У Перечині діти-переселенці малювали в техніці пуантилізму

У четвер, 23 червня, у краєзнавчому музеї міста Перечин відбувся черговий сеанс арт-терапії – діти-переселенці малювали черепаху в техніці пуантилізму.

Пуантилізм (франц.pointillisme, від pointille – пунктир, крапка) – стиль у живописі, що належить до постімпресіонізму.

Від крапкового малювання учасники отримали задоволення. У кінцевому результаті роботи були різними, не схожі одна на одну: в когось переважали червоні, зелені, жовті кольори, у декого – чорні. Юні художники вдались до творчого пошуку, проявивши власну фантазію та хист.

13-річна Аня з Харківщини розповіла, що вдома пробувала малювати сама, але гуртки не відвідувала. Техніка пуантилізму сподобалася. Свою черепаху намалювала на суші. Малюнок оформить в рамку. І коли повернеться додому, то почепить на стіну у своїй кімнаті.

– Вона у мене плюшева, тому без моря, без води, – пояснила свою творчість Богданка з Кривого Рогу.

Директор музею Маріанна Попович розповіла кореспондентці «Карпатського об’єктива», що музей регулярно проводить різні майстер-класи:

– У березні були задіяні в гуманітарній допомозі внутрішньо переміщеним особам. У квітні відновили майстер-класи, гуртки для діток нашої громади і переселенців. Проводимо у приміщенні, а коли хороша погода, то у дворику – з малювання, з ліпки глиною, ляльки-мотанки, на День музеїв вишивали. Наступного тижня до Дня Конституцію теж щось організуємо і проведемо щось патріотичне. До прикладу, в середу була екскурсія для діток, її поєднали з ліпкою, бо хотіли погончарити, щоб було і цікаво, і творчо.

Майстер-клас провела 38-річна художниця з Одеси Аня Скороходова, яка знайшла тимчасовий прихисток у Перечині. Наразі проводить уроки малювання і з дорослими, і з дітьми.

– Пані Ганно, в чому особливість цього виду мистецтва – пуантилізму?

– Пуантилізм розвиває дрібну моторику рук дитини, творчі здібності.

– Чому обрали черепаху?

– Бо я скучила за морем.

– Розкажіть, будь ласка, про себе: чим займалися до повномасштабного вторгнення росії на мирну Україну?

– Я художниця і хореограф. До початку війни працювала директором Центру мистецтв в Одесі. Ми навчали дорослих та дітей малювати і танцювати. У Перечині з восьмого березня. Це уже 3,5 місяців. Коли приїхала, то день чи два жила у дитсадку «Теремок», нас прийняли дуже файно. Потім знайшла житло у приватному секторі.

– О, та Ви вже вивчили і наші слова.

– Так, декілька вже знаю. Подобається «ґазда», – сміється.

– Ваші спостереження за учасниками майстер-класу.

– По малюнку можна сказати, в якому психологічному, емоційному стані перебуває людина. Ось автор цієї черепахи – дорослий, до того ж лінивий, любить все контролювати. Це малювала одна матуся.

А це – дівчина років 11. Робота виконана хаотично, але дитина робила сама.

Жоден малюнок не повторився, всі роботи індивідуальні. У малюванні, як і в будь-якому іншому виді мистецтва, має бути творчість, політ фантазії.

Я показала свій малюнок, розповіла, що спочатку треба намалювати черепаху олівцем, а вже потім заповнювати фарбами.

– Чим ще займаєтеся у нашому місті?

– З дорослими малюємо двічі на тиждень. Днями «творили» крапочкою гелевими ручками. Це дрібна, кропітка робота.

Пані Вікторія з Києва показує на планшеті малюнок, на якому зображені фрукти: банан, груша, лимон.

– Кожен малював з певного ракурсу, потім накладали тінь. Роботи залишаємо собі на пам’ять, – розповіла жінка.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора