У Перечині пишно цвіте софора, що додає клопотів комунальникам

У центрі Перечина, на площі Народній, пишно цвіте і солодко пахне софора. Квіти нагадують звичні нашому оку квіти акації білої. Дерево розлоге, високе. Його вік – близько 80 років.

– Мені 65 років, а дереву десь на 15 років більше. Пам’ятаю його з дитинства. Було малим. Я ріс, і дерево росло. Цвіте не щороку. Таке пишне цвітіння бачу вперше, – розповів Роман Василиха, який проживає неподалік.

Квіти, які опадають, вкривають землю, дорогу, тротуар, парковку. Щоранку комунальники підмітають, але вже за годину все знову вкрите ніжними жовто-білими квітами.

– Дівчата підмітають, а воно сиплеться і сиплеться, що додає клопотів, – каже майстер КП «Комунальник».

На квітах працює дуже багато бджіл, збираючи нектар. Як відомо, софора – хороший медонос.

У мікрорайоні «Штати» росте з 15 дерев софори. Їх вік – близько 50 років. Висадили їх після зведення багатоквартирних будинків на початку 70-х років минулого століття. Цього року на них нема цвіту. Цвіте софора раз на два роки.

В Ужгороді, біля «Свинського» базару, росте сестра перечинської софори. Така ж розлога, тільки нижча, вся у світло-жовтих суцвіттях. Минулої неділі, 7 серпня, я побачила таку картину: домашній крам, який люди розклали на землі, присипали квіти софори. Пані Єлизавета каже, що дереву років 70-80. «Софора має лікувальні властивості, найкраще робити настоянку на горілці, бо 90-процентний спирт усе спалює. Збирати китиці краще в парку, а не там, де безперервний рух транспорту, – радить жінка. Вона багато років пропрацювала фармацевтом. – У радянські часи для озеленення міста висаджували різні дерева, зокрема і софору, тополю, хоча вони алергічні. Але тоді мало хто звертав на це увагу».

Худорлява жінка років 80 розповіла, що вона регулярно заготовляє квіти софори, з них робить настоянку і готує чай. «Софора дуже добра для судин, понижує тиск», – зауважила моя співрозмовниця.

– Ну що, панікИ, давайте збиратися, уже 13.20, базар розходиться, – звертається високий чоловік у світлому кашкеті до своїх сусідок по торгівлі. – Йой, скільки насипало цвіту в мої фінджі, чибря. А може нести додому і чай заварити? Фіґлюю. Сподіваюся, що за тиждень вітри обтрусять ісе чудо, бо вже місяць сипле іся краса та додає клопотів».

Довідково

Софо́ра япо́нська або япо́нська ака́ція (Styphnolobium japonicum) – листопадне, до 30 м заввишки, дерево родини бобових. Його Батьківщина – Китай і Японія. В Україні софору японську почали культивувати в 1809 році в Краснокутському дендропарку. За іншими даними – її саджали у нас вже в кінці XVII століття.

У липні-серпні, раз на два роки, софора покривається довгими, до 30-35 см, китицями ясно-жовтих духмяних квіток, які дуже люблять бджоли.

У серпні-вересня квітка перетворюється на біб – м’ясистий, голий, на плодоніжці, довжиною до 5-7 см, нерозкритий, чоткоподібний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Незрілі боби – зелені, дозрілі – червоні. У кожному – 2-6 овальних, гладких, темно-коричневих насінин, які нагадують квасолю, але трохи дрібніші.

Плоди софори дозрівають у вересні-жовтні і тримаються на дереві всю зиму.

Поширення

Софора японська – дерево-символ Пекіна. Її Батьківщина – Південний Китай і Японія, де дикі види софори збереглися і донині. Зі Сходу дерево уXVIII столітті потрапило до Європи. Зараз софора широко розводиться на півострові Корея, в Китаї, Японії, В’єтнамі та інших країнах Азії, а також в Європі та Північній Америці. Культивується на Кавказі, в Криму, Середній Азії, Південному Казахстані. Це дерево дуже допомогло лісорозведенню в степових посадках Криму, де поруч з софорою дуже непогано почували себе кущі і дерева інших видів, яким необхідно багато азоту.

На території України софору вирощують як декоративну, фітомеліоративну і лікарську рослину. Вперше у нас її почали культивувати, за одними даними, в 1809 році в Краснокутському дендропарку. За іншими – вже в кінці XVII століття. Саме в цей час в розкішному парку шляхтича Скаржинського з’являються привезені морем ялиці, гледичії, платани і софора японська.

Практичне використання

У медицині

Всі частини софори японської, яку ще називають «фабрикою здоров’я», отруйні, але за умілого використання препаратами з неї можна вилікувати більше 30 хвороб.

Заготовляють пуп’янки квіток і плоди софори. Пуп’янки – у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими.

У пуп’янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину (вітамін Р) – 12-13, а інколи навіть 30%. Листки та молоді пагони містять близько 4,4% рутину. Крім того, в плодах є кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди.

Але головною діючою речовиною препаратів софори японської є все-таки рутин, який називають природним захисником аскорбінової кислоти (вітамін С). Завдяки своїм антиоксидантним властивостям, рутин захищає кислоту від надмірного окислення. Тому препарати з софори рекомендують для укріплення стінок кровоносних судин і зменшення їх ламкості. Застосовують їх також при гіпо- і авітамінозах Р, геморагічних діатезах, крововиливах, капіляротоксикозі, променевій хворобі, септичному ендокардиті, ревматизмі, гіпертонічній хворобі, гломерулонефриті, алергічних захворюваннях, тромбопенічній пурпурі. А також для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш’яковистих препаратів.

У народній медицині настоянку з плодів або пуп’янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для спинення або з профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки. Софора японська також пригнічує функцію щитоподібної залози (використовують при тиреотоксикозі).

Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі.

Водний розчин настоянки з пуп’янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).

Зовнішньо застосовують стерильні пов’язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп’янок софори японської (готують на 60-70% розчині спирту) для промивання ран, примочок, компресів.

У промисловості

Деревина у софори японської тверда, гнучка, жовтувата, з міцним бурим ядром. Вона просякнута отруйними алкалоїдами і не гниє. На Батьківщині її використовують для виробництва паркетної планки і меблів. Обробка деревини софори японської відноситься до шкідливої для людини роботи.

Молоді гілки і плоди дерева використовують для виготовлення жовтої фарби. Крім того, софора японська – цінний медодай.

Озеленення

Софора японська відзначається високою газостійкістю. Саме тому її використовують в озелененні вулиць великих міст. Наприклад, у португальській столиці Лісабоні софора японська є однією з 25 деревних порід, що мають найбільше застосування при озелененні.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора