Команда волонтерів з Угорщини облаштувала ігрові куточки для дітей переселенців на Закарпатті

Група волонтерів ГО «Подорожуючий куточок – Громадська підтримка українських дітей» (Utazó Ficak – civil segítség ukrán gyerekeknek) облаштувала дитячі ігрові куточки в закладах Закарпатського угорського інституту, де наразі приймають вимушених переселенців. Гості на Закарпатті – не вперше, цього разу прибули 7 травня, щоби реалізувати благородну справу.

Про ініціативу ми розпитали в однієї з активістів громадської організації Естер Тімар. «Якось ми вийшли на будапештський вокзал «Келеті» (Східний), куди прибували біженці, й відзначили, що там ніхто не звертає уваги на тих, хто прибуває з дітьми, немає місця, де вони б могли доглянути, погодувати, дітей, а дітям немає де пограти. І ми почали облаштовувати там невеликий такий простір. До нас дулучалися небайдужі, питали, чим можуть допомогти. Ми вирішили облаштувати місце, де мами можуть годувати, ще один майданчик, де діти мають можливість погратися. Площина розросталася. Згодом ми все це перенесли в спортивний комплекс, де створили хаб прийому біженців. Водночас у нас накопичилося чимало пожертв, які ми вже не змогли прилаштувати там. Тоді вирішили, що використаємо їх там, куди вони призначалися», – розповіла волонтер.

Крім іграшок, представники громадської організації привезли й інші речі, так би мовити, на перспективу.

«Коли ми вирішили, що хочемо привезти пожертви мамам та дітям безпосередньо в Україну, концепція залишилася такою ж, як і на вокзалі: іграшки, столики, маленькі меблі для дітей, а для мам – засоби догляду за дітьми, дитяче харчування тощо. Для діток ми також привезли книжки з казками. Тобто, доволі багато всього. Ми доповнили це меблями IKEA, збирали пожертви від мешканців Будапешта, які допомогли нам, щоби ми змогли привезти і дитячі меблі. Сподіваємося, коли ця війна закінчиться, ці меблі, як і книжки, використовуватимуть місцеві садочки», – розповідає інша активістка громадської організації Жужа Бозо.

Це вже не перша акція громадської організації на Закарпатті. Нещодавно група волонтерів облаштувала ігрові куточки у Великій Доброні та в селі Чомонин. А на початку літа планують відвідати Свалявський дитячий будинок, де замінять на нові ліжечка для наймолодших вихованців закладу, а також оновлять меблі в ігровій кімнаті. «Туди ми приїдемо з більшою групою волонтерів. Вже вдалося придбати майже все необхідне та й із датою визначилися – 2 червня. Ми також запрошуємо долучитися місцевих, щоби допомогти зібрати меблі», – звертає увагу Жужа Бозо.

За сприяння представників угорської громадської організації у Великодоброньську територіальну громаду незабаром доставлять дитячі іграшки, а також посадковий матеріал для засіву площі ста гектарів від одного з аграрних підприємств Угорщини.

Як відомо, з початком війни на базі закладів Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ створили пункти розміщення переселенців, де наразі забезпечують 650 осіб, третина з яких – діти.

«Вимушеним переселенцям потрібно надавати не лише дах і забезпечувати їх харчуванням. Їм потрібне і змістовне, корисне заняття, адже тим, хто живе тут близько двох місяців, може бути дуже нудно. Багато хто ще не працює, діти не відвідують школу – навчаються дистанційно, тож ці ігрові куточки полегшать і їхнє життя. Коли ми лише повідомили їм цю новину, про такі плани, вони вже тоді дуже зраділи», – каже проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язків Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Дюло Фодор.

Це підтверджує й одна з переселенок, Олена Біда, котра живе в гуртожитку інституту. Коли почалася війна, професор педагогічних наук перебувала на Закарпатті, читала лекції в Закарпатському угорському інституті. Відтак знайшла тут прихисток. «Тут багато дітей з мамами. Більшість приїхала на Закарпаття евакуаційними рейсами і не мали можливості привезти все необхідне із собою. Зібрали у валізу лише найважливіше», – каже викладач.

«Дякуємо, що не забуваєте, що привезли для них іграшки, велосипеди і багато іншого. Дозвольте від імені батьків і дітей подякувати за підтримку Угорщини, а також за те, що маємо можливість жити тут, в інституті, де про нас піклуються», – наголосила професор.

На прохання Закарпатського угорського інституту доставила пожертви через кордон Асоціація «Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття».

CsA/Kárpátalja hetilap