Жіночий склад Закарпатського народного хору побував у країнах Європи

В умовах нинішньої війни кожен здатен робити свій внесок у перемогу. І поки хтось захищає нашу землю зі зброєю в руках, інші волонтерять, приймають внутрішньо переміщених осіб, продовжують працювати заради забезпечення життєдіяльності країни, а митці тримають культурний фронт. Зокрема, жіночий склад Заслуженого академічного Закарпатського народного хору під орудою художнього керівника Наталії Петій-Потапчук спільно з представницями жіночого волонтерського руху Наталією Штефуцою, Олександрою Мельничук і Ларисою Бортовик побували з культурно-дипломатичною місією в кількох країнах Європи.

Проєкт передбачав дипломатичні візити до країн та міст, які з перших днів російської агресії надали притулок біженцям з України і всіляко підтримують наш народ в його героїчному протистоянні ворогу. Висловити щиру вдячність нашим друзям за їх неоціненну допомогу, донести правду про цю війну, глибиною української пісні, хорового мистецтва доторкнутися до сердець європейців – в цьому полягала мета жіночої дипломатії.

Перший тур місії відбувся 1-3 квітня й охопив одразу три країни. Початком маршруту стала Банська Бистриця – місто в Словаччині, яке прихистило тисячі українців, змушених тікати від війни. Жінок із Закарпаття люб’язно привітали мер міста Ян Носко, ректор місцевого університету, представниці культурно-просвітницького товариства словацьких жінок «Довіра», волонтери. А на площі, де виступили артистки Закарпатського народного хору, зібралися місцеві мешканці й українські біженці.

Наступною зупинкою стало місто Грац, що в Австрії. Там наші артистки взяли участь у велелюдному мітингу на підтримку України. А завершився цей тур у німецькому Мюнхені, де наразі перебуває понад пів мільйона наших співвітчизників. Представниці жіночої дипломатії були дуже зворушені, коли побачили українські стяги на головній площі міста. На знак вдячності просто на Марієнплацу артистки виконали нашу знамениту «Червону калину» та «Зродились ми великої години». І неймовірно піднесено їм співалося перед українськими біженцями в храмі Пресвятої Богородиці та Андрея Первозванного в Мюнхені. Державний гімн, «Молитва за Україну», «Пливе кача по тисині», духовні твори, закарпатські народні пісні й балади, патріотичні пісні – кожен із цих творів знаходив відгук у серцях присутніх. З неймовірною теплотою слухачі сприймали виступи солісток Ольги Свиди, Тетяни Євдокимової, Юлії Шрайнер (флейта), віршовані рядки у виконанні Наталії Делеган, а заслужена артистка України Яна Садварій вразила не лише своїм неповторним вокалом, а й власними поезіями, яких у неї за час війни з’явилося вже біля тридцяти. Одна з них навіть перекладена німецькою мовою і теж лунала на площах європейських міст. Кожна така зустріч починалася емоційними виступами представниць жіночої дипломатії Закарпаття Наталії Штефуци й Олександри Мельничук зі словами подяки на адресу керівників і членів тамтешніх громад, усіх, хто долучився до допомоги Україні.

Після повернення додому група мала кілька днів на відпочинок – і знову вирушила в дорогу, цього разу до Італії. Відтак ще дві незабутні зустрічі в рамках цієї культурно-дипломатичної місії відбулися 10 квітня неподалік Мілана – в релігійному центрі Chiesa dell`Abbazia di Mirasole та у внутрішньому дворику ратуші містечка Cavenago d`Adda. Ці громади обігріли своїм теплом жінок, дітей, людей похилого віку з Маріуполя, Київщини і багатьох інших регіонів України. Надзвичайно тепло зустріла земляків ужгородка Олена Іскра, яка вже сім років мешкає в цьому містечку і зараз докладає максимум зусиль для збору коштів і гуманітарної допомоги для військових і постраждалих в Україні. Мери італійських міст, представники духовенства, інтелігенції, місцевої влади, навіть юні скаути провінції Лоді щиро приймали з рук Наталії Штефуци символ нашої держави та свободи – синьо-жовті прапори. І всі присутні називали виступи артисток із Закарпаття надзвичайно емоційними, щемкими, сповненими внутрішньої сили і духовного піднесення. Кожне слово, кожна пісня западали в самісіньке серце і викликали сльози на очах слухачів. Художній керівник колективу Наталія Петій-Потапчук подякувала всім за щирий прийом, за надзвичайну солідарність із Україною в час воєнної агресії. І висловила побажання після перемоги приїхати в ці громади повним складом Закарпатського народного хору. А наразі такі виступи нашого прославленого колективу в багатьох країнах Європи вже назвали «Жіночим голосом України». Бо українська пісня – це душа нашого народу, це код нації, який допомагає нам зберігати свою ідентичність, свою волю до свободи.

Головне гасло місії – «В єднанні наша сила». Ці закордонні зустрічі засвідчили, що Україна об’єднує навколо себе весь світ, що наш відважний, незламний народ зараз стоїть на сторожі миру та демократії, що для добра й любові немає кордонів. Імовірно, цей проєкт матиме продовження, бо важливість культурно-дипломатичної ініціативи для наближення нашої перемоги очевидна. А Заслужений академічний Закарпатський народний хор і надалі бачить свою нинішню місію в тому, щоб промовляти до світу – щирим, правдивим словом, неповторною українською піснею, силою унікального, глибоко духовного українського хорового мистецтва.

Таїсія ГРИСЬ