Ужгородський школяр сфотографував момент рідкісного астрономічного явища

Вівторок, 25-го жовтня, був хвилюючим для всіх любителів зірок та небесних тіл, оскільки у всій Європі та Україні відбулося часткове сонячне затемнення. Його можна було побачити по всій території країни від Донецька до Ужгорода. Заважали хіба хмари, які вкрили небо.

Сонце, Місяць і Земля, вишикувавшись в одну лінію, відкрили 25 жовтня, вже другий за рік, коридор затемнень: коли чергуються місячні та сонячні затемнення. Трапляється подібне раз на 18 років. Попереднє така астрономічна подія відбулася 14 жовтня 2004 року.

В Ужгороді вже стало доброю традицією влаштовувати відкиті астрономічні спостереження для допитливих учнів, їхніх батьків та й загалом для усіх бажаючих. Зазвичай такі заходи влаштовують на набережній. Організовує юних астрономів Віктор Ганус, вчитель фізики та астрономії, керівник астрономічного гуртка при Лінгвістичній гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

Цьогоріч, через хмарну погоду масових спостережень в Ужгороді не було. Але це не завадило нашим ентузіастам таки не пропустити неординарну астрономічну подію, та навіть більше – попри всі перешкоди зафільмувати її. Тож як усе це відбувалося говоримо з Віктором Ганусом.

– Чим цікаве часткове сонячне затемнення 25 жовтня?

– Сонячні затемнення – явища, які доволі часто відбуваються на нашій планеті. Щороку, від двох до п’яти разів. Але в даній місцевості вони відбуваються значно рідше. Повні, або ж кільцеподібні затемнення відбуваються раз на 250-300 років, а часткові кожні 2-3 роки. Затемнення сонця пояснюються проходженням Місяця між Сонцем та Землею, при якому Місяць повністю або частково закриває Сонце. Це можливо тоді, коли всі три небесні тіла опиняються на одній лінії. При цьому тінь та напівтінь, відкинуті Місяцем переміщуються по земній поверхні. Із тих місць, які опинилися в місячній тіні, спостерігається повне сонячне затемнення, а в місцях, покритих місячною напівтінню відбувається часткове сонячне затемнення. Буває і так, що при певному розташуванні згаданих небесних тіл відносно Землі, місячний диск виглядає меншим за сонячний і при суміщенні центрів не закриває Сонце повністю. Замість повного, відбувається кільцеподібне затемнення, при якому навколо темного місячного диску світиться яскраве кільце незакритої сонячної поверхні.

У вівторок 25 жовтня відбулося саме часткове сонячне затемнення. Ніде на нашій планеті воно не спостерігалося, як повне чи кільцеподібне. Максимальна фаза – величина, яка характеризує ступінь затемнення, становила 0,86 у Західному Сибіру, а в Ужгороді – 0,5. Це найменше значення при спостереженні з України. Чим далі на схід нашої країни, тим фаза більша, аж до 0, 65.

Дане сонячне затемнення почалося поблизу берегів Ісландії, а закінчилося в Індійському океані. Повна його тривалість склала 4 години.

При спостереженні часткових затемнень інтерес становлять покриття краєм Місяця сонячних плям та вигляд нерівностей краю місячного лімбу, що свідчить про наявність гір і височин на поверхні супутника Землі. Цікаво також зафіксувати момент вступу Місяця на сонячний диск, а також його сходження.

– Цьогоріч, ви вирішили не влаштовувати масових спостережень?

– Так, на це були об’єктивні причини. Через несприятливий прогноз погоди, ми вирішили не організовувати масове спостереження, як це було 10 червня 2021 року. Але щоб не змарнувати і той мізерний шанс, який залишився разом з Антоном Грицищуком, учнем 7 (11) класу нашої гімназії, вирішили все-таки підготувати його телескоп до спостереження. Варто зазначити, що Антон найбільш досвідчений, на даний момент, наш гуртівець. Бере участь у різноманітних астрономічних спостереженнях вже шість років. Астрономи дотримуються правила: “Краще один раз побачити явище, ніж сто разів почути про нього з чужих вуст”.

– А ще краще це сфотографувати!

– Саме, так! Минулоріч, 10 червня, Антон отримав цілу серію зображень різних фаз часткового затемнення за допомогою власного телескопа “Celestron” та цифрової дзеркальної камери Canon EOS 600D. На цей раз в якості приймача вирішили використати iPhone 13 та з’єднати його з телескопом за допомогою спеціального адаптера. Звичайно, оптику телескопа і камери ми захистили спеціальною відбиваючою плівкою.

Проминули дві години явища, яке в Ужгороді почалось о 12:18 (за київським часом) і закінчилось о 14:38, а небо все ще залишалося вкрите хмарами! Мабуть, в нагороду за терпіння, в останні дві хвилини затемнення, між хмарами з’явилася прогалина! Вправними рухами досвідченого користувача Антон точно наводить телескоп, встигає зробити декілька знімків та навіть записати відеофрагмент. Недарма кажуть: “Випадок допомагає підготовленим та наполегливим!”.

– Коли чекати наступного сонячного затемнення?

– Наступне сонячне затемнення видиме в Ужгороді відбудеться 29.03.2025 року, проте максимальна фаза становитиме всього 0, 06. А таке, що варте уваги, з фазою 0,5 зможемо спостерігати 12.08.2026 року. До речі, в ніч тієї доби відбудеться і щорічний максимум зорепаду Персеїд. Але це вже інша історія…

Христина БІКЛЯН