважно у літніх людей. Суть його полягає в тому, що суглоби втрачають рухові функції і стає важко пересуватися. Утім деколи недуга вражає і молодь. Зазвичай тих, у кого є зайва вага. Закарпатець Артем Сугай після падіння став неходячим, хвороба прогресувала і лікарі, за його словами, були безсилими. Утім чоловік зцілив себе сам за допомогою зміни раціону. Зараз він не просто ходить, а бігає, випромінює здоров’я та про свої колишні проблеми згадує з посмішкою. Як йому вдалося змінити життя і вилікуватися без допомоги медиків? Про це він розповів «Карпатському об’єктиву».

Після травми ноги перестав ходити

У 25 років Артем важив 107 кілограмів. Якось, повертаючись додому взимку, він упав і травмував ногу. Після цього почалися проблеми, які назавжди змінили його життя.

«Я з дитинства мав зайву вагу. Думав, що це не заважає мені жити. Гадав, що генетично. Мама з батьком теж були не зовсім худими. Утім я їх перевершив. Про незручності не думав. Їв багато. Апетит у мене завжди був добрим, – каже він «Карпатському об’єктиву». – Виріс на пиріжках, пончиках, гомбовцях, домашній піці. Взагалі споживав багато борошняної продукції. Мама в мене дуже смачно готує. Мене не спинило навіть те, що стало важко обрізати нігті на ногах, взутися, що став незграбним. Коли позначка на вагах перевалила за 100, мене це тільки потішило. Та одного разу наприкінці зими я вийшов у магазин за продуктами, послизнувся, впав і сильно травмував ногу. Перелому не було, але страшенно боліло коліно. Довго не міг ходити. На роботі взяв лікарняний. Звернувся до лікаря. Мені виписали якісь мазі, та вони зовсім не допомогли».

Час ішов, а Артемові не ставало краще, навпаки, він почувався все гіршеі гірше.

«Я звернуся до іншого спеціаліста. Мені виписали якісь два види уколів. Від одних із них мав дуже погані побічні дії – боліла голова. Мене судомило і нудило. Я перестав їх приймати. Три курси других прийняв. Та полегшення не відчув. Добре, що маю машину, інакше б і до роботи добиратися не міг. Знову пішов до лікаря. Мені знов-таки щось виписали. Лікування лише трохи полегшило біль, але бажаного ефекту не дало. Час минав. У кінці травня ми з друзями поїхали на річку. Вода була ще холодною, та після пікніка ми вирішили поплавати. На наступний день я вже не міг стати на обидві ноги. Знову звернувся до медиків. Мені поставили діагноз – артроз. Призначили нове лікування», – наголошує хустянин.

У 26 став інвалідом

Так минуло близько року, а покращень у Артема не було.

«Я взагалі перестав виходити з дому. На щастя, робота в мене на той час була така, що міг працювати через комп’ютер у дистанційному режимі. Можна сказати, що опинився в інвалідному візку. Зрідка виходив на вулицю, щоб тільки подихати свіжим повітрям… і то з милицями. Я зрозумів, що медицина мені не допоможе, треба думати самому, як лікуватися, або просто лягти і помирати. Мені ж хотілося жити. Я мав усього 26 років. Почав шукати в інтернеті народні засоби лікування артрозу. Перепробував багато чого, та не допомагало ніщо», – наголошує закарпатець.

Він розумів, що якщо не почати діяти якомога скоріше, на ноги він не встане більше ніколи.

«Так трапилося, що я вийшов на чоловіка з Києва, який колись теж мав подібні проблеми. Він активно веде сторінку про здоровий спосіб життя у соцмережі. Написав йому і ми почали спілкуватися. На той час те, що він робив, здавалося фантастикою і я щиро вважав його садомазохістом, але в той же час усвідомлював, що його поради можуть мені допомогти. Він питав, як часто я харчуюся, що їм, чи займався колись очищенням організму. А їв я багато…переважно жирної, смаженої та гострої їжі, яку поглинав великими порціями і часто. Організм не чистив ніколи, навіть не підорював, що таке можна робити. Тож ми почали працювати з Іваном над моїм здоров’ям. Робив він це не за гроші, а просто так – безкоштовно», – із посмішкою пригадує Артем Сугай.

Спочатку хустянин жував перед кожним прийомом їжі по чайній ложці льону та розторопші. Запивав водою. Потім перейшов на більш глибоке очищення – кишківника.

«Очищення переносив легко, мені навіть потроху ще на цьому етапі вже почало ставати краще у перші ж дні… Це страшенно надихало! Але головне, що я мав зробити – змінити раціон. Такі зміни мене жахали. Та іншого виходу не мав. Довелося відмовитися від хліба. Потім від цукру. Десерти почав підсолоджувати за допомогою меду. Перестав пити каву. Натомість вживав багато зелених коктейлів та натуральних свіжловичавлених соків. Найбільш «термоядерний», але в той же час ефективний – із сирого буряка. Щоправда, починати потрібно із кількох ложок, особливо, якщо організм сильно забруднений», – зізнається чоловік.

Зцілення не було легким

Артем багато працював над собою, йому було непросто, та він ні про що не шкодує.

«Я насправді проробив титанічну роботу, але перевернув своє життя із ніг на голову. Треба було змінювати все. Батьки мої експерименти сприймали скептично. Мама сильно відмовляла, радила краще поїхати в Київ у якийсь медичний центр, але я вже не хотів зупинятися, – заявляє він. – Мені поступово ставало все краще і краще, а при цьому я не вживав жодних ліків. Від алкоголю та цигарок також відмовився. Далі були риба та м’ясо. Їх також перестав їсти. Якщо за рибою шкода не було, то за котлетами та шашликами… ностальгував. Відтак відмовився від молочної продукції та яєць. Нині їжу тваринного походження не вживаю взагалі. Якщо ви «прогуглите» книги з веганства, побачите як багато альтернативи існує в природі цим продуктам. Наприклад, для клейкості соєвих котлет можна використовувати натерте яблуко чи банан. Є також агар-агар, який схожий на щось типу крохмалю. Наразі я вживаю виключно рослинну їжу і почуваюся 18-річним! Мені 32. Та я сильніший, ніж був юнаком!» – наголошує закарпатець.

Чоловік переконує, що повністю зцілився і ще ніколи не був настільки енергійним, як зараз. Також він із радістю ділиться секретами свого сьогоднішнього раціону.

«Я не сироїд, лише веган. Варену їжу вживаю, смажену – ні, бо вона дуже шкідлива. Дещо готуємо у мультиварці. Браку якихось компонентів чи вітамінів у мене немає. Того ж білку багато у сої, у горіхах, які їм щоденно (і це не лише грецькі, але й мигдалеві, сирий арахіс, кедрові, фундук), у кунжуті, сочевиці, бобових, шпинаті, брюсельській капусті… Список можна продовжувати дуже довго. Також щоденно з’їдаю багато фруктів у всі пори року. Вранці – обов’язково каша. Готую її блендері. Беру склянку вівсянки (не вареної, сирої), всипаю у блендер, додаю води, меду, 1 банан, 1 чайну ложку меленого насіння кунжуту і перемелюю. Висипаю на тарілку. Нарізаю туди ще половинку банану, додаю якщо влітку – свіжі, якщо взимку, то заморожені ягоди чи фрукти (яфини, малина, полуниця, суниця, що є вдома), трохи родзинок. Все. Таку кашу можна їсти. Запиваю це все не кавою, а рослинним молоком. Для цього так само у блендері перемелюю якісь горіхи (з водою, але попередньо звечора замочивши їх, а потім процідивши) та трохи меду. Деколи вранці роблю натуральні соки, або фреші чи коктейлі. Їм різні салати, особливо корисні з авокадо. Як на мене, вибір широкий, у інтернеті мільйони рецептів», – стверджує Артем.

Після хвороби минуло не так уже й багато часу, а доля у закарпатця змінилася кардинально. Щоранку він бігає по 5 кілометрів, активно займається спортом, пішов із роботи і відкрив свою фірму, одружився та виховує маленького сина.

«Змінювати життя ніколи не пізно! – запевняє він. – Я нікого не закликаю робити те, що роблю сам. Більше того, якщо людина до цього психологічно не готова, вона й так не ризикне. Мене припекло. Зараз у мене ідеальна вага – 69 кілограмів і я, головне, зцілився. Більше того, мої батьки лише частково перейшли на моє меню, але й їм стало набагато краще, хоча раніше часто нездужали. Я радий, що мене підтримує дружина Аля. І хоч вона не веган, а лише вегетаріанка, готує спеціально для мене те, що подобається мені. Син ще дуже маленький він на традиційному харчуванні. Коли виросте, нехай сам для себе вирішує що їсти, а що – ні!».

Марина АЛДОН