Закарпатська екоактивістка відмовилася від целофану та пластику та хоче будувати будинок із соломи

Мирослава Конолош мешкає в мальовничому куточку Закарпаття. Жінка позиціонує себе, як екоактивістку і закликає земляків до роздільного збору сміття, відмови від пластику, який є небезпечним для довкілля, шиє екоторбини та умовляє чоловіка побудувати будинок із соломи. Целофанові пакети вона не купує вже три роки, старі пере та використовує по багато разів. Чому жінка задумалася про безпеку довкілля та почала боротися за чистоту природи? Що ще вона робить для покращення екології рідного краю? Про це вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з прибирання Вільшанського водосховища

Кілька років тому пані Мирослава взяла участь у акції з розчищення Вільшанського водосховища. Побачені пластикові острови настільки вразили жінку, що вона вирішила докорінно змінити життя.

«Я не пригадую точно, в якому році це було. Тоді ще «губернатором» був Москаль. Може, 2017 або 2018-й. У соцмережі я побачила фото зі сміттєвих гір посеред Карпатського штучного моря і прочитала заклик волонтерів долучитися до прибирання. Ми з чоловіком поїхали. То була субота, у нас обох було вдосталь вільного часу. Та світлини-світлинами. На них не можна побачити повну картину жахіття. Коли я зіштовхнулася з тими кучугурами в реальності, втратила дар мови. Був шок! Ледве оговталася! Стільки пластику я не бачила, відколи живу. Як кажуть, то був повний капець! Здається, тоді назбирали більше тисячі мішків сміття. Людей приїхало багато і акція тривала декілька днів. Тоді я зрозуміла, що мушу щось і сама робити для того, аби не виникали подібні ситуації, – каже жінка «Карпатському об’єктиву».

Після першої екоакції закарпатка долучилася ще до декількох на рідній Тячівщині. У основному вони стосувалися розчистки водойм.

«Була я і на першому екопікніку, який організовує ГО «Чисто. Де». На другий, у цьому році, поїхати не змогла, бо мала власні справи. Я ще займаюся волонтерством, роблю напівфабрикати для військових, для нашої тероборони, тож запланувала для себе багато роботи. Було б добре, аби до подібних акцій підключилося якомога більше молоді, адже виховання починається з дитинства! Ми й дочку з собою на екологічні акції завжди брали, коли вона ще жила у Тячеві. Вона змалечку вміє шанувати природу, виросла відповідальною людиною. Зараз Леся в Чехії, у неї там власна родина і вона також волонтерить у своєму місті», – стверджує жінка.

Із великим ентузіазмом Мирослава Конолош переповідає і про шкоду пластику на довкілля.

«На нашій планеті взагалі зараз пластикова епідемія. І це – не лише пляшки! Навіть клавіатура на комп’ютері, мишка, монітор, прищепки для билини… Хочемо ми цього чи ні, кожен із нас щоденно торкається чогось, що зроблено з цього матеріалу. Але у наших силах свідомо обмежити його використання. Наприклад, хоча б не купувати воду у пластиковій тарі. Є ж у скляних пляшках! У нашій області немає жодного переробного підприємства, тож пластик або люди спалюють і при цьому він виділяє небезпечні речовини в повітря, або відправляють його у цілому вигляді на звалища. Ці відходи забруднюють ґрунт, підземні води, всю нашу планету. Пластик не гниє, як яблуко, що впало з дерева! Він розкладається залежно від виду до 600 років! Пет-пляшки, для прикладу – цілих 100. При цьому у процесі розкладання цей матеріал виділяє неймовірно шкідливі токсичні речовини, які негативно впливають як на рослини, так і на тварин та людей. Навіть так званий «еко-пластик» має період розкладу до 2 років і при цьому виділяє парникові гази. Не дарма існують випадки, коли діти отруюються іграшками, зробленими пластику. Можете собі уявити, якої глобальної шкоди завдає навколишньому середовищу ПЕТ-продукція! Але кожен із нам може на це вплинути! Я в це вірю. Тому і вирішила максимально обмежити себе у використанні пластику», – наголошує вона.

Екоторба замість целофану

Тячівка також закликає земляків не кидатись у супермаркетах на целофанові пакети і не пхати кожен продукт у окремий.

«От пішли ви в магазин. Купили два банани, три апельсини, головку капусти, чотири морквини, один гранат. Кожен товар має свій код. Звісно, ви візьмете 5 пакетів. Але для чого? Можна зважити продукти окремо і на один із них приклеїти папірець зі штрих-кодом. У крайньому разі, пакети можна прихопити з дому старі, вже використані. Я так роблю. Якщо вони забруднюються, перу їх. Для когось це звучить смішно, але це – оптимальний вихід. За три роки я не принесла додому жодного нового целофанового виробу», – наголошує пані Мирослава.

Для зручності жінка почала шити екоторбини, привчила до них уже й своїх подруг.

«За фахом я кравчиня, тож екоторбу можу зробити за 10 хвилин. Для цього не потрібно спеціальних знань, адже процес настільки простий, що навіть школяр може впоратися. Матеріал у нас також завжди під руками. Це може бути стара сукня, сорочка, спідниця, що вийшла з моди. Принаймні, якщо є час і бажання побавитися, пофантазувати, можете піти в секонд-хенд і набрати там за копійки різнокольорових виробів із будь-якої тканини та з будь-яким візерунком чи принтом. Для цього вам не треба шукати брендову дизайнерську річ, будь-який мотлох можна перетворити на щось гарне і незвичне. Я не шию торби для продажу, це – не мій бізнес. Роблю їх лише для тих, хто попросить. Віддаю задарма, максимум – за каву!», – посміхається закарпатка.

Загалом вона радить землякам хоча б сортувати сміття і запровадити систему роздільного збору відходів на території всієї області.

«Я знаю, що в деяких громадах є контейнери для різного виду відходів. Так має бути всюди! Так давно роблять у всій Європі. Ми – цивілізована країна, добрі традиції маємо впроваджувати і у себе. А ще – мають бути високі штрафи для сміттярів. Як у німців. Кинув недопалок посеред тротуару, а не в урну – плати 50 євро. Скільки б грошей вдалося зібрати до місцевої казни, якби в нас діяли такі ж закони! Скільки доріг би за ці гроші можна відремонтувати, скільки шкіл і дитсадків побудувати! А то ми нарікаємо на когось… а самі що для покращення екології області робимо? Треба змінювати мислення, починати відповідально ставитися до природи! Не смітити, не нищити дерева, не забруднювати ріки! Ми хочемо мати в себе туристів? А чи приїдуть вони дивитися на лисі гори та засмічені водойми?», – запитує активістка.

Хата із соломи – фантазія чи реальність?

Про солом’яні еко-будинки мешканка Тячева дізналася відносно недавно і з тих пір мрія про таку хату її не покидає.

«У телевізорі два роки тому я побачила сюжет про молодого чоловіка з Луцька, який будує двоповерховий будинок із солом’яних блоків. Він – також екоактивіст і говорить не лише про корисність такої будівлі, але й про її рентабельність. Тобто влітку він краще зберігає прохолоду, а взимку – тепло. Опалюється за допомогою каміну у холі вся споруда. Каркас він зробив із дерева, а стіни – з глини та соломи. Усе це скріплюється за допомогою спеціальної речовини. Конструкція надійна і витримує навіть землетруси силою до 9 балів. Та й коштує таке будівництво дешевше, ніж дім із цегли. У нас є де жити, маємо двоповерхову хату, але хочеться мешкати в умовах максимально наближених до природних. Зараз екобудинки стали дуже модними, але ідея – стара як світ. Це – просто повернення до правитоків. Так жили наші пращури!»

Чоловіка на реалізацію ідеї пані Мирослава вже умовила, але поки на здійснення мрії не вистачає коштів.

«Якщо купувати солому і робити блоки самим, вийде досить дешево. Якщо ж замовляти готові конструкції від виробника, буде значно дорожче. Плюс лише в тому, що якщо не витрачати час на виготовлення блоків, хату можна побудувати за два тижні. Облаштування всередині також можна зробити цікавим. У мене Діма столяр, він зі старих меблів таку красу може зробити, що і вороги позаздрять! Отже, живу думкою про екодім і вона мене надихає!», – констатує закарпатка.

Іще у планах жінки створити екоорганізцію і займатися просвітництвом серед земляків.

«Бог нагородив нас прекрасною природою, та багатьох, не ображайтеся, обділив розумом, адже раціонально використовувати блага у нас не вміють. І це стосується не лише сміттєвих питань, але й видобутку гравію на Тисі, очисних споруд, і тих же вирубок, і безлічі інших нюансів. Потім маємо то повені, то засухи. Вирішення всіх питань ґрунтується на єдиному – світогляді місцевого населення. Якщо люди не дозволять, чиновники не зроблять. От і все!», – підсумовує розмову Мирослава Конолош.

Із такими амбіціями закарпатці точно вдасться зробити багато чого корисного. Головне, аби вона не применшувала темпи і надалі продовжувала роботу в напрямку екології.

Марина АЛДОН